Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Похибки вимірювання





1.2.1 Основні поняття та особливості.

1.2.2 Систематичні похибки. Способи зменшення систематичних похибок.

1.2.3 Випадкові похибки вимірювання

1.2.1 Основніпоняття та особливості

 

Процедура вимірювання складається з таких основних етапів прийняття моделі об’єкта вимірювання, вибір ме­тоду вимірювання, вибір засобу вимірювання, проведення експерименту для отримання результату вимірювання. Однак на кожному етапі виникає невідповідність між ідеальними і реальними умовами і тому результат вимірю­вання відрізняється від істинного значення фізичної вели­чини, тобто виникає похибка вимірювання.

Похибка вимірювання є основним показником якості та досконалості вимірювання. Прогрес в галузі вимірювання пов'язаний зі зменшенням похибок вимірювання.

Як уже зазначалося вище, похибка вимірювання - це відхилення результату вимірювання від істинного значен­ня вимірюваної величини. Класифікацію похибок подано

на рисунку 2.1.

Залежно від місця (причини) виникнення похибки поділяються на інструментальні та методичні.

Причиною виникнення інструментальних похибок є недосконалість засобів вимірювання, а методичні похиб­ки зумовлені методом вимірювання та вимірювального перетворення.

Похибка прийняття моделі об’єкта вимірювання зумов­лена неповнотою інформації про об’єкт дослідження. Наприклад, за результатом вимірювання напруги вольт­метром середніх квадратичних значень знаходять ампліту­ду змінної напруги, вважаючи сигнал синусоїдним, тобто приймають модель синусоїдного сигналу, в той час як ре­альний сигнал має, крім основної гармоніки, також і вищі гармоніки. Похибка, зумовлена такою невідповідністю, належить до методичної похибки. Методичною похибкою також є похибка, спричинена впливом засобу вимірюван­ня на об’єкт вимірювання. Наприклад, увімкнення ампер­метра з ненульовим опором в електричне коло, струм якого необхідно виміряти, змінює режим роботи електрич­ного кола, зокрема струм цього кола.

Експериментатор, який бере участь у вимірюванні, може внести суб’єктивну похибку.

Похибки вимірювання за способом вираження поділя­ються на абсолютні, відносні і зведені.

Абсолютною похибкою (∆) вимірювання називається різниця між результатом вимірювання (значенням вимірюваної величини) Х та істинним значенням вимірю­ваної величини Хі:

(2.1)

Оскільки істинне значення величини неможливо виз­начити, то замість істинного Хі застосовують дійсне значення ХД:

(2.2)

Абсолютна похибка - це розмірна величина, яка має ту ж саму розмірність, що і вимірювана величина.

Відносною похибкою () називають відношення абсо­лютної похибки 0 до вимірюваної величини Х:

(2.3)

 

Здебільшого відносну похибку подають у відсотках

(2.4)

 

Точність вимірювання (ε) визначається числом, обер­неним до модуля відносної похибки:

(2.5)

Зведеною похибкою (γ) називається відношення абсо­лютної похибки до номінального Хномзначення вимірюваної величини:

(2.6)

 

3ведену похибку, як і відносну, часто виражають у відсотках, тобто

(2.7)

За номінальне значення часто приймають найбільше значення, яке можна виміряти за допомогою даного засо­бу вимірювання.

Абсолютні похибки поділяються на адитивні, які не за­лежать від вимірювальної величини, і мультиплікативні, які лінійно збільшуються при збільшенні вимірювальної величини.

На рисунку 2.2 наведено залежність адитивних абсо­лютної та відносної похибок від вимірюваної величини,

а на рисунку 2.3 аналогічну залежність для мультиплікативних похибок.

За закономірністю проявлення похибки вимірювання поділяються на систематичні та випадкові.

За умовами вимірювання похибки поділяються на основні і додаткові, а за режимом вимірювання – на статичні та динамічні.

 

Зміст

1.2.2 Систематичні похибки. Способи зменшення систематичних похибок.

