Висновок

Отже, в ході роботи нами було визначино, що Кібербулінг - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Аналіз показує, що кібербулінг, як соціальне явище різних форм проявів жорстокості у віртуальному просторі, має соціально-психологічну природу і базується на засвоєнні підлітками законів соціальної нерівності і боротьби за владу. Існує вісім типів кібербулінгу: перепалки, або флеймінг; нападки; обмовлення, зведення наклепів; самозванство,втілення в певну особу; ошуканство; відчуження (остракізм), ізоляція; кіберпереслідування; хепіслеппінг.

Знищити повністю кібербулінг, як і традиційний вуличний дитячий буллінг в його мінімальній формі, принципово неможливо, але це не означає, що дорослі можуть ігнорувати це явище, відсторонюватись від регулювання підліткових конфліктів, як і педагоги та психологи шкіл.

Профілактика кібербулінга сприяє формуванню загальної готовності дитини до конструктивної взаємодії в сучасному складному соціумі з почуттям власної гідності.

Профілактична робота дає можливість зменшити страждання і довготривалі негативні психологічні наслідки жертв цькування, запобігти дії терору і непоправних трагедій. Запропонований мінімум теоретичного знання, психологічні характеристики, правила реагування, алгоритм побудови комунікації - матеріал, який можна рекомендувати для практичного використання шкільним психологам, педагогам і батькам. Є також корисним його використання в окремій темі в спецкурси для роботи практичного психолога в закладах освіти.