Засоби вимірювання

1.4.1 Засоби вимірювання за допомогою яких здійснюють вимірювання.

1.4.2 Метрологічні характеристики і класи точності засобів вимірювання.

1.4.3 Структура засобів вимірювання

1.4.4 Класифікація вимірювальних приладів

1.4.1 Засоби вимірювання, за допомогою яких здійснюють операції вимірювання

Як уже зазначалося, вимірювальну процедуру в цілому можна розділити на окремі вимірювальні операції — відтворення, перетворення і порівняння фізичних величин.

Засоби вимірювання, за допомогою яких здійснюють окремі вимірювальні операції, поділяються на: міри, компаратори, вимірювальні перетворювачі.

Міра — це засіб вимірювання, призначений для відтворення фізичної величини заданого розміру із заданою точністю. Отже, міра — це засіб вимірювання, на вхід якого надходить значення відтворюваної величини, тобто число N_x, а на виході — відтворена із заданою точністю величина X_N (рис. 1.4.1.1).

Міри поділяються на: еталони, зразкові та ро­бочі.

Еталони займають чільне місце серед мір, мають найвищу точність і призначені для відтворення та зберігання одиниць фізичних величин з метою передачі їх розміру зразковим мірам. Зразкові міри передають розмір фізичних величин робочим мірам, які призначені для визначення метрологічних характеристик засобів вимірювання. Крім того, міри

поділяються на од­нозначні, якщо відтворюють фізичну величину одного розміру, і багатозначні, якщо відтворюють багато зна­чень фізичної величини у деякому діапазоні. За родом фізичної величини найбільшого поширення в практиці вимірювання знайшли такі міри:

міри електричного опору — вимірювальні котушки опору (однозначні) і магазини опорів (багатозначні);

міри індуктивності та взаємної індуктивності, що називають вимірювальними котушками індуктивності та взаємної індуктивності, випускаються з класами точності від 0,5 до 0,05;

вимірювальні конденсатори як однозначні міри ємності та магазини конденсаторів як багатозначні міри. Зокрема, вимірювальні конденсатори мають клас точності від 0,005 до 1;

норРисьні елементи, що служать однозначною мірою ЕРС і напруги. Класи точності норРисьних елементів ста­новлять від 0,0002 до 0,02;

стабілізовані джерела живлення знайшли широке за­стосування останнім часом як міри ЕРС та напруги, клас точності яких може досягати значення 0,0001;

вимірювальні генератори — це джерела змінного струму і напруги заданої форми. Частота і напруга вимі­рювальних генераторів регулюються в заданому діапазоні із заданою точністю. За формою сигналу вимірювальні ге­нератори поділяються на генератори сигналів синусоїдних, імпульсних, шумових, сигналів спеціальної форми;

калібратори напруги і струму — це стабілізовані джерела струму і напруги, на виході яких можна отрима­ти низку каліброваних, тобто заздалегідь відомих значень сигналу із заданою точністю.

Вимірювальний перетворювач — це засіб вимірюван­ня, призначений для перетворювання, зберігання і пере­дачі сигналу вимірювальної інформації у формі, яка недо­ступна для безпосереднього сприйняття спостерігачем. На вхід вимірювального перетворювача подається вхідна фізична величина X, а на виході отримуємо вихідну фізичну величину У

Якщо вхідна X і вихідна У фізичні величини різнорід­ні, то такий вимірювальний перетворювач називається вимірювальний перетворювач роду фізичної величини. Прикладом такого вимірювального перетворювача є термоперетво­рювач (термопара), вхідною ве­личиною якого є температура, а вихідною — електрорушійна сила, у вимірювальних перетворювачах без перетворення роду фізичної вели­чини вхідна X і вихідна У фізичні величини — од­норідні. Наприклад, вхідною і вихідною величиною пе­ретворювача амплітудних значень є напруга.

Якщо залежність між вхідною X і вихідною У величи­нами вимірювального перетворювача нелінійна Y=f(x), то такі вимірювальні перетворювачі називаються функ­ціональними вимірювальними перетворювачами, якщо ж залежність лінійна У=kХ і величини X і У — од­норідні, то такі перетворювачі називаються масштабни­ми вимірювальними перетворювачами і призначені для зміни розміру величини в задане число без зміни роду величини.

