Конашевич-Сагайдачний Северин Наливайко

У 1594 р. Наливайко зібрав загін козаків, з яким пішов про­ти татар і турків, одбив у них 4000 коней і частину їх надіслав у подарунок запорозьким козакам. Водночас Наливайко закликав козаків до спільного походу на Молдавію. Частина козаків на чолі з Григорієм Лободою пристала на цю пропозицію, і восени 1594 р. Наливайко та Лобода здійснюють успішний похід на Молдавію. Повернувшись із походу, козаки вступають у конфлікт з шлях­тою на Поділлі. Повстання швидко розростається, до нього при­єднуються широкі маси селян і міщан. Повсталі захоплюють Брацлав, Бар, Вінницю.

Навесні 1595 р. Наливайко на чолі свого загону виступив у похід на Волинь та Білорусь, а Лобода рушив па Київщину. До осені 1595 р. наливайківці оволоділи рядом білоруських міст -Слуцьком, Бобруйськом, Могилевом. У цей же час під контро­лем повстанців Лободи була більша частина Правобережжя. Ніко­ли раніше повстання в Польсько-Литовській державі не досяга­ли такого розмаху.

Король своїм універсалом закликав усю шляхту йти до Корон­ного війська, командування яким було доручене досвідченому полководцеві Станіславу Жолкевському.

На початку 1596 р. у зв'язку з наступом на Україну польських військ Наливайко рушив на з'єднання з загоном Лободи. Лобода в цей час перебував під Білою Церквою, оточивши у фортеці польський гарнізон. Навесні обидва повстанських гарнізони об'єд­нались і на раді обрали гетьманом Матвія Шаулу. Білоцерківська фортеця була взята штурмом, але до міста вже підходили головні польські сили під командуванням Жолкевського. Повстанці відсту­пили, проте Жолкевський наздогнав їх біля урочища Гострий Камінь і нав'язав бій. Козаки відбили атаки польського війська і завдали йому значних втрат. Після цього військо повсталих руши­ло на Київ і переправилось на лівий берег Дніпра. Жолкевський, отримавши підкріплення, знову став наздоганяти наливайківців і недалеко від Лубен, в урочищі Солониця, нав'язав їм новий бій. Козаки утворили укріплений табір в чотири ряди возів, вирили шанці і мужньо відбивались від переважаючих польських сил. Але ситуація ускладнювалась нестачею боєприпасів та продовольства, до того ж разом із козаками в таборі перебували біженці, пере­важно жінки й діти. Між козаками виникли незгоди, прихильни­ки Наливайка вбили Лободу. Гетьманом було обрано полковника Кремпського. Всі надії повсталих були пов'язані з підкріпленням, яке йшло із Запорозької Січі: загін запорожців на чолі з Подвисоцьким плив на чайках по Дніпру на допомогу.

Жолкевський хотів за всяку ціну зломити сили повсталих до підходу запорожців. Із Києва були привезені облогові гармати, що почали обстріл козацького табору. Серед козаків знайшли підтримку прихильники переговорів, вони схопили Наливай­ка, Шаулу та інших ватажків і видали їх Жолкевському. Але роз­лючені двотижневим запеклим опором повсталих поляки влаш­тували в козацькому таборі нещадну різанину. Тільки невели­кий загін козаків на чолі з Кремпським зміг врятуватися втечею на Запорожжя.