Ринок цінних паперів та його учасники

1.При здійсненні фінансових інвестицій перед інвестором постає проблема правильного вибору цінних паперів, як об’єктів вкладення коштів, тому фінансовому інвестуванню передує глибокий аналіз з метою проведення комплексної оцінки інвестиційних якостей цінних паперів. Комплексна оцінка інвестиційних якостей здійснюється в розрізі видів цінних паперів.

Комплексна оцінка інвестиційних якостей акцій включає:

1. Оцінка галузі до якої відноситься емітент
2. оцінка основних показників господарської діяльності та фінансового стану емітента
3. оцінка характеру обігу акцій на фінансовому ринку
4. оцінка умов емісії акцій
5. оцінка поточної ринкової вартості акцій та оцінка рівня ризику

1. При оцінці галузі вивчають та роль галузі в економіці країни, середній рівень рентабельності підприємств в галузі, умови оподаткування.

1. Оцінка показників господарської діяльності емітента включає:
   - визначення стадії життєвого циклу підприємства

-фінансовий аналіз: оцінка ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості,ділової активності(оборотність та рентабельність капіталу та активів),
-прибутковість.

3. Для оцінки характеру обігу акцій на фондовому ринку використовують такі показники:

- рівень виплат дивідендів = сума виплачених дивідендів/ціна акцій на початок періоду

- коефіцієнт співставлення ціни і дохідності акцій = ціна акції/дохід на акцію

- коефіцієнт ліквідності акцій= загальний обсяг реалізації акцій/загальний обсяг пропозицій акцій

-

1. оцінка умов емісії акцій передбачає вивчення причин емісії умов та періодичності виплати дивідендів, а також інших умов, що впливають на привабливість цінних паперів.

1. оцінка поточної ринкової вартості акцій за умов її використання протягом невизначеногодовгого проміжку часу

n n

ПВА нев = ∑ Д n /(1+НД), де

і=1

Д n – виплачені дивіденди, які інвестори очікують отримати за час володіння акцією

НД – норма поточної доходності акції даного типу, яка використовується як дисконтна ставка (%)

n – кількість років володіння акцією

5. оцінка поточної ринкової вартості акції, яка використовується певну кількість років (ПВАвизн) здійснюється за допомогою формули:

n n n

ПВАвизн = [∑Д n /(1+НД) ] + ЦРА/(1+НД), де

і=1

ЦРА – очікувана ринкова вартість реалізації акцій в кінці періоду її використання.

Оцінка рівня ризику здійснюється на основі оцінки платоспроможності і фінансової стійкості емітента.

Комплексна оцінка інвестиційних якостей облігацій здійснюється за такими напрямами:оцінка інвестиційної привабливості регіонів, оцінка основних показників господарської діяльності та фінансового стану емітента, оцінка характеру обігу облігацій на фондовому ринку, оцінка умов емісії, оцінка поточної ринкової вартості облігацій, оцінка рівня ризику.

2. Портфель цінних паперів – сукупність цінних паперів, які належать одному інвестору, але випущені різними емітентами. Оптимальним вважається портфель, якщо він містить від 10 до 30 типів цінних паперів. Портфелі цінних паперів можуть бути таких видів

1.В залежності від поєднання цілей інвестора виділяють:

- консервативний, тобто спрямований на надійність вкладень та низький ризик і зведений до мінімуму
- поміркований забезпечує середні доходи при середньому рівні ризику
агресивний забезпечує високий дохід при високому рівні ризику

2.В залежності віл способів диверсифікації виділяють

- диверсифікований – тобто (збалансований) відповідає визначеним цілям інвестора
- не диверсифікований (неоднорідний)

3.В залежності від різноманітності цінних паперів виділяють:
- ринковий портфель цінних паперів
- не ринковий портфель цінних паперів

4.В залежності від способу отримання доходу виділяють:
- портфель орієнтований на одержання доходів у вигляді % чи дивідендів
- на отримання приросту курсової вартості цінних паперів

З метою формування оптимального портфеля цінних паперів використовують два способи управління ним:

1 активне управління, за якого утримання у портфелі видів цінних паперів залежить від строків володіння ним

2 пасивний спосіб, за якого портфель формується із цінних паперів із наперед визначеним ступенем ризику та доходності, портфель тривалий час утримується в тривалому стані.