Відношення розміру фізичної величини на виході масштабного перетворювача Х_вих до розміру однорідної фізичної величини на вході Х_вх називається коефіцієнтом перетворення.

Прикладами масштабних перетворювачів можуть бути шунти для амперметрів, додаткові опори для вольтметрів, вимірювальні трансформатори струму, напруги та ін. За­лежно від форми сигналу вимірювальної інформації на вході і виході вимірювальні перетворювачі є такі: анало­гові; аналого-цифрові (АЦП); цифроаналогові (ЦАП); цифрові.

Вимірювальний перетворювач, який безпосередньо взаємодіє з об'єктом вимірювання, називається первин­ним вимірювальним перетворювачем.

Первинні вимірювальні перетворювачі, які розміщу­ються безпосередньо на об'єкті дослідження і віддалені від місця обробки інформації, називаються датчиками.

Вимірювальну операцію порівняння фізичних вели­чин виконують за допомогою засобу вимірювання, який називається компаратором. Іноді для нього застосову­ють термін — нуль-індикатор. У аналогових вимірю­вальних пристроях як нуль-індикатор застосовують

гальванометри, які мають високу чутливість.

На один вхід компаратора по­дається вимірювана величина X, або вихідна величина вимірю­вального перетворювача, а на другий вхід — однорідна величи­на Х_N, відтворена мірою. Вихід­ний сигнал компаратора є логічним сигналом, який наби­рає двох значень: 1, якщо вхідні величини компаратора X та Х_N — однакові, і 0, якщо вони різні:

Розглянуті засоби вимірювання здійснюють тільки окремі операції вимірювання і тому застосовуються, як правило, не окремо, а разом з іншими засобами.

Засоби вимірювання, за допомогою яких здійснюють процедуру вимірювання

Засобами вимірювання, в яких процедура вимірювання здійснюється повністю, є: вимірювальні прилади; інформаційно-вимірювальні системи (ІВС); вимірювально-обчислювальні комплекси (ВОК); вимірювальні установки.

Вимірювальним приладом називають засіб вимірюван­ня, призначений для вироблення сигналу вимірювальної інформації у формі, доступній для безпосереднього сприй­няття спостерігачем. Вимірювальні прилади поділяються на аналогові і цифрові.

Вимірювальний прилад, покази якого є неперервною функцією вимірюваної величини, називається аналого­вим. Цифрові прилади дають покази у цифровій формі.

Аналогові прилади у свою чергу поділяються на: еле­ктромеханічні; електромеханічні з перетво­рювачами; електронні.

В електромеханічних приладах вимірювана величина перетворюється у механічне переміщення стрілки. Для розширення функціональних можливостей електроме­ханічні прилади комплектуються вимірювальними пере­творювачами фізичних величин і тому дістали назву елек­тромеханічні прилади з перетворювачами.

Аналогові вимірювальні прилади, в яких для підви­щення точності, чутливості, розширення діапазону тощо застосовують електронні пристрої, називаються еле­ктронними.

Для дослідження складних об'єктів необхідно одночас­но вимірювати багато фізичних величин, виконувати складну обробку інформації і тому використовують інфор­маційні вимірювальні системи.

Інформаційна вимірювальна система — це об'єднан­ня функціонально зв'язаних вимірювальних, обчислю­вальних та інших технічних засобів для отримання вимірювальної інформації, її перетворення та обробки. Останнім часом, у зв'язку з бурхливим розвитком обчис­лювальної та мікропроцесорної техніки, знайшли широ­ке застосування вимірювально-обчислювальні комплек­си, до складу яких входять комп'ютери. Вони є автома­тизованими засобами вимірювання та обробки вимірю­вальної інформації.

Для виконання масових технологічних вимірювань за­стосовуються вимірювальні установки. Вимірю­вальною установкою називають сукупність функціональ­но та конструктивно об'єднаних засобів вимірювання та допоміжних засобів, призначених для раціональної ор­ганізації вимірювань.

Зміст

1.4.2 Метрологічні характеристики і класи точності засобів вимірювання

Засобами вимірювання вважаються ті технічні засоби, для яких нормовано метрологічні характеристики. Мет­рологічними характеристиками засобів вимірювання називаються характеристики, необхідні для визначення результату вимірювання та його точності. Метрологічні характеристики поділяються на кілька груп.