 

Систематична похибка - це складова загальної по­хибки вимірювання, яка залишається незмінною або за­кономірно змінюється з повторними вимірюваннями однієї і тієї ж величини і в однакових умовах. Система­тична похибка, яка закономірно змінюється, в свою чергу може бути прогресуючою, періодичною або такою, що змінюється за складним неперіодичним законом. Постійна складова систематичної похибки виникає при градуюванні шкали, при виготовленні мір і вимірюваль­них перетворювачів. Прогресивна складова систематичної похибки монотонно зростає або спадає у процесі вимірю­вання. Вона може бути спричинена поступовим знижен­ням напруги живлення, прогріванням приладу після увімкнення живлення. Щоб зменшити цю похибку, не рекомендується вимикати живлення приладів під час ко­роткотермінових перерв у роботі, тривалий час прогріва­ти прилади перед початком роботи.

Основними способами зменшення систематичних похи­бок є такі:

1. Усунення причини виникнення систематичної похибки. Найдоцільніше боротися з систематичною похиб­кою - це усунути причини її виникнення. Наприклад, похибка від дії зовнішніх магнітних полів зменшується, якщо усунути магнітне поле із зони чутливості пристрою.

2. 3астосування методу заміщення. Метод заміщення дає змогу уникнути систематичних похибок засобу вимірювання, якщо вони істотно не змінюються впродовж вимірювання. Наприклад, вимірюючи опір за допомогою моста, спочатку вмикають у плече моста вимірюваний опір і врівноважують міст. Далі, на другому етапі, замість вимірюваного опору у плече моста вмикають регульовану міру опору і змінюють значення міри до тих пір, поки міст знову не врівноважиться. Значення міри за другого врівноваження дорівнює значенню вимірюваного опору при першому врівноваженні, і похибки моста виключа­ються за умови, якщо від першого до другого врівноважу­вання систематична похибка істотно не змінилася.

3. Використання незалежних методів вимірювання. Як­що використовувати незалежні методи вимірювання однієї і тієї самої фізичної величини, то незалежними будуть і причини, через які виникли систематичні похибки, тому середнє арифметичне результатів незалежних вимірювань має меншу похибку від кожного з результатів. Цим мето­дом досить часто користуються для вимірювання фізичних констант.

4. Застосування приладу високого класу точності. При­лад більш високого класу точності має меншу систематич­ну похибку, а тому за його допомогою можна виявити систематичну похибку випробовуваного приладу. Цей ме­тод є одним з основних для повірки приладів.

5. Спосіб зміни знака систематичної похибки доціль­но реалізовувати тоді, коли під дією зовнішнього чинни­ка знак систематичної похибки змінюється, а знак вихідної величини вимірювального перетворювача залишається незмінним. Вимірювання проводиться в два етапи, причому на другому етапі знак зовнішнього чин­ника змінюється на протилежний. У такий спосіб доцільно усувати систематичну похибку від дії зовніш­ніх магнітних полів, повертаючи прилад на 180°.

6. Спосіб зміни знака вихідної величини можна засто­совувати тоді, коли е можливість змінити знак вихідної величини за умови збереження знака і розміру система­тичної похибки. Прикладом такого способу компенсації

систематичної похибки є усунення похибки від дії тер­мо-ерс у контактах зміною полярності джерела живлення.

7. Спосіб симетричних спостережень застосовують для усунення систематичної похибки, яка змінюється з пли­ном часу за лінійним законом. Вихідний сигнал в такому разі також змінюється за лінійним законом. Вимірювання здійснюється у три етапи. На першому етапі на вхід вимірювального перетворювача подається сигнал міри х0. Вихідний сигнал вимірювального перетворювача з коефіцієнтом перетворення К0 орівнюватиме у0=К0x0.На дру­гому етапі, через інтервал часу Т, на вхід вимірювального перетворювача, коефіцієнт перетворення якого змінився і

Дорівнює , подають вимірювану величи­ну х. Вихідний сигнал вимірювального перетворювача ста­новить

. На третьому етапі, через інтер­вал часу 2Т від початку вимірювання, на вхід вимірюваль­ного перетворювача знову подають вихідний сигнал міри х0. Вихідний сигнал вимірювального перетворювача

3а результатами трьох вимірювань вимірювана величина визначається за формулою

8. Спосіб періодичних спостережень. Якщо систематич­на похибка змінюється за періодичним законом, то для усунення такої похибки виконують два вимірювання через половину періоду, коли систематична похибка має одна­кові значення, але різні знаки.