3. Придбання цінних паперів здійснюється через механізм функціонування відповідного ринку. Ринок цінних паперів виділяється специфічним характером товарів:

1. не маючи своєї вартості цінні папери можуть мати високу ринкову ціну

2. дають право на одержання доходу та зобов’язання цей дохід виплачувати

3. за допомогою цінних паперів можна отримати доступ до реальних цінностей або забезпечити перехід права власності від одного суб’єкта до іншого

Ринок цінних паперів є складовою фінансового ринку.

Фінансовий ринок – відповідний механізм мобілізації вільних коштів та заощаджень з метою їх передачі іншим учасникам

Фінансовий ринок складається із ринку боргових зобов’язань та ринку цінних паперів.

Первинний ринок передбачає емісію та первинне розміщення емітованих цінних паперів.

Вторинний ринок передбачає багаторазовий перепродаж цінних паперів.

Вторинний ринок передбачає організований (біржовий ринок) позабіржовий ринок

Учасники ринку цінних паперів.
Основними учасниками ринку цінних паперів виступають:

-емітенти; - інвестори; - посередники.

Склад учасників ринку цінних паперів залежить від рівня роз­витку виробництва та банківської системи, а також економічних функцій держави (рис. 5.9).

Інвестори Емітенти

Торговці ЦП Інвестиційні фонди, компанії депозитарій

Фондові біржі

Інвестиційний керуючий

Позабіржова система Кліринго- Реєстратори ЦП

розрахункові

центри

Рис.5.9. Учасники ринку цінних паперів # Емітенти цс юридичні особи, які зацікавленні в короткостроковому або довгостроковому фінансуванні своїх поточних або капітальних витрат (при цьому можуть доказати, що їм як позичальникам, боржникам і підприємцям можна довіряти).

Емітентами цінних паперів в Україні виступає: держава, акці­оперні товариства, приватні підприємці, нерезиденти (рис. 5.10).

Емітенти цінних паперів

Держава Акціонерні Приватні Нерези

Товариства підприємства денти

Уряд України
(МФУ і НБУ) Виробничої сфери векселі, Українські

ОВДН і ОДЗН акції, облігації, облігації депозитарні

Казначейські зобов’язання векселі розписки:
векселі

Кредитної сфери (банки) спонсоровані

Уряд АР Криму акції, векселі,облігації неспонсоровані

ОВДН ощадні сертифікати

Місцеві органи влади

Облігації місцевої Фінансово-кредитні установи

внутрішньої позички

інвестиційні фонди і
компанії:
акції чи інвестиційні
сертифікати;
інвестиційні банки,
страхові компанії,
пенсійні фонди: тільки
акції.

Державні установи

(Комісія з ЦП ' фондового ринку;
Державне казначейство;

підприємства); облігації,векселі.

Емітенти можуть самі розміщувати свої цінні папери, однак складний механізм емісії в умовах конкуренції вимагає не тільки великих витрат, але і професійних знань, спеціалізації, навиків. Тому емітенти надаються до послуг професійних посередників: банків, брокерів, інвестиційних компаній, які як організатори і гаранти є посередниками на ринку ЦП.

Інвестори- фізичні і юридичні особи У країни та інших країн світу, які стали чи мають намір стати власниками акцій, облігацій та інших цінних паперів з метою одержання доходу, за винятком органів держаної влади та управлінню і місцевих органів самоврядування.

Інвестори вкладають у цінні папери власні кошти, майно, май нові та немайнові права, у тому числі інтелектуальну власність. Інвестори можуть бути індивідуальні, інституціональні і профе- сійні учасники ринку (рис. 5.1 І).

