Поразка визвольної боротьби

Починаючи з 1674 р. становище П. Доро­шенка погіршується: правобережне насе­лення, розчарувавшись у можливості виборення незалежності, відвернулося від гетьмана, його почали залишати соратни­ки, родичі. Підвладна Дорошенкові тери­торія скоротилася до Чигирина і його округ. У жовтні 1676 р., коли до Чигирина під­ступили полки І. Са-мойловича і московські гарнізони, П. Дорошенко капітулював, при­сягнувши на вірність московському цареві. Гетьману не вдалося реалізувати держав­ну ідею, за яку так наполегливо і послідов­но боровся Б.Хмельницький.

Висновок: Падіння гетьманства П. Дорошенка ознаменувало кінець Національно-виз­вольної війни та її поразку. Була ліквідо­вана українська державність на Право­бережжі, і усі спроби її відновити зазнали невдачі. Державність вдалося зберегти лише на території Лівобережжя, яке на правах автономії входило до складу Мос­ковщини. Незалежну соборну державу в межах етнічних українських земель було створено лише на короткий період.

Від воєнних дій, голоду, епідемій, захо­плення в ясир, переселення втрати станови­ли 65 - 70% усього населення України, за­знали руйнувань міста і села, було завдано надзвичайно великої шкоди господарству.

Національно-визвольна війна 1648-1676 рр., не дивлячись на поразку, мала велике історичне значення. Вона:

► зумовила формування ідеї утворення незалежної соборної української держави;

► призвела до відтворення Української держави, частина якої на території Лівобережної України (гетьманщина) проіснувала на правах автономії в складі Москов­щини до 80-х рр. XVIII століття;

► вплинула на розвиток національної само­свідомості українців;

► сформувала нову політичну еліту, яка стала на захист українських національних інтересів;

► збагатила традиції боротьби українців за національне

соціальне визволення;

► сприяла розвитку української культури, перш за все, усної народної творчості, літе­ратури, літописання.