9. Введення поправки. Поправкою (а) називається величина, однорідна з вимірюваною, яка додається до ре­зультату вимірювання, щоб зменшити систематичну по­хибку (х=х+∆х+а). Якщо поправка має однакове значення, але її знак протилежний систематичній похибці (а=-∆х), то систематична похибка усувається повністю. Поправка, як і систематична похибка, відома з певною точністю, то­му введення поправки зменшує систематичну похибку, але одночасно збільшує випадкову похибку.

 

 

Зміст

1.2.3 Випадкові похибки вимірювання

 

Випадковою називають похибку, яка змінюється непе­редбачувано, нерегулярно, хаотично, випадковим чином під час повторних вимірювань однієї і тієї самої величини в однакових умовах.

Випадкові похибки виникають через велику кількість причин, які діють незалежно одна від одної. Це призво­дить до того, що результати окремих спостережень відріз­няються один від одного, причому ці зміни відбуваються без будь-якої закономірності.

Випадкові величини, в тому числі і випадкові похибки, характеризуються ймовірністю. Ймовірність випадкової величини і випадкової похибки зокрема показує, як часто трапляється конкретне значення ∆іцієї величини і визначається відношенням кількості випадків n, коли випадко­ва похибка приймає дане конкретне значення ∆і, до загальної кількості N випадків:

Р(∆)=ni/N.

Найбільш повною характеристикою випадкової похибки є функція розподілу ймовірностей і густина ймовірностей.
Функція розподілу ймовірностей або закон розпо­ділу ймовірностей показує, яка ймовірність того, що випадкова похибка не перевищує дане значення, тобто який відсоток від загальної кількості похибок станов­лять похибки, які не перевищують дане значення.

Зако­ни розподілу ймовірностей можуть бути обмеженими (рис. 2.4, 2.5), якщо випадкова похибка не виходить за певний діапазон значень, і необмеженими (рис. 2.6, 2.7), якщо випадкова похибка може мати будь-яке зна­чення на числовій осі. Слід зазначити, що необмежений закон розподілу ймовірностей - це лише зручна мате­матична модель для аналізу випадкових похибок на практиці.

Густина ймовірностей показує, як часто потрапляє ви­падкова величина, зокрема випадкова похибка ∆, в зада­ний інтервал

[∆1, ∆2] значень, і визначається відносною кількості випадків nі/N, коли випадкова похибка знахо­диться в інтервалі [∆1, ∆2], до розміру цього інтервалу ∆12=∆2-∆1

(2.9)

Густина ймовірностей визначається тим точніше, чим менший інтервал значень ∆12задається. Якщо спрямувати інтервал ∆12до нуля, то густина ймовірностей наближати­меться до теоретичного значення.

Розмірність густини ймовірностей обернена розмірно­сті випадкової похибки. 3 математичної точки зору, густина ймовірностей є похідною від функції розподілу ймовірностей:

(2.10)

За функцією розподілу ймовірностей та густиною ймовірностей, які несуть найбільш повну інформацію про випадкову величину, можна визначити деякі числові ха­рактеристики випадкової похибки: довірчий інтервал, довірчу ймовірність, математичне сподівання, середнє квадратичне відхилення.

Довірчим інтервалом називається діапазон значень випадкової похибки, у якому знаходитимуться із зада­ною ймовірністю значення випадкової похибки. Ця ймо­вірність називається довірчою ймовірністю. Вона визначається за графіком густини ймовірностей як площа фігури, обмеженої графіком функцій, віссю абсцис і дво­ма вертикалями, проведеними через граничні значення довірчого інтервалу (рис. 2.8). У метрології часто ставиться задача: за заданим значенням довірчої ймовір­ності знайти довірчий інтервал. Іноді може бути обернена задача: за заданим довірчим інтервалом знайти довір­чу ймовірність.

Для законів розподілу ймовірностей визначаються

верхнє і нижнє граничні значення похибки, в діапазоні

між якими розподілені значення випадкової похибки.

