Інфляція відкрита придушена, інфляція попиту витрат. Антиінфляційна політика і стратегія

Інфляция

Під інфляцією найчастіше розуміють та її види стійке зростання загального рівня цін

протягом певного періоду (місяць, квар­тал, рік). Вона виявляється в умовах, коли канали грошово­го обігу переповнюються надлишковими, по відношенню до суми цін товарів і послуг, масами паперових грошей. За цих умов гроші знецінюються, що призводить до скорочення ре­альних активів населення.

Інфляція має різні прояви, на неї впливають численні фактори, що породжують інфляційне зростання цін. Виділя­ють інфляцію попиту та інфляцію витрат; залежно від ролі антиінфляційної політики держави — інфляцію відкриту і придушену; залежно від темпів інфляції розрізняють інф­ляцію уповільнену, галопуючу й гіперінфляцію.

Відкрита інфляція діє на ринку вільних цін, придушена інфляція представляє контроль держави над цінами й до­ходами.

Механізм відкритої інфляції включає:

—ефект адаптивних інфляційних очікувань;

—спіраль «зарплата-ціна»;

— невиправдану грошову емісію.
Цей механізм визначає інфляцію попиту і якоюсь

мірою — інфляцію пропозиції.

Перший вид інфляції викликаний перевищенням су­купного попиту над сукупною пропозицією, що викликає зростання цін. Очікування ринковими суб'єктами подаль­шого підвищення цін (інфляційні очікування) ще більше підганяють і сукупний попит, і ціни.

Спіраль «зарплата-ціни» — ще один прояв механізму відкритої інфляції. Високі ціни на товари й послуги пот­ребують підвищення зарплати. Зростають зарплати, збіль­шується сукупний попит, а з ним і ціни, тощо.

Інфляція витрат викликається збільшенням витрат, що пов'язано зі зростанням цін на фактори виробництва. Спіраль «зарплата-ціни» тут також відіграє першочергову роль. Крім того, підвищуються витрати, а з ними й ціни, від­бувається подорожчання сировини, палива, електроенергії, підвищуються податки на прибуток підприємств, зростають ціни на енергоресурси на світовому ринку.

Як визначаються темпи інфляції, і яких форм у цьому зв'язку вона набуває?

Темпи інфляції визначаються за допомогою індексу цін (тема 12). Розглянемо конкретний приклад. Індекс цін 2005 року (базовий рік 2000-й) - 140 %, 2004 - 120 %.

Рівень інфляції у 2005 році

Нижче подані форми інфляції за темпами:

— повільна (уповільнена) — до 20 % на рік;

— галопуюча — до 200 % на рік;

— гіперінфляція — понад 200 % на рік.

Інфляція до 10 % може розглядатися навіть як позитивне явище, її називають «мастилом» для механізму ринкової еко­номіки. Невелике зростання цін оптимізує очікування підпри­ємців, не викликаючи інфляційних очікувань у споживачів.

За межами цього рівня інфляція — абсолютне зло. Гіпе­рінфляція, поширюючись подібно до снігової лавини, бук­вально руйнує національну економіку.

В економічній теорії розглядається взаємозв'язок інф­ляції та безробіття, але він неоднаковий для різних відтво-рювальних ситуацій. Обернена залежність між інфляцією та безробіттям графічно відображується кривою Філіпса.

Безробіття U

Графік 16.2 Крива Філіпса

Крива має від'ємний кут нахилу, підтверджуючи жит­тєву істину — за все треба платити. «Бажаєте низьких цін, миріться з високим безробіттям, бажаєте повної зайня­тості — миріться з високими цінами».

Разом з тим реальні процеси в економіці ряду країн ха­рактеризувалися й іншими закономірностями. Так, у період світової економічної кризи 1974-1975 років у багатьох краї­нах високі темпи інфляції супроводжувалися зростанням безробіття і спадом виробництва. Цей процес одержав на­зву стагфляції —стагнація продуктивних сил плюс інфля­ція. («Ділова активність, задихаючись, із ціпком волочиться сходами хмарочосу, ціни злітають на швидкісному ліфті»). Цей процес був характерний і для економіки країн постра­дянського простору з тією різницею, що «ділова активність» тут спускалася сходами у підвал, а ціни злітали на ракеті (перша половина 90-х років XX ст.).

