Умовні позначення приладів

або

— прилад працює норРисьно у вертикальному положенні

– прилад працює норРисьно під кутом до горизонту 60°;

— прилад працює норРисьно у горизонтальному положенні;

— ступінь захисту від впливу зовнішніх полів (магнітних і електричних);

До категорії І — додаткова похибка немає перевищувати 0,5%; для II — 1 %; для III — 2,5 %;

— Напрям орієнтації приладу у земному магнітному полі;

2. Обережно! Міцність ізоляції вимірюваного кола по відношенню до корпуса не відповідає нормам.

червоним

Зміст

2.2.2 Вимірювання струмів та напргу приладами прямої дії та компенсаційним методом.

Для проведення вимірювань з високими вимогами щодо точності і чутливості застосовують компенсатори (по­тенціометри) постійного струму. Компенсатори постійного струму реалізують метод порівняння з мірою.

Рис. 2.2.2.1

Структура компенсатора постійного струму наведена на

рисунку 2.2.2.1, де:

En — норРисьний елемент, ЕРС якого стабільна і відома з високою точністю. НорРисьний елемент є мірою ЕРС у складі да­ного засобу вимірювання;

Rn — зразковий резистор, значення опору якс^о виби­рається залежно від робочого струму компенсатора і темпера­тури;

Rx — резистор, значення опору якого відомо з великою точністю і може змінюватися ступенями відповідно до десяткової системи числення;

GB – робоче джерело, призначене для створення робочого струму, в резисторах Rx, Rn;

R1-резистор, за допомогою якого встановлюють необхідний робочий струм.

Вимірювання невідомої напруги Ux здійснюється за два етапи. На паршому етапі встановлюється значення робочого струму за допомогою резистора R1. Для цього перемикач SW необхідно поставити в позицію 1. Опір R1 плавно змынюють доти, поки гальванометр не покаже нуль, тобто ЕРС (En) врівноважується напругою Un=I*Rn; У такому разі виконується рівність En=I*Rn, з якої випливає, що I=En/Rn;

На другому етапі вимірювання перемикач переводять у позицію 2 і вимірювану напругу U _x зрівноважують напру­гою на резисторі R _x, змінюючи ступенями опір R_x. Зрівно­важування здійснюється послідовно, крок за кроком, по­чинаючи від найстаршої декади і закінчуючи наймолод­шою, коли гальванометр покаже нуль. Тоді U _x=I* R _x= E _n* R _x/R_n;

Зміст

2.2.3 Електронні аналогові та цифрові прилади для вимірювання напруг

Електронні аналогові вольтметри. Засоби вимірювання, вихідний сигнал яких є неперервною функцією вимірюва­ної величини, а перетворення сигналу вимірювальної ін­формації здійснюється електронними пристроями, нале­жать до електронних аналогових засобів вимірювання. Електронні вольтметри становлять значну частину анало­гових електронних вимірювальних приладів. Застосуван­ня електронних пристроїв у вимірювальних приладах збільшило функціональні можливості і значно поліпшило метрологічні характеристики: точність, чутливість, діапа­зон вимірювання електронних засобів вимірювання порівняно з електромеханічними. У цих приладах вимірю­вана напруга підсилюється і перетворюється за допомогою вимірювальних аналогових перетворювачів у постійний струм, який вимірюється приладом магнітоелектричної системи.

Електронні вольтметри мають високу чутливість, широ­кий діапазон (від десятків нановольт до десятків кіло­вольт), великий вхідний опір (понад 1 МОм), широкий частотний діапазон. Вони можуть бути з прямим або із врівноваженим перетворенням. За родом струму поділя­ються на вольтметри постійного та змінного струмів.

Рис. 2.2.3.1

Вольтметри постійного струму складаються з таких основних частин (Рис. 2.2.3.1, а): вхідного багатоступеневого подільника напруги, за допомогою якого можна змінювати діапазон вимірювальної напруги; підсилювача постійного струму, коефіцієнт підсилення якого можна змінювати сту­пенями; магнітоелектричного вимірювального механізму, призначеного для вимірювання постійного струму.

Послідовне з'єднання подільника напруги дає можливість зробити вольтметр високочутливим і багато діапазонним.

