Особливості аграрного сектора економіки. Суть і структура аграрно-промислового комплексу

Специфіка сільськогосподарського виробництва зумовлює особливості від­творення у сфері аграрної економіки, в усій системі агропромислового комплексу (АПК). Будучи складною системою, у якій тісно переплітаються економіч­ні й природно-біологічні фактори, сільське господарство, як жодна з інших сфер виробництва, потребує надзвичай­но важливої, вивіреної і збалансованої взаємодії з іншими галузями, що беруть участь у відтворювальному процесі агрокультури. Без такої взаємодії сучасне землеробство

Модуль II. Основи макроекономіки

просто неможливе, тому що на певному етапі розвитку воно вичерпує внутрішні необхідні умови власного відтворен­ня, знаходячи їх за межами сільського господарства, яке в міру поглиблення агропромислової інтеграції спричиняє на більш високому етапі її розвитку формування агропро­мислового комплексу.

Головна особливість, що визначає специфіку агропро­мислового комплексу, — переплетіння в сільському госпо­дарстві економічного і природного процесів виробництва. Основним засобом виробництва в сільському господарстві, як відомо, виступає земля, частина інших засобів виробниц­тва відтворюється безпосередньо в тій же галузі. Сільське господарство включає, з одного боку, засоби виробництва, відтворювані людиною за безпосереднього впливу природи (це біологічні або матеріально-біологічні засоби виробниц­тва), з іншого — засоби виробництва, відтворювані людиною без такого впливу. І матеріально-біологічні, й індустріальні засоби виробництва утворюють нерозривну єдність. Але провідну, визначальну роль відіграють матеріально-біоло­гічні.

Матеріально-біологічні засоби виробництва, технології вирощування сільськогосподарських культур, виробничих процесів у тваринництві визначають форму і структуру засобів виробництва, що виготовляються промисловістю. У свою чергу, матеріально-біологічні засоби виробництва удосконалюються, щоб з максимальною ефективністю ви­користати промислові засоби виробництва. Йдеться про пристосування і розвиток таких спадкових властивостей рослин і тварин, які найбільше відповідають промисловим методам виробництва.

Біологічний фактор у сільському господарстві зумовлює і таку особливість, як сезонність. Ця особливість має вплив на розвиток усіх інших сфер агропромислового комплексу. Се­зонність виробництва продукції спричиняє виконання знач­ного обсягу робіт у стислий термін. Це означає, що робочі ма­шини тут функціонують обмежену кількість днів на рік. За таких умов насиченість сільського господарства машинами Має бути достатньо високою. Сезонність викликає також необ­хідність виробництва такої техніки, щоб максимально вико-

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

ристати протягом року двигун, а різні машини — за необхідніс­тю. Сезонність виробництва задає параметри і галузям, що переробляють сільськогосподарську продукцію, а також інф­раструктурі.

Утворення єдиного комплексу, зайня-

того виробництвом кінцевого продукту із сільськогосподарської сировини — якісно новий ступінь взаємодії землеробства з індустріальними галузями і сферою переробки, що означає перехід від внут­рішньогалузевих до міжгалузевих зв'язків.

У ринковій економіці сукупність відносин і зв'язків галузей агропромислового комплексу складає систему аг­робізнесу. Важливо визначити галузевий аспект структури агропромислового комплексу, тобто з'ясувати те коло галу­зей, що входить до агропромислового комплексу, до систе­ми агробізнесу, їхні межі й соціально-економічні функції.

Головна ознака, за якою ті чи інші галузі відносять до комплексу, — їхня участь у виробництві кінцевої продук­ції із сільськогосподарської сировини. Слід мати на увазі, що не всі галузі, які беруть участь у виробництві кінцевої продукції із сільськогосподарської сировини, виступають складовою частиною комплексу. Багато галузей суспільно­го виробництва, постачаючи навіть незначну частину своєї продукції агропромисловому комплексу, певною мірою бе­руть участь у створенні кінцевої продукції із сільськогоспо­дарської сировини, але вплив цей незначний, і такі галузі не можна віднести до агропромислового комплексу.

Агропромисловий комплекс являє сукупність галузей, що здійснюють виробництво, переробку і зберігання, дове­дення до споживача продукції, виготовленої із сільськогос­подарської сировини. Агропромисловий комплекс включає чотири сфери (рис. 13.1): І — галузі, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства й інших галузей, які входять до комплексу; II — безпосередньо сільськогоспо­дарське виробництво; III — галузі, що здійснюють перероб­ку, зберігання, транспортуванню продукції, доведення її до споживача; IV — виробнича й соціальна інфраструктури.

Кожна з галузей агропромислового комплексу виконує свою роль у відтворювальному процесі аграрної економіки,

Модуль II. Основи макроекономіки

має свої характерні риси й особливості. Ядро системи — сіль­ське господарство. Провідна роль сільського виробництва у системі агропромислового комплексу визначається ба­гатьма факторами. І перш за все тим, що основа кінцевого продукту комплексу — продукт, вироблений у сільському господарстві. Ця особлива роль сільського господарства, специфіка процесу відтворення галузі зумовлює не тільки особливості самого сільського господарства, але й комплексу в цілому. Сільське господарство, з одного боку, задає основні параметри діяльності галузям, що виробляють засоби вироб­ництва для нього, з іншого — галузям, що переробляють сіль­ськогосподарську продукцію, а також інфраструктурі.