Математичним сподіванням випадкової похибки М(∆) називається абсциса центра мас фігури, обмеженої графіком густини ймовірностей і віссю абсцис. Якщо випадкова похибка набуває значень ∆1, ∆2,... ∆n, то оцінка математичного сподівання похибки визначається середнім значенням:

(2.11)

Якщо виконати велику кількість вимірювань n, то середнє значення похибки наближається до математичного сподівання похибки, причому відхилення середнього зна­чення похибки від математичного сподівання тим менше, чим більшу кількість вимірювань виконано.

У метрології похибка вимірювання ∆ трактується в за­гальному випадку як випадкова похибка, яка має дві складові: систематичну складову ∆Sі випадкову складову ∆, математичне сподівання якої дорівнює нулю, тобто

(2.12)

Систематична складова ∆S похибки вимірювання ∆ дорівнює математичному сподіванню похибки вимірювання, тобто ∆S= М(∆).

Середнє квадратичне відхилення випадкової похибки дорівнює середній ширині густини ймовірностей.

Оцінку середнього квадратичного відхилення випадко­вої похибки можна обчислити за значеннями випадкових похибок ∆1, ∆2….∆nзгідно з формулою

(2.13)

 

Якщо випадкова похибка вимірювання ∆ спричинена великою кількістю чинників, то вона має норРисьний закон розподілу ймовірностей.

Функція розподілу ймовірностей для норРисьного зако­ну виражається через так звану функцію Лапласа, значен­ня якої наведені в таблиці 2.1.

Графіки функції розподілу ймовірностей для норРись­ного закону наведені на рисунку 2.6. Параметр М(∆) характеризує зміщення на осі абсцис, а σ - середню ши­рину розподілу (див.рис. 2.5).

Похибка дискретизації та деякі інші похибки роз­поділені за рівномірним законом, тобто ймовірність того, що похибка вимірювання набуде конкретного значення у деякому діапазоні, однакова. Інакше кажучи, випадкова похибка вимірювання, розподілена за рівномірним зако­ном, трапляється однаково часто у всьому діапазоні значень (див, наприклад, графіки функцій розподілу ймовірностей та густини ймовірностей, наведені на

(рис. 2.4).

Якщо випадкова похибка має дві складові, розподілені за рівномірним законом з однаковим граничним значен­ням, то сумарна похибка розподілена за трикутним за­коном, або законом Сімпсона. Графіки густини ймовірно­стей і функції розподілу випадкової похибки, розподіленої за трикутним законом, наведені на рисунку 2.5.

Випадкова похибка, розподілена за законом Лапласа, має густину ймовірностей, подану на рисунку 2.7.

 

 

Зміст
Лекція 4

1.2.4 Основна і додаткова похибки.

1.2.5 Динамічні похибки вимірювання

1.2.6 Підвищення точності засобів вимірювання

1.2.7 Класи точності та позначення вимірювальних приладів.

 

1.2.4 Основна і додаткова похибки.

 

Похибки вимірювань залежать від умов, за яких виконується вимірювання. НорРисьні умови вимірювання ви­значаються тим, що чинники, які впливають на результат вимірювання, наприклад тиск, температура, вологість по­вітря та інші, знаходяться в певних межах (температура 20±5°С), що регламентується відповідними документами.

Основною похибкою називається похибка таких вимі­рювань, що проводяться за норРисьних умов. Коли умови виходять за межі норРисьних, то внаслідок впливу нега­тивних чинників на процес вимірювання з’являться додаткова похибка.

 

 

Зміст

1.2.5 Динамічні похибки вимірювання

 

Вимірювальні перетворювачі і засоби вимірювання в цілому можуть працювати у статичному і динамічному режимах. У природі всі величини змінюються з тією чи іншою швидкістю, реальні вимірювальні пристрої внаслідок інерції також не миттєво реагують на вхідні сигнали, тому статичним режимом реального вимірю­вального пристрою слід вважати такий режим, коли інерційними властивостями пристроїв можна знехтувати порівняно зі швидкістю зміни вхідного вимірюваного сигналу. Отже, статичним режимом є режим вимірюван­ня сталої величини. Насправді ж стала величина це тільки зручна математична модель, яка застосовується для теоретичного аналізу.

Динамічним режимом роботи засобу вимірювання вважається режим роботи, в якому динамічні характеристи­ки пристроїв, зумовлені інерційністю, істотно впливають на результат вимірювання.

