Шляхи активізації інвестування

1. Інвестиційний клімат— це сукупність політичних, соціаль­но-економічних, фінансових, соціально-культурних, організаційно-правових і географічних факторів, які притаманні певній краї­ні і визначають привабливість її для іноземного інвестора.

Щодо загальної оцінки інвестиційного клімату в Україні на макроекономічному рівні, то тут слід відзначити, що в економіці продовжується спад виробництва, зменшується частка надходжень від податків, накопичуються неплатежі, знижується частка банківського кредитування у ВВП, зростає сума внутрішнього і зовнішнього боргу, зростає рівень тіньової економіки, знижується частка державних капіталовкладень(щороку в цілому на 5 – 10%) Крім цього, на інвестиційний клімат держави суттєвий вплив мають:

v приховане безробіття;

v неможливість виконання державою своїх обов'язків щодо соціального захисту громадян;

v відсутність ефективних процедур банкрутства, захисту прав власників;

v високий рівень злочинності;

v слабка дисципліна виконання законодавчих актів

Причинами погіршення інвестиційного клімату в Україні є:

По-перше, заполітизованість економіки;

По-друге, негативні нас­лідки приватизації, до яких призвело збочення та заміна такої ос­новної мети приватизації, як сприяння розвитку виробництва, на отримання прибутку в короткий термін.

2. Регулювання інвестиційної діяльності є складовою частиною державного регулювання економіки, одним із найважливіших інструментів державної підтримки інвестиційної діяльності та інструментом реалізації інвестиційної політики держави.

Необхідність регулювання інвестиційної діяльності з боку держави зумовлена:

• запровадженням ринкового механізму інвестиційної діяльності.
• появою великої кількості інвесторів і учасників інвестиційної діяльності різних форм власності.
• скороченням державних централізованих інвестицій і залученням до інвестування різних джерел.

Можливі два підходи до державного регулювання інвестиційної діяльності:

Ø мінімальне втручання держави в інвестиційну діяльність - здійснюється через систему макроекономічних регуляторів, до яких відносять: податковий механізм, амортизаційну політику, систему ціноутворення, грошово-кредитний механізм
та створення відповідної законодавчо-нормативної бази;

Ø максимальне втручання держави в інвестиційний процес, коли держава бере на себе якнайбільше функцій інвестора і фак­тично є монополістом у даній сфері.

Для ринкової економіки характерним є перший підхід, за якого державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечується системою державних органів, та створених фінансово-кредитних установ.

Згідно з чинним законодавством України метою державного регулювання інвестицій є забезпечення реалізації соці­альних, економічних, науково-технічних програм розвитку.,
суспільства та державний захист і підтримка інвестицій
Головним завданням, спрямованим на досягнення поставленої мети і, одночасно, основною проблемою державного регулювання інвестицій є формування і підтримка на оптимальному рівні суспільно-необхідної норми нагромадження, розмір якої відповідав
би реальним потребам суспільства в інвестиціях.
Виходячи із мети, державне регулювання інвестицій включає
реалізацію таких основних завдань:

· розробку інвестиційної стратегії держави:

· визначення пріоритетних напрямів інвестування:

· формування інвестиційного ринку та відповідної інфраструктури такого ринку:

· стимулювання впроваджеиия досягнень HTП у виробництвао

· забезпечення умов для охорони довкілля;

· забезпечення розвитку невиробничої сфери та інші

Ринкова економіка розвивається циклічно - періоди швидкого зростання та активного інвестування чергуються з економічними кризами, спадом темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Державне регулювання має за мету вирівнювання циклічних тенденцій: гальмування надлишкової інвестиційної активності,періоди підйомів і штучне стимулювання інвестицій перед спадами виробництва.

Відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється у таких формах:

o пряме управління державними інвестиціями

o регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності, що включає такі методи:

-організаційно-правові;

-економічні;

-грошово-кредитні;

o контроль за законністю здійснення інвестицій усіма учасниками інвестиційної діяльності

3. Рівень інвестиційної активності перебуває у безпосередній за­лежності від стану економіки в державі, функціонування фінансово-кредитної системи, прибуткової діяльності підприємств, дохідної політики бюджетів усіх рівнів та доходів населення.

Позитивний вплив на інвестиційну активність може справити подолання інфляцій, що робить можливим забезпечення функціонування довгострокових інвестиційних кредитів як основи капі­тального будівництва за ринкових умов, сприяє нормалізації фі­нансового стану підприємств, активізації виробництва.

Отже, до шляхів активізації інвестування в Україні можна віднести такі:

1.Реформа підприємств, яка передбачає перехід до загально-прийнятих у світовій практиці стандартів бухгалтерського обліку, оцінку основних виробничих фондів відповідно до їх реальної ринкової вартості, суттєве покращення корпоративного управління.

2.Страхування майна (особливо великих підприємств).

3.Розвиток інфраструктури, форм і методів залучення до інве­стиційної сфери заощаджень населення.

4.Іпотека. Необхідно активно сприяти становленню системи жи­тлового іпотечного кредитування, формуванню вторинного ринку іпотечних кредитів для залучення у сферу банківського кредитуван­ня вагомих довгострокових позабюджетних фінансових ресурсів.

За умов гострого дефіциту власних капіталовкладень, необ­хідних для проведення структурної перебудови економіки, розв'я­зання проблем її інтеграції в світову економіку, важливого зна­чення набуває залучення в Україну зовнішніх джерел фінансування, зокрема іноземних інвестицій. Забезпечення зрос­тання обсягу надходжень у країну іноземних інвестицій зале­жить, по-перше, від поліпшення макроекономічної ситуації в кра­їні в цілому.

Насамперед це стосується зміцнення фінансового становища держави, включаючи скорочення дефіциту консолідо­ваного бюджету, зменшення внутрішнього та зовнішнього дер­жавного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення податкової системи, зміцнення економічної стабільності з пода­льшим зростанням темпів ВВП.

По-друге, зростання обсягів іно­земних інвестицій визначається здійсненням заходів економічно­го, нормативно-правового, інформаційного та організаційного механізмів залучення іноземного капіталу, які здатні забезпечити стабільні умови для інвесторів.

До основних недоліків існуючої системи державного регулювання інвестицій відносять:

· недостатнє нормативно-законодавче забезпечення механізму інвестування;

· обмеженість стимулів активізації інвестиційної діяльності,

· неспроможність держави залучити значні за обсягами інвес­тиційні ресурси;

· недостатнє використання державою організацшно-економічних регуляторів управління

· інвестиційною діяльністю тощо

Пряме управління державними інвестиціями здійснюється загальнодержавними і місцевими органами влади через відповідні міністерства та відомства.

На макрорівні питаннями, що стосуються державних інвес­тицій, займаються:

§ Міністерство економіки України,

§ Державний комітет у справах будівництва та житлової політики,

§ Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

§

§ Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

У cклaді міністерcтв функціонують відповідні відділи або управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.

Державне регулювання інвестицій визначають показники еко­номічного та соціального розвитку України, національні та регіо­нальні програми розвитку вітчизняного виробництва, державні та місцеві бюджети, в яких передбачені обсяги державного фінансування інвестиційної діяльності.

Державне пряме регулювання інвестиціями включає:

ü прогнозування і планування обсягу державних інвестицій;

ü визначення умов та виконання конкретних дій щодо держав­ного інвестування;

ü розміщення державних замовлень та контроль за їх вико­нанням.

Вибір пріоритетних напрямів державного інвестування залежить від:

v відповідних цільових комплексних галузевих і територіаль­них програм, за якими Міністерство економіки України визначає найневідкладніші завдання у сфері інвестування:

v першочергових завдань стабілізації економіки;

v розвитку соціальної інфраструктури загальнодержавного значення

v соціальної політики щодо підвищення рівня життя населення.