1. Характеристики, призначені для визначення ре­зультатів вимірювання. Функція перетворення (ста­тична характеристика) вимірювального перетворюва­ча або вимірювального приладу з неіменованою шкалою — це функціональна залежність між інформативни­ми параметрами вихідного сигналу У і вхідного сигна­лу X:

Y=f(X).

Ціна поділки шкали аналогового вимірювального при­ладу (або міри) — різниця тих значень величини, які відповідають двом сусіднім позначкам шкали.

Чутливість вимірювального приладу (S) — відношен­ня приросту вихідного сигналу ∆У до приросту вхідного сигналу ∆ Х:

S= ∆ У/ ∆ Х.

Діапазон вимірювань — межі значень вимірюваної ве­личини, для якої нормовані допустимі похибки.

2. Характеристики похибки засобу вимірювання. Най­важливішою характеристикою засобу вимірювання є похибка, яку вносить засіб вимірювання в результат вимірювання, тобто похибка засобу вимірювання. Про по­хибку засобів вимірювання, її види та способи нормуван­ня йтиметься далі детальніше.

3. Характеристики чутливості засобів вимірювання до величин, які впливають на результат вимірювання, та умов, в яких виконуються вимірювання (функції впливу). Для кожного засобу вимірювання визначають­ся норРисьні умови вимірювання, тобто умови, за яких величини, що впливають на результат вимірювання, не виходять за межі так званої норРисьної області значень. Наприклад, норРисьний діапазон значень температури становить (20±5)°С, атмосферного тис­ку — це 760 мм рт. ст., напруга мережі живлення має (220±5) В.

Основною похибкою засобу вимірювання називають по­хибку вимірювання в умовах, прийнятих за норРисьні. Якщо величини, що впливають на результат вимірюван­ня, відхиляються за межі норРисьних значень, то виникає додаткова похибка засобів вимірювання.

Робочим або розширеним діапазоном називається діа­пазон значень впливових величин, для яких нормується додаткова похибка.

Коефіцієнтом впливу називається відношення прирос­ту ∆У вихідної величини вимірювального приладу до приросту впливової величини ∆ξ_i::

4. Характеристики взаємодії засобів вимірювання з об'єктом дослідження та навантаженням. Такими харак­теристиками є вхідний Z_вх та вихідний Z_вих повні опори засобу вимірювання. Чим більший вхідний повний опір засобу вимірювання, тим менший вплив цього засобу на протікання процесів в об'єкті вимірювання. Вихідний повний опір особливо важливо врахувати в тому разі, коли засоби вимірювання з'єднані каскадно. Тоді зі зменшенням вихідного повного опору даного засобу вимірювання зменшуватиметься вплив цього засобу на наступні.

5. Динамічні характеристики засобів вимірювання нор­муються для динамічного режиму роботи, тобто для робо­ти зі змінною вимірюваною величиною і визначають інерційність засобів вимірювання.

Динамічні характеристики поділяються на повні та ча­сткові. Динамічна характеристика, за допомогою якої можна повністю визначити зміни вихідного сигналу за відомим вхідним сигналом, називається повною.

До повних динамічних характеристик належать такі ха­рактеристики засобу вимірювання:

- перехідна та імпульсна характеристики;

- амплітудно-частотна та фазочастотна характерис­тики;

- передаточна функція.

Частковими динамічними характеристиками є параме­три повних динамічних характеристик. Прикладами част­кових характеристик є тривалість реакції засобу вимірю­вання, коефіцієнт заспокоєння, власна резонансна частота та інші.

6. Неінформативні параметри сигналів. Ця група мет­рологічних характеристик встановлює допустимі діапазо­ни значень параметрів сигналів, які безпосередньо не пов'язані з вимірюваною величиною, але можуть вплива­ти на точність вимірювань.

Точність вимірювання є однією з найважливіших мет­рологічних характеристик засобу вимірювання.

Клас точності — це узагальнена характеристика точ­ності засобів вимірювання, яка визначає межі допустимих основної і додаткової похибки.

Державними стандартами встановлено такі види позна­чення класу точності засобів вимірювання:

1. Засоби вимірювання, у яких переважає адитивна складова похибки, характеризуються гранично допусти­мим значенням зведеної похибки, поданої у відсотках. У цьому випадку клас точності позначається у вигляді числа з десятковою комою, наприклад 1,5; 0,5; 0,02.