Характеристики вольтметра обмежуються такими не­доліками, як нестабільність коефіцієнта підсилення і так званий «дрейф нуля».

Для усунення цих недоліків і підвищення чутливості вольтметрів застосовують підсилювач постійного струму, по­будований за структурою МДМ (модуляція-демодуляція).

Принцип дії підсилювача постійного струму з МДМ (рис. 2.2.3.1, б) такий. Вимірюваний сигнал надходить на мо­дулятор, який є аналоговим вимикачем з електронним керуванням моменту вмикання і вимикання сигналом з ге­нератора. Таким чином, на виході модулятора будуть імпульси з частотою генератора і амплітудою, що дорівнює значенню вхідної напруги. Далі ці імпульси підсилюються підсилювачем змінного струму, у якого відсутній «дрейф нуля», і подаються на демодулятор. Демодулятор виділяє середнє значення імпульсів, яке пропорційне вхідній на­прузі і вимірюється магнітоелектричним приладом.

Вольтметри змінного струму. Електронні вольтметри змінного струму складаються з таких частин (рис. 2.2.3.1):

 

Рис. 2.2.3.2

 

вимірювального перетворювача змінного струму в постій­ний; підсилювача; магнітоелектричного вимірювального механізму.

Вольтметри змінного струму можуть мати дві структу­ри. У вольтметрах першої структури (рис. 2.2.3.2, а) вимірю­вальний сигнал надходить на вимірювальний перетворю­вач, потім підсилюється підсилювачем постійного струму і вимірюється магнітоелектричним приладом. Завдяки Рисій інерційності перетворювачів вольтметри з такою структурою мають широкий частотний діапазон. Однак зазначені вище недоліки підсилювача постійного струму обмежують чутливість таких вольтметрів.

У вольтметрах другої структури (рис. 2.2.3.2, б) вимірю­ваний сигнал спочатку підсилюється підсилювачем змін­ного струму, а потім перетворюється в сигнал постійного струму. Такі вольтметри мають високу чутливість, але частотний діапазон обмежується інерційністю підсилюва­ча змінного струму.

Вимірювальні перетворювачі змінного струму в постій­ний поділяються на таки види:

амплітудний;

середнього значення;

діючого значення.

Постійна напруга на виході вимірювального перетворю­вача прямо пропорційна відповідно амплітудному, середнь­ому чи діючому значенню змінної напруги на вході. Залеж­но від типу вимірювального перетворювача вольтметри змінної напруги також поділяються на вольтметри амплітудних, середніх та діючих значень.

У перетворювачах амплітудного значення з відкри­тим входом діод відкритий за умови і в цей відносно короткий проміжок часу конденсатор заряд­жається до максиРисьного значення. Коли то діод закривається і конденсатор повільно розряджаєть­ся через великий вхідний опір підсилювача постійного струму. Таким чином на конденсаторі підтримується на­пруга майже однакова за амплітудним значенням вимірю­ваної напруги.

У перетворювача із закритим входом на вході стоїть конденсатор, який не пропускає постійної складової вимі­рюваної напруги. Він заряджається тоді, коли додатна вхідна напруга перевищує від'ємну напругу на конденса­торі. До резистора В прикладена напруга, значення якої дорівнює сумі вхідної напруги та напруги на конденсаторі. Напруга на конденсаторі дорівнює додатному амплітудно­му значенню. За допомогою фільтра виділяється середнє значення змінної напруги на резисторі , що становить амплітудне значення вимірюваного сигналу.

Вольтметри середнього значення мають випрямні пе­ретворювачі змінного струму у постійний. Шкала таких вольтметрів градуюється в діючих значеннях.

За визначенням, діюче значення напруги — це середнє за період значення квадрата напруги. Тому у вольтмет­рах діючого значення вимірювальний перетворювач обов'язково має у своєму складі квадратор. Найчастіше як квадратори використовують термоелектричний пере­творювач та квадратор з кусково-лінійною апрокси­мацією параболи.

Слід зазначити, що останнім часом у зв'язку з бурхли­вим розвитком мікроелектроніки і мікропроцесорної техніки багато аналогових електронних приладів, насам­перед частотоміри, фазометри, вольтметри, витісняються цифровими приладами, точність яких значно перевищує точність аналогових приладів.