Інвестори

Індивідуальні

Інституційні Професійні учасники РІЦІ

фізичні особи. (колективні)

держава;
- корпоративні

підприємства;

фінансово- кредитна система:

* інвестиційні фонди

і компанії,

• страхові компанії.

• інвестиційні банки,

*пенсійні фонди.

Рис. 5.11. Склад інвесторів на ринку цінних паперів

На ринках цінних паперів у розвинених країнах інституційні

інвестори є основною категорією учасників ринку ЦП.

Крім інституційних інвесторів, на фондовому ринку також діють фізичні особи, яких ще називають індивідуальними інвес­торами. Індивідуальні інвестори є досить, численною категорією учасників ринку цінних паперів, завдяки чому вони мають можливість акумулювати кошти та використовувати їх з метою здійснення підприємницької діяльності. Незначні кошти окремих індивідуальних інвесторів у кінцевому результаті консолідуються в акціонерні капітали.

За останні роки на ринку інвестиційних цінних паперів відбулась еволюція від переважання індивідуальних інвесторів до домінуючої ролі інституціональних, що призвело до розширення кола покупців фінансових інструментів:

По перше. інституційні інвестори володіють більшими коштами, ніж окремо взяті індивідуальні,

По-друге, саме інституційні інвестори частіше бувають за­цікавлені в тому, щоб брати участь у повсякденному управ­лінні справами емітента; по-третє, інституційні інвестори досип, часто купують цінні папери з метою поєднання як власний інтересів, так і інтересів емітента. Населення вкладає кошти в цінні папери тільки тоді, коли воно досягає достатнього рівня свого багатства, яким потрібно ке­рувати, тобто зберігати у фінансових активів, що приносять дохід.

Першими інституційними інвесторами були комерційні банки СІІІА, які вкладали в цінні папери кошти, довірені їм їх клієнтами, для дохідного розміщення.

Сьогодні великими інвесторами є страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні (взаємні) фонди, інвестиційні компанії та інші фінансові установи. Одночасно вони є посередниками па ринку цінних паперів.

Професійними учасниками РЦП є банки, брокери, брокерські контори, довірчі товариства. Професійні учасники ведуть рахунки клієнті» у цінних паперах і грошових коштах, а також здійснюють через брокерів біржові угоди з купівлі-продажу та інші біржові операції з цінними паперами.

ЇХ ще називають інфраструктурними учасниками фондового ринку. Особливостями цієї категорії учасників єте, щ о:

по-перше, вони одночасно можуть виступати як посередни­ком, так і емітентом та інвестором;

по-друге, відносини, які формуються між інфраструктурними учасниками, передбачають досить високий ступінь довіри у відносинах фізичних та юридичних осіб до таких інституцій, •

по-третє. взаємодія суб'єктів фондового ринку з певними інститутами інфраструктури є обов'язковою умовою здійснення окремих видів операції. Прикладом може бути функціонування

в Україні інституту реєстраторів акцій акціонерних товариств тощо

Інфраструктурними учасниками РЦП торговці цінними

паперами, до яких належать:

- фондові біржі;

- позабіржова система продажу цінних паперів.

Фондова біржа- організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Організаційно-правовою формою фондових бірж є акціонерне товариство. Біржі є основним інститутом вторинного ринку цінних паперів, сприяють накопиченню, розподілу і перерозподілу капіталу, зосереджують попит і пропозицію цінних паперів, сприяють формуванню їх біржового курсу.

Фондова біржа здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", інших законодавчих актів України, статуту і правил фондової біржі на засадах ціліс­ності, централізації та прозорості ринку,його відповідності світовим стандартамфондової торгівлі.Такі принципи забезпечують високі гарантії безпеки, надійності, стабільності і ліквід­ності ринку цінних паперів в Україні.