Таким чином, якщо клас точності деякого засобу вимірювання позначено, наприклад, 0,5, то це означає, що гранично допустиме значення зведеної похибки γ_гр.д, вира­жене у відсотках, дорівнює 0,5, тобто

де Х_ном — номінальне значення вимірюваної величини. Знаючи клас точності, можна визначати гранично допу­стимі значення абсолютних та відносних похибок вимірювання.

Наприклад, потрібно визначити абсолютну та відносну похибку результату вимірювання струму 68,6 мА за допо­могою амперметра класу 0,2 з номінальним значенням 75 мА.

Оскільки клас точності амперметра — це зведена похиб­ка у відсотках, то абсолютне значення похибки визна­чається як

Відносна похибка вимірювання

Таким чином, абсолютна похибка результату вимірю­вання струму 68,6 мА не перевищує ±0,15 мА, а відносна похибка не перевищує ±0,22 %. Результат вимірювання можна записати у такому вигляді:

I=(68,60±0,15) мА.

2. Засоби вимірювання, в яких переважає мультиплікативна похибка, що характеризуються граничним допустимим значенням відносної похибки, поданої у відсотках. Клас точності в такому разі позначається у кружечку цифрою з десятковою комою, наприклад

Визначимо для прикладу абсолютну та відносну похиб­ки результату вимірювання напруги 0,786 В цифровим вольтметром класу

Відносну похибку вимірювання легко визначити, оскільки клас точності — це

гранич­но допустиме значення відносної похибки у відсотках, тоб­то δ=0,02 %.

Абсолютна похибка вимірювання

Результат вимірювання напруги цифровим вольтметром доцільно подати у вигляді U=(0,78600±0,00016)В.

3. Клас точності засобів вимірювання, в яких адитив­на та мультиплікативна складові похибки рівновеликі, позначається двома десятковими цифрами, розділеними косою рискою — с/d, наприклад клас 0,5/0,2; с=δ+γ — су­ма гранично допустимих значень відносної мультиплікативної та зведеної адитивної похибки засобу вимірювання; d=γ — гранично допустиме значення зведеної адитивної похибки засобу вимірювання.

Для прикладу визначимо абсолютну та відносну похиб­ки результату вимірювання опору R_x=84,5кОм омметром, клас точності якого 0,5/0,2 і номінальне значення Rном=100кОм.

Відносна похибка вимірювання для приладу з таким класом точності визначається за формулою

Абсолютна похибка вимірювання

Результат вимірювання опору омметром становить: Rх=(84,50±0,46)к0м.

Зміст

1.4.3. Структури засобів вимірювання

У сучасних засобах вимірювання здійснюються різно­манітні і багатоетапні перетворення сигналів вимірюваль­ної інформації. З подальшим розвитком виробництва, зростанням вимог до точності, чутливості і діапазону об'єкти вимірювання стають все складнішими і, як на­слідок, ускладнюється структура вимірювальних прист­роїв. Щоб проаналізувати складні перетворення сигналів у вимірювальних пристроях, доцільно перетворення сиг­налів поділити на низку простих елементарних операцій над вимірювальними сигналами. Кожній такій операції відповідає ланка структури, яка графічно зображає дану операцію над вхідним сигналом для отримання вихідного сигналу. Тоді складний, багатоетапний, розга­лужений процес перетворення інформації у вимірюваль­ному пристрої адекватно зображається графічно у вигляді структурної схеми або просто структури вимірювального пристрою. Зображення обробки інформації у вимірювальних пристроях за допомогою структурних схем дає змогу уточнити і полегшити аналіз і синтез вимірювальних пристроїв.

За структурою вимірювальні пристрої можна поділити на два типи: прямого перетворення (прямої дії); врівноважувального (компенсаційного) перетворення, або структуру з оберненим зв'язком.

Такий поділ є умовним, оскільки структури реальних вимірювальних пристроїв, як правило, є комбінацією двох типів структур.

Засоби вимірювання прямого перетворення. Як видно з ри­сунка 1.4.3.2, вимірювальні пере­творювачі увімкнені послідовно один за одним і утворюють тракт передачі сигналу від входу до ви­ходу. Сигнал послідовно, етап за етапом перетворюється і на виході має форму, доступну для безпосереднього сприйняття експериментатором.

