V Продовж думку

Мова – це найважливіший засіб…

Мова існує у двох формах…

Державний статус української мови закріплено в …

Зачинателем нової української мови був…

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають…

Літературна мова – це обрамлена, унормована форма загальнонародної мови, яка в …

v Поміркуй!

Чим «мова» відрізняється від «мовлення»?

IV. Уведення учнів у поняттєво – теоретичний простір заняття.

v Розповідь учителя.

Українська літературна мова як вища форма загальнонарод­ної національної мови, відшліфована майстрами слова, характе­ризується наявністю сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Унормованість — основна ознака літературної мови.

Норма літературної мови — це сукупність загальноприйня­тих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в про­цесі суспільної комунікації.

Розрізняють такі типи норм:

Ø орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень),

Ø графічні (передача звуків на письмі),

Ø орфо­графічні (написання слів),

Ø лексичні (слововживання),

Ø морфо­логічні (правильне вживання морфем),

Ø синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень),

Ø стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування),

Ø пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Норми характеризуються системністю, історичною і соціаль­ною обумовленістю, стабільністю. Але разом з тим літературні норми можуть і змінюватися з часом. У зв'язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють ви­дозміни однієї й тієї ж мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтак­сичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого і нового в мові.

У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти акцентні (алфавíт і алфáвіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, р.в. моста і мосту).

У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мов­них варіантів змінюється. Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.

Культура писемного і усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми і послідовно дотримуватись їх.