Динамічними характеристиками вимірювальних пристроїв вважаються характеристи­ки, які визначають здатність пристрою швидко реагувати на вхідний вимірюваний сигнал і залежать від інерційних властивостей пристрою. Широко застосовуються такі

динамічні характеристики: перехідна, імпульсна, амплітудно-частотна та фазочастотна.

Перехідною характеристикою вимірювального пере­творювача або вимірювального пристрою в цілому називається реакція, тобто вихідний сигнал перетворювача, якщо на його вході діє ступінчастий сигнал одиничної амплітуди (рис. 2.9).

Імпульсною перехідною характеристикою (g(t)) називається реакція пристрою на вхідний сигнал у вигляді дуже короткого імпульсу (рис. 2.10).

Амплітудно-частотною характеристикою (К(ω)) при­строю називається залежність від частоти відношення амплітуди вихідного синусоїдного сигналу до амплітуди вхідного синусоїдного сигналу (рис. 2.11):

Фазочастотною характеристикою (ϕ (ω)) пристрою є

залежність від частоти різниці фаз вихідного і вхідного синусоїдного сигналів (рис. 2.12):

(2.15)

Різниця між похибкою у динамічному режимі, тобто в режимі вимірювання змінної в часі величини, і статичною похибкою, яка відповідає значенню вимірюваної величини в даний момент часу, називається динамічною похибкою. Динамічна похибка зумовлена інерційністю засобів вимірювання під час дії на них змінних у часі величин.

 

Зміст

1.2.6 Підвищення точності засобів вимірювання

 

Точність - одна з найважливіших характеристик засобів вимірювання, тому підвищення точності, тобто зменшення похибок, є одним з основник завдань для удосконалення засобів вимірювання. Методи підвищення точності засобів вимірювання можна поділити на дві гру­пи: методи. запобігання виникненню похибки; методи зменшення вже існуючої похибки.

Розглянемо найпоширеніші методи підвищення точ­ності засобів вимірювання.

Конструктивно-текнологічні методи полягають у засто­суванні конструкцій, вузлів і пристроїв вищої якості з більш стабільними характеристиками. Прикладом може бути застосування манганінових резисторів з Рисими температурними коефіцієнтами (для зменшення темпера­турної похибки); застосування польових транзисторів з високим вхідним опором на вході вимірювальних підси­лювачів (для зменшення похибки взаємодії) тощо.

3апобіжно-захисні методи мають за мету зменшити вплив зовнішніх чинників на результат вимірювання.

Щоб зменшити температурну похибку, необхідно по­ліпшувати температурний режим як всієї конструкції в цілому, так і елементів, які розсіюють найбільшу по­тужність. Для зменшення перегріву потужних елементів застосовують радіатори, які для збільшення ефекту вино­сять на задню стінку приладів. Крім того, елементи, цдо сильно нагріваються, ізолюють тепловими екранами і виносять у верхню частину конструкції. Для поліпшення вентиляції корпусу приладів застосовують вентилятори.

Останнім часом для поліпшення теплового режиму окре­мих особливо важливих мікросхем, наприклад проце­сорів, застосовують Рисогабаритні вентилятори. Ще одним методом зменшення температурної похибки є за­стосування термостатів.

Від шкідливого впливу наводок і завад застосовують екрани. Наводки від мережі живлення і пульсації її напруги значно впливають на пристрої з високою чут­ливістю. Щоб зменшити вплив таких чинників, застосову­ють фільтрацію і гальванічне розмежування електричних кіл живлення і сигнальних за допомогою оптоелектронних пристроїв.

Метод параметричної стабілізації полягає у стабілізації параметрів засобів вимірювання або окремих елементів за допомогою відповідних елементів компенсації. На прак­тиці здебільшого застосовують температурну компен­сацію. Наприклад, для зменшення температурної неста­більності ємності конденсатор замінюють двома паралель­но або послідовно з’єднаними конденсаторами з такою самою еквівалентною ємністю, але з температурними коефіцієнтами ємності різних знаків. Відповідним добором ємностей можна досягти незначної залежності еквівалент­ної ємності від температури.