Розглянемо, як залежать параметри вимірювального пристрою в цілому від параметрів окремих ланок і зв'яз­ків між ними.

Чутливість вимірювального пристрою (S) — коефіцієнт перетворення дорівнює добутку чутливостей окремих ла­нок структури:

S=S₁·S_2·…·S_n

Отже, структуру прямого перетворення доцільно засто­совувати тоді, коли необхідно отримати максиРисьну чут­ливість вимірювального пристрою.

Частотний діапазон вимірювального пристрою обме­жений частотним діапазоном найбільш інерційної ланки. Здебільшого такою ланкою є первинний вимірювальний перетворювач (датчик, сенсор). Отже, вимоги щодо час­тотного діапазону вторинних вимірювальних перетворю­вачів, які утворюють канал прямого перетворення, можна знизити.

Мультиплікативна похибка вимірювального пристрою зумовлена відхиленням коефіцієнтів перетворення вимі­рювальних перетворювачів від номінальних. Відносна мультиплікативна похибка вимірювального пристрою δ дорівнює сумі мультиплікативних похибок δ _i вимірюваль­них перетворювачів:

δ=δ₁+δ₂+…+δ_n

Адитивна похибка спричи­нюється такими явищами, як дрейф нуля вимірювальних пе­ретворювачів, дією шумів і завад тощо. Адитивну похибку можна зобразити як додатковий сигнал, що діє на вході вимірювального перетворювача. Щоб оцінити вплив цих додаткових сигналів і їх внесок в ади­тивну похибку приладу, зведемо ці сигнали до входу. Дія всіх додаткових сигналів еквівалентна дії такого сигналу на вході:

Δx=Δx₁/S₁+Δx₂/(S₁S₂)+…+Δx_n/(S₁S₂…S_n)

Засоби вимірювання врівноважувального перетворен­ня. Структура вимірювальних пристроїв врівноважуваль­ного перетворення складається з двох ка­налів: прямого перетворення і зворотного.

Чутливість вимірювального пристрою залежить від чутливості каналів прямого і зворотного перетворень. Чут­ливість каналу прямого перетворення дорівнює добутку чутливостей окремих вимірювальних перетворювачів:

S=S₁S₂…S_n

Аналогічне співвідношення можна записати і для кана­лу зворотного перетворення:

β=β₁β₂…β_m

Сигнал на виході каналу зворотного перетворення вира­жається через вихідний сигнал вимірювального пристрою у і чутливість каналу зворотного зв'язку:

x_β=β·y

Унаслідок компенсації вхідного сигналу х сигналом х _β на вхід каналу прямого перетворення надходить різниця (декомпенсація) цих сигналів

Δx=x-x_β=x-β·y

Некомпенсація сигналівΔ х перетворюється каналом прямого перетворення у вихідний сигнал

y=S·Δx

Якщо у формулу підставити вираз дляΔ х, то отримаємо

Чутливість засобу вимірювання компенсаційного пере­творення S_β=у/х виражається через чутливості каналів прямого S і зворотного β перетворень за формулою

Якщо Sβ»1, що здебільшого завжди виконується, то чутливість вимірювального пристрою S_β, охопленого зво­ротним зв'язком, не залежить від чутливості S прямого каналу, а в основному обернено пропорційна чутливості р каналу зворотного зв'язку:

подільник напруги на високостабільних резисто­рах, значення яких відомі з високою точністю, а β — це коефіцієнт ділення подільника, то чутливість вимірюваль­ного пристрою S_β, охопленого зворотним зв'язком, можна задавати з високою точністю і стабільністю.

Частотний діапазон засобу вимірювання в цілому можна значно розширити, порівняно з каналом прямо­го перетворення, оскільки справджується співвідношен­ня: добуток чутливості на частотний діапазон — вели­чина стала:

S_βΔf≡const.

Таким чином, зменшення чутливості S_β засобу вимірю­вання у цілому, порівняно з чутливістю S каналу прямого перетворення, приводить до рівноцінного розширення частотного діапазону вимірювального пристрою, охопленого зворотним зв'язком, тобто, маючи запас за чутливістю, можна розширювати частотний діапазон, а отже, швид­кодію вимірювальних пристроїв.

