Інтелектуальні інвестиції

1. Інноваційні інвестиції – різновид реальних інвестицій, які формують виробничий потенціал на новій науково-технічній основі.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. Ця діяльність включає випуск та поширення нової техніки і технології, прогресивні міжгалузеві структурні зрушення, фінансування досліджень для здійснення якісних змін у продуктивних силах, розробку та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій з метою покращення соціального, економічного та екологічного стану, підготовка та перепідготовка кадрів

Інновації класифікуються за різними ознаками:

1. За характером здійснюваних змін в процесі виробництва виділяють:

- Технічні - виробничі - управлінські - екологічні

- Технологічні - економічні - соціальні

-

1. В залежності від процесів діяльності з якими пов’язані інновації виділяють:

- інновації продукції - процеси - робоча сила - менеджмент

3. За стадіями діяльності підприємства виділяють:

- інновації початкового етапу діяльності

- інновації вихідного етапу діяльності

- інновації структури підприємства та інші види

Інноваційні інвестиції здійснюються в двох формах:

1. Шляхом придбання готової науково-технічної продукції
2. Шляхом розробки науково-технічної продукції

Перша форма включає такі напрямки:

1) Придбання патентів, наукових відкриттів, винаходів, промислових знаків, товарних знаків

2) Придбання ноу-хау, тобто сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та досвіду необхідних для організації господарської діяльності, але незапатентованих

Друга форма включає:

1) розробку науково-технічної продукції в рамках підприємства та своїми силами

2) розробку нової науково-технічної продукції на замовлення підприємства

2. Для стимулювання інноваційної діяльності використовуються внутрішні та зовнішні фактори

Внутрішні фактори – пов’язані з необхідністю заміни застарілого обладнання, створення нової продукції, впровадження ресурсозберігаючих технологій, потреба в кадрах для реалізації наукового потенціалу.

Зовнішні фактори – пов’язані з економічною політикою держави, яка направлена на створення відповідних умов для здійснення інноваційного процесу і для створення взаємозв’язку між наукою та практикою.

Роль держави у підтримці інновацій:

1. Держава сприяє розвитку науки шляхом підготовки кадрів як основного джерела інноваційних ідей
2. Забезпечує правове регулювання інноваційної діяльності
3. Встановлює обсяги державних замовлень на виконання комплексних науково-технічних програм
4. Стимулює інноваційну діяльність через систему оподаткування та амортизаційну політику
5. Сприяє розвитку інфраструктури для реалізації інновацій.

Головна мета державної інноваційної політики – це створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення розвитку та використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних енерго- та ресурсо-зберігаючих технологій і нових видів конкурентноздатної продукції.

Основні принципи державної інноваційної політики України:

1. Орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки
2. Визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку
3. Створення умов для забезпечення розвитку та використання вітчизняного інноваційного потенціалу
4. Забезпечення взаємодії освіти, науки, виробництва та фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності
5. Використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності
6. Фінансова та кредитна підтримка, відповідна податкова і митна політика у сфері інноваційної діяльності
7. Інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності.

3. Інноваційний процес має свої особливості. Він об’єднує науку, техніку, економіку, виробництво та менеджмент. Інноваційний процес складається з отримання новизни, зародження ідеї і триває аж до її комерційної реалізації.

Інноваційна діяльність охоплює процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання і отримання доходів.

Об’єкти інноваційної діяльності:

- інноваційні програми та проекти

- нові знання та інтелектуальні продукти

- виробниче обладнання та процеси

- інфраструктура виробництва і підприємства

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного та комерційного характеру

- сировинні ресурси, засоби їх добування та переробки

- механізми формування споживчого ринку

Найчастіше об’єкти інноваційної діяльності існують у формі інноваційного проекту, тобто комплексу документів, що визначає процедуру і зміст всіх необхідних заходів щодо створення і реалізації інноваційного продукту

Інноваційна продукція – нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають таким вимогам:

- вони є результатом виконання інноваційних проектів

- якщо продукція виготовляється на ринку вперше або має суттєві переваги над продукцією, що вже випускалася

Загальна модель інноваційного процесу:

Фундаментальні дослідження прикладні дослідження розробка і проектування

освоєння промислове виробництво маркетинг збут.

Суб’єкти інноваційного процесу:

1.Державні органи управління інноваційною діяльністю – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, виконавча влада, органи місцевого самоврядування.

2.Інноваційні підприємства – підприємство будь-якої форми власності якщо більше 70% його продукції – це інноваційні продукти або інша продукція.

3.Фінансово-кредитні інноваційні установи.

Основним суб’єктом інноваційної діяльності є інноваційне підприємство. Це підприємство будь-якої форми власності.

Основні джерела фінансування інноваційної діяльності:

1.кошти державного бюджету

2.кошти місцевих бюджетів та бюджету АР Крим

3.власні кошти спеціалізованих державних та комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ

4.власні чи позичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності

5.кошти будь-яких фізичних чи юридичних осіб

6.інші джерела. Які не заборонені законодавством України.

Важливу роль у фінансуванні інновацій відіграють позикові кошти, до яких належать: банківські кредити, позикові кошти інноваційних підприємств від розміщення облігацій, податковий кредит комерційний кредит, лізинг

4. Однією із складових частин інвестиційного ринку є ринок інтелектуальних товарів та послуг.На цьому ринку обертається основний товар, який є інтелектуальною власністю однієї людини або групи людей. Тому інтелектуальна власність може виступати в індивідуальній та колективній формах.

Види інтелектуальної власності:

1. Виключна або виняткова власність – запатентована або захищена, авторським правом, власність

Авторське право – персональне майнове право автора на свій витвір. Використання авторських прав регулюється національним законодавством та міжнародними конвенціями щодо міжнародних авторських прав

1. Інформаційна власність – у вигляді придбаних знань, ідей, досвіду, навиків, кваліфікації
2. Ліцензійна власність– придбані права або володіння регламентується ліцензіями

Вкладення в інтелектуальну власність прийнято називати інтелектуальними інвестиціями. До них відносять:

• придбання виключних прав використання

• придбання патентів, ліцензій на винаходи, промислові зразки, товарні знаки
• придбання інформаційних послуг через ви наймання різного роду спеціалістів
• придбання науково-технічної продукції, тобто інтелектуальних товарів в матеріальній формі (проектно-кошторисні документації, програми, методики, ноу-хау)
• вкладення в людський капітал, тобто витрати на освіту, перепідготовки кадрів, навчання, охорону здоров’я.

Об’єкти інтелектуальних інвестицій класифікують як:

1. Винахід – технологічне рішення, що відповідає умовам патентно здатності (новизна, винахідницький рівень, промислова придатність). Право на винахід засвідчується патентом терміном дії на 20 років.
2. Корисна модель – нове промислово придатне конструктивне використання пристрою. Корисна модель патентується з можливим подовженням ще на 3 роки
3. Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання (форма, малюнок), які визначають зовнішній вигляд виробу. Патенти на промислові зразки видаються на 10 років з можливим подовженням ще на 5 років
4. Знак для товарів і послуг – позначення, за якими товари і послуги одних виробників відрізняються від аналогічних товарів інших виробників. Право власності на знаки засвідчується свідоцтвом на 10 років з наступним подовженням ще на 10 років