Які ж наслідки інфляції? Однозначно, згубні.

Не тільки придушена, але й відкрита інфляція деформує ринковий механізм. Ціна перестає бути носієм об'єктивної інформації, ринкові суб'єкти не можуть приймати адекват­них рішень. Розподілення ресурсів набуває неоптимального характеру. Це тільки деякі економічні витрати.

Більш негативні наслідки інфляції — соціальні.

Інфляція — це додатковий податок, який сплачують ринкові суб'єкти. Але найбільш відчутний він для осіб з фіксованими доходами. У цієї групи людей різко знижу­ються реальні доходи, левова частка яких — заробітна плата. Знецінюються заощадження, перерозподіляються доходи. Як свідчать події, що відбувалися у 90-ті роки XX ст. в пост­радянських країнах, у період гіперінфляції, з одного боку,

Модуль II. Основи макроекономіки

люди втратили всі свої заощадження (ціни в умовах так зва­ної лібералізації зросли в сотні разів), з іншого — невелика група осіб стала власником величезних багатств, перетво­рившись на олігархію.

Антиінфляційна політика має різні напрямки. Розрізняють антиінфляцій-ну стратегію і тактику. Антиінфляційна тактика покликана знизити гостроту соціальних наслід­ків зростання цін, «збити температуру» хворої економіки. Уряд заходами макроекономічного регулювання стимулює збільшення пропозиції без адекватного зростання попиту. Це виявляється у підтримці урядом міри товарності фірм, у розумно організованій приватизації, збільшенні імпорту і продажу стратегічних запасів. У її арсеналі — підвищення норми заощаджень зі зменшенням їх ліквідності, акціону-вання підприємств, продаж акцій населенню, заморожуван­ня великих вкладів до вимоги (до запитання).

Антиінфляційна стратегія може мати такі напрямки:

1. Гасіння інфляційних очікувань,

2. Довгострокова грошова політика.

3. Зміцнення ринкового механізму.

4. Сильний уряд. 5. Довіра народу до держави.

6. Скорочення державних витрат.

7. Жорсткий ліміт на емісію.

8. Соціальні програми в межах бюджету.

9. Жорстка податкова і кредитна політика. Антиінфляційна тактика:

1. Збільшення пропозиції без адекватного зростання попиту.

2. Підтримка державою міри товарності фірм.

3. Розумно організована приватизація.

4. Масовий імпорт і продаж стратегічних запасів.

5. Зниження поточного попиту без адекватного спаду пропозиції.

6. Підвищення норми заощаджень зі зменшенням рівня їхньої ліквідності.

7. Акціонування підприємств і продаж акцій населенню.

8. Заморожування великих вкладів до запитання.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

В економічній літературі існують різні підходи щодо ан-тиінфляційних заходів. Найбільш відомі — кейнсіанський і монетарний.

Кейнсіанський підхід основою антиінфляційної політи­ки вважає зростання державних витрат і здешевлення кре­диту. Ці заходи збільшать зростання інвестицій, пропозиції товарів і послуг, що спричинить зниження цін.

Монетарна антиінфляційна політика виходить із проти­лежних уявлень. Необхідно скоротити бюджетні витрати, підвищити дисконтну ставку, що здорожить кредит. Змен­шення споживчого й інвестиційного попиту призведе до банкрутства неефективного виробництва. Сильні виробни­ки, які збереглися на ринку, займають ніші, що звільняють­ся, і тоді уряд має стимулювати їхню діяльність скорочен­ням податкових ставок. Це викличе зростання інвестицій, пропозиції товарів і послуг і спричинить зниження цін.

Ми розглянули загальні підходи до запровадження сис­теми заходів щодо подолання інфляції. Але в кожній ок­ремій країні існують специфічні, лише їй притаманні особ­ливості розвитку економіки, безробіття, інфляції. Уряди цих країн мають ураховувати їх при здійсненні макроеко-номічної політики.