Мультиплікативна похибка вимірювального пристрою компенсаційного перетворення визначається відхиленням чутливостей (коефіцієнтів перетворення) окремих ланок каналів прямого Si і зворотного βj перетворення від номі­нальних значень Si0 βj0:

ΔS=S_i-S_i0; Δβ=β_j-β_j0

Відносні мультиплікативні похибки каналів прямого і зворотного перетворень дорівнюватимуть:

Відносна мультиплікативна похибка вимірювального пристрою в цілому

За умови Sβ»1 вираз значно спрощується:

Таким чином, мультиплікативна похибка каналу пря­мого перетворення зменшується у 1+Sβ разів, а муль­типлікативна похибка каналу зворотного перетворення входить до складу загальної мультиплікативної похибки з коефіцієнтом одиниця.

Адитивна похибка. Адитивні похибки окремих ланок каналу прямого Δx_s1, Δx_s2, …, Δx_sn і зворотного Δx_β1, Δx_β2, …, Δx_βn перетворень можна трактувати як додаткові сигнали, що діють на входах окремих ланок (див. рис. 1.4.3.4). Зведена до входу адитивна похибка вимірювального пристрою в цілому виражається через адитивні похибки окремих ланок як

Аналіз адитивних похибок вимірювальних пристроїв компенсаційного перетворення свідчить, що: по-перше, чим ближче до входу знаходиться ланка каналу прямого перетворення, тим більший її внесок у загальну адитивну похибку, тому особливу увагу під час конструювання слід приділяти вхідним вимірювальним перетворювачам; по-друге, введення зворотного зв'язку не зменшує адитивних похибок каналу прямого перетворення.

Зміст

1.4.4 Класифікація вимірювальних приладів

Серед усіх видів ЗВТ найбільшого поширення набули вимірювальні прилади. Вони різноманітні за призначенням, принципом дії, метрологічними та експлуатаційними характеристиками. Тому їх можна класифікувати за багатьма ознаками, але з погляду подальшого викладу доцільно обмежитись розглядом найзагальніших класифікацій­них ознак.

За формою вимірювальної інформації, що міститься в інформативному параметрі вихідного сигналу, вимірювальні прилади поділяються на аналогові та цифрові. Аналоговим називається прилад, інформативний параметр вихідного сигналу якого є фізичним аналогом вимірюваної величини - інформативного параметра вхідного сигналу. Наприклад, переміщення рухомої частини електродинамічного вольтметра - аналог середнього квадратичного значення вимірювальної напруги.

Цифровим називається прилад, вихідний сигнал якого цифровий, тобто містить інформацію про значення вимірюваної величини, закодовану в цифровому коді. Покази аналогових приладів також цифрові, але їх аналогові вихідні сигнали квантує і кодує у цифровому коді сам спостерігач (експериментатор) під час відліку показів, а в цифровому приладі - операції виконуються автоматично.

Вимірювальний прилад, що допускає тільки відлік показів, називається пока­зуючим, а прилад, в якому передбачена автоматична фіксація вимірювальної інфор­мації, - реєструючим. Залежно від виду фіксації реєструючі прилади поділяються на самописні та друкуючі. Самописний прилад (самописець) записує вимірювальну інформацію в аналоговій формі у вигляді діаграми, а друкуючий друкує вимірювальну інформацію в цифровій формі.

Залежно від виду значення вимірюваної величини, тобто інформативного параметра вхідного сигналу, відрізняють прилади миттєвих та інтегральних (середнє за модулем, середнє квадратичне) значень, а також інтегруючі та підсумовуючі прилади. Інтегруючий прилад інтегрує вхідний сигнал за часом або іншою незалежною змінною. Наприклад, лічильник електричної енергії інтегрує миттєву потужність за часом. Підсумовуючим називається прилад, покази якого функціонально пов'язані з сумою двох або декількох величин, що підводяться до нього різними каналами, наприклад ватметр для вимірювання потужності декількох генераторів.

Класифікаційними ознаками вимірювальних приладів служать вимірювана ве­личина або її одиниця, що відображаються в назві вимірювального приладу, наприклад, вологомір або гігрометр, висотомір або альтметр, частотомір або герцметр, вольтметр, мілівольтметр тощо.

Електровимірювальні прилади, що дозволяють вимірювати дві і більше різних за фізичною природою величини, називають комбінованими приладами або мультиметрами, а прилади, що придатні для вимірювань у колах постійного і змінного струмів - універсальними приладами.

Зміст