Головна функція фондової біржі, що закріплена законодавчо, полягає в тому, що це є ринок цінних паперів, тобто місце, де брокери виконують замовлення клієнтів і укладають угоди з купівлі-продажу акцій та облігацій за цінами, що визначаються співвідношенням попиту і пропозиції.

Сучасні фондові біржі - це суб'єкти, оснащені найновішими телекомунікаційними системами, що забезпечують швидкий зв'язок з будь-яким учасником біржі. У світі функціонує близько 200 фондових бірж. Найбільшими серед них є Нью-Йоркська фондова біржа - "Великий світ", Токійська, Лондонська та Осакська фондові біржі.

В Україні на даний час діє 7 фондових бірж, а саме:

1) Українська фондова біржа;

2) Київська міжнародна фондова біржа;

3) Українська міжбанківська валютна біржа;

4) Донецька фондова біржа;

5) Українська міжнародна фондова біржа;

6) Кримська фондова біржа;

7) Придніпровська фондова біржа

Крім того, операції щодо продажу акцій виконують фондові відділи товарних бірж.

Торгівля цінними паперами може здійснюватися не тільки у приміщенні біржі, а й за її межами, на п озабіржовому ринку, на якому сьогодні здійснюється більшість операцій. Позабіржовий ринок ділиться на дві частини: організаційнооформлений (комп'ютеризовані торговельно-інформаційні системи)та неорганізований("вуличний", дилерський ринок).

В Україні створено дві торговельно-інформаційні системи-Перша фондова торговельна система (ПФТС) і Південно­українська торговельна система (ПУТС).

Позабіржовуфондовуторговельну систему (ПФТС)зареєстровано як асоціацію повноправних учасників -- організаційно оформлену систему торгівлі цінними паперами. Ідея такої асоціації виникла давно, але втілилася у життя лише за проектом USAID щодо розвитку ринків капіталу та з допомогою компанії "Barents group".

Особливістю Позабіржової фондової торговельної системи є те, що вона працює через електронну торговельно-інформаційну мережу, у яку об'єднано 84 торговця цінними паперами (16 банків, 68 небанківських установ). Перші торги на ПФТС відбулися 5 липня 1996 року.

Сьогодні ПФТС об'єднує понад 300 учасників. ПФТС єдина торговельна система, де налагоджено вторинний обіг цінних паперів. У її лістингу сотні емітентів. Здебільшого котируються акції відкритих акціонерних товариств. Доступ до ПФТС у торговому режимі надається членам Асоціації, що виконують членські обов'язки та інші вимоги. Торгівля цінними паперами про­водиться в режимі реального часу, тобто угоди укладаються у день торгів з обов'язковою індикацією цінового та кількісного котирування цінних паперів, а також інформації про ціну та обсяги виконаних угод. Привабливою рисою ПФТС є те, що вона може надавати інформацію про деталі укладених угод не лише учасникам, а й розрахунковим банкам, реєстраторам та іншим установам, які беруть участь в обслуговуванні торговельних угод.

Па позабіржовому ринку продаються облігації та акції, не вклю­чені до біржового списку. Піни на ньому, як правило, встанов­люються в ході переговорів між продавцем і покупцем. На цьому ринку посередником є дилер, що виступає як агент в угоді з клієнтом.

Дилери, як правило, спеціалізуються на різних операціях: одні торгують акціями, інші облігаціями корпорацій, ще інші - державними цінними паперами. Вони купують певну кількість цінних паперів як запас, який потім розпродують, виходячи з ринкової кон'юнктури. Дилери можуть займати на ринку цінних паперів довгі і короткі позиції. Якщо дилер сформував запас цінних паперів з метою наступного перепродажу, то за біржовою термінологією це означає, що він займає довгу позицію. Проте за умов сприятливої ринкової ситуації дилер може продавати пінні папери, навіть не маючи їх на руках. У такому випадку кажуть, що на ринку зайнято коротку позицію.