Метод нелінійного зворотного зв'язку. Первинні вимі­рювальні перетворювачі у багатьох випадках мають нелі­нійну характеристику. Однак залежність результату вимірювання від вимірюваної величини, тобто характе­ристика вимірювального приладу, завжди має бути лінійна. Для лінеаризації нелінійних характеристик вимірювальних перетворювачів часто застосовується нелінійний зворотний зв'язок, яким охоплюють підсилю­вач з великим коефіцієнтом підсилення К. В коло зворот­ного зв'язку з коефіцієнтом β підсилювача вмикають вимірювальний перетворювач з нелінійною характеристи­кою f2(х), ідентичною заданій f1(x), тобто f1(х)=f2(х)=f(х).

На вхід диференціального підсилювача надходить вихідний сигнал первинного нелінійного перетворювача f1(x) i сигнал з виходу зворотного зв'язку f2(βу). Вихідний сигнал у диференціального підсилювача пов'язаний з вхідними сигналами формулою

(2.16)

 

Враховуючи значний коефіцієнт підсилення К, можна

Записати

(2.17)

 

Вихідний сигнал у такому разі лінійно залежатиме від вхідного сигналу:

(2.18)

Метод зразкових мір ґрунтується на послідовних ви­мірюваннях вимірюваної величини і однорідних з нею зразкових величин. Спочатку за допомогою комутатора до засобу вимірювання приєднують вимірювану вели­чину х і в пам'ять заноситься результат вимірюван­ня у0. Далі за командою послідовно вмикають зразкові сигнали х1та х2, близькі до х, і фіксують результати вимірювань у1та у2. Вимірювану величину визначають за формулою

(2.19)

 

У тестовому методі на вхід засобу вимірювання подають сигнали, які функціонально пов'язані з вимірюваною ве­личиною та із зразковими величинами. Спочатку на вхід засобу вимірювання подається вимірювана величина х і фіксується результат вимірювання у0. Далі за допомогою пристрою формування тестів формуються тестові сигнали А1(х) і А2(х), які функціонально пов'язані з х. Для спро­щення процедури функції А1(х) і А2(х) вибирають лінійни­ми, наприклад мультиплікативну А1(х)=Кх і адитивну А2(х)=х+х1функції, де К- коефіцієнт, відомий з високою точністю; х1- зразковий сигнал, однорідний з вимірюва­ною величиною. Тестові сигнали А1(х) і А2(х) послідовно подають на вхід засобу вимірювання і фіксують в пам'яті результати вимірювань у1та у2. Скоригований результат вимірювання обчислюється за формулою

(2.20)

Зміст

 

1.2.7 Класи точності та позначення вимірювальних приладів

 

Для правильного застосування приладу потрібно враховувати його технічні особливості, які вказуються на шкалі приладу умов­ними позначеннями: (маркувальні знаки.

 

постійний струм

 

однофазний зміний струм

 

постійний і зміний струм

 

 

трифазний зміний струм

 

 

А, V, W, Нz, соs ϕ, Ὼ — одиниці вимірювання (ампер, вольт, ватт, герц, коеф. потужності, Ом);

0,05; 0,1; 0,2; 0,5; 1,0; 1,5; 2,5; 4 - клас точності в % від діапазону вимірювання.

1,5 --клас точності при нормуванні похибки у процентах від довжини шкали, наприклад 1,5;

50 Гц — прилад працює при частоті 50 Гц;

-- ізоляція приладу випробувана під напругою 2 кВ;

60‘ – прилад працює норРисьно під кутом до горизонту 60˚

⌐ - прилад працює норРисьно у горизонтальному положенні.

--ступінь захисту від впливу зовнішніх полів(магнітних і електричних).

Категорії І – додаткова похибка немає перевищувати 0,5 %

Для ІІ – 1% для ІІІ—2,5%.

--напрям орієнтації приладу у земному магнітному полі.


--Обережно! Міцність ізоляції вимірюваного кола по відношенню до корпуса не відповідає нормам.

Знаючи вказаний на шкалі приладу клас точності К, модна визначити абсолютну і відносну похибки вимірювань:


Результати вимірювання у загальному вигляді визначаються за формулою:

 

Зміст
Лекція 5

Date: 2016-01-20; view: 9224; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию