Теорія попиту і пропозиції

до поглядів представників цієї теорії, вар­тість і ціна визначаються співвідношен­ням попиту і пропозиції на ринку. Перевищення попиту над пропозицією підвищує ціни, а в протилежній ситуації — зни­жує їх. Цікавий підхід у розвитку теорії вартості використав А. Маршалл, який поєднав кілька теорій для пояснення динаміки вартості й ціни — теорію витрат, граничної ко­рисності й попиту-пропозиції. З боку попиту превалює суб'єктивна оцінка корисності блага, з боку пропозиції — витрати виробництва. Поєднуючись разом, вони й утворю­ють той механізм, що формує ціни.

горія, про суть якої вчені сперечалися протягом багатьох століть. В. Гладстон, прем'єр-міністр Англії XIX ст. небезпід­ставно іронізував: «Навіть кохання не пошило стількох людей у дурні, скільки мудрування з приводу природи гро­шей».

Існують різноманітні визначення цієї категорії. Гроші — загальний еквівалент, що вимірює вартість усіх інших то­варів. Гроші — це сукупність активів, що використовують­ся індивідами для купівлі-продажу товарів і послуг. Більш конкретні визначення економічної природи грошей, їхньої суті містяться в різноманітних теоріях грошей, функціях, виконуваних ними у суспільстві.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

Еволюційна теорія грошей розглядає гроші як продукт історичного розвитку. Гроші мають товарну форму. Відповідно до теорії трудової вартості характеризуються суспільною і суто технічною властивістю. Технічна складова золота-грошей полягає в його хіміко-фізичних властивостях, що робить вико­ристання золота в процесі обміну більш зручним порівняно, скажімо, з хутром або худобою. Золото має гарну поділь­ність і сполучуваність, відзначається тривалим зберіганням, його зручно транспортувати тощо.

Якісна характеристика золота-грошей — суспільна пра­ця, уречевлювана в ньому. Золото виступає результатом безпосередньої суспільної праці. Усі інші товари — резуль­тат приватної праці. І тільки в разі обміну цих товарів на золото-гроші останнє підтверджує суспільну значущість праці приватних товаровиробників. Сучасні економічні школи не поділяють цих поглядів.

Раціоналістична теорія розглядає гроші як результат угоди між людьми. У міру ускладнення відносин обміну гос-

подарюючі суб'єкти шукали найбільш зручний засіб, здат­ний обслуговувати ринкові відносини. На певному етапі цю роль стали виконувати дорогоцінні метали, а потім їхні за­мінники — паперові гроші. Гроші — це результат угоди між людьми. З виникненням держави угода стала формою ди­рективних, тобто державних грошей.

У державі гроші — продукт правопо­рядку. Як платіжний засіб гроші встанов­люються законом. Зрозуміло, гроші мають особливі властивості: по-перше, виступають як засіб обігу, по-друге, — мірою вартості. Тут мається на увазі технічна характеристика грошей як масштабу для порівняння вар­тостей різнорідних благ. Подібно до того, як вимірюються дистанції в милях і кілометрах, так само порівнюється вар­тість благ і послуг у грошовому еквіваленті. По-третє, гро­ші — засіб заощадження: гроші мають' найбільшу ліквід­ність, а значить, це зручна форма зберігання багатства. Від­повідно до теорії трудової вартості й практичного досвіду паперові, тобто директивні, гроші не мають такої властиво-

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

_сті, тому що під впливом інфляції вони можуть перетворю ватися на малозначущі папери.

функціональна теорія грошей по­яснює їхню необхідність рядом причин: по-перше, відсутністю синхронізації над­ходжень і платежів, що негативно позначається на товаро­обміні, ускладнюючи його; по-друге, гроші — спосіб мінімі­зації витрат у системі ринкового обміну; по-третє, гроші у процесі обміну виконують роль сполучної ланки між сьо­годенням і майбутнім.

Існує й інший підхід до визначення природи грошей. Він розрізняє металічну, номіналістичну й кількісну теорію грошей.

Металічна теорія ототожнює гроші з дорогоцінними металами, головним чином із золотом і сріблом (біметалізм) або тільки золотом (монометалізм). Монометалізм історич­но виступав у вигляді золотомонетного, золотозливкового і золотодевізного стандартів.

Номіналістична теорія розриває зв'язок грошей із зо­лотом, розглядає гроші як номінальну рахункову одиницю, умовний знак, що не має внутрішньої вартості.

Кількісна теорія — основа монетаризму. Вартість гро­шей визначається їхньою кількістю на ринку. Грошова маса обертається відповідно до рівняння обміну:

MV = PQ; M = PQ/V

Де Р — загальний індекс цін на сукупному ринку; Q — обсяг товарів і послуг у грошовому еквіваленті; V — швидкість обігу грошей; М — обсяг грошової маси.

За золотого стандарту, що існував до 30-х років XX століття, гроші виконували

пять функцій: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб нако­пичення; 4) засіб платежу; 5) світові гроші.

Перша функція — гроші виступають як міра вартості, тобто вимірюють вартість усіх інших товарів. Вартість, ви­ражена в грошах, — ціна товару. Під впливом попиту і про­позиції ціна відхиляється від вартості вгору й униз. Ваго-

^Ва кількість золота, узята за грошову одиницю, — масштаб Цін.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

Друга функція — гроші виступають посередником в об­міні товарів, вилучаючи товари зі сфери обігу до сфери спо­живання. Формула товарного обігу: Т — Г — Т (товар-гро-ші-товар).

Третя функція — тільки повноцінні, тобто золоті гроші, можуть виконувати цю функцію безпосередньо. Залишаючи сферу обігу, вони не втрачають своєї вартості, перетворю­ються на скарби. На відміну від паперових грошей, золото не знецінюється і, повертаючись до сфери обміну, так само, як і раніше, виконує роль загального еквівалента.

Четверта функція виконується грошима в умовах від­строчення платежу за проданий товар, тобто товар, прода­ний у кредит, а також в інших випадках (сплата податків, виплата зарплати, оплата комунальних послуг тощо).

П'ята функція виконувалася грошима в міжнародних економічних відносинах — торгівлі, оплаті послуг держава­ми тощо. Будучи загальним купівельним і платіжним засо­бом, гроші виступали у вигляді зливків золота.

Паперові гроші існували за часів золо­того стандарту, виконуючи тільки дві фун-

кції — засобу обігу й засобу платежу. За сучасних умов гро­ші вже не мають внутрішньої вартості. Тому ряд функцій вони вже не можуть виконувати або виконують лише пев­ною мірою. Зокрема, функцію засобу накопичення вони ви­конують опосередковано й певною мірою умовно. Накопи­чуючись у вигляді депозитів у фінансових установах (бан­ках і позабанківських установах), вони за певного збігу об­ставин можуть знецінюватися, втрачаючи свою купівельну сдроможність. Функцію світових грошей паперові гроші виконувати вже не можуть. Функцію міри вартості вони ви­конують лише як рахункові одиниці, бо не мають, як відзна­чалося, внутрішньої вартості.

У системі ринкового господарства

гроші утворюють «кровотворну» систему, обслуговуючи всі відтворювальні зв'язки-Ефективне функціонування ринкової економіки можливе лише за умов, коли сума цін товарів (послуг), що знаходять­ся в обігу, відповідає кількості грошової маси в обігу. Закон кількості грошей в обігу можна передати формулами:

Як надлишок, так і нестача грошової маси в економічній системі призводять до негативних наслідків у її функціону­ванні. У результаті переповнення каналів грошового обігу ціни по відношенню до суми цін товарів і послуг підвищу­ються. Цей процес називається інфляцією. Нестача грошо­вої маси також спричиняє дисбаланс у системі товарно-гро­шового обміну. Наслідком цього може бути деформація кредитних відносин, нестача обігових коштів у фірм і під­приємств, стагнація виробництва.

Грошова маса, що знаходиться в обігу в системі ринкового господарства, є неод­норідною. Розрізняють кошти за ступенем ліквідності. Ліквідність означає легкореалізованість, тобто здатність грошей обмінюватися на товари й послуги, а бор­гових зобов'язань — перетворюватися на готівку. Залеж­но від ліквідності й розрізняють грошові агрегати. Отже, грошові агрегати — це види коштів, що використовуються ^в обігу й різняться ступенем їх ліквідності.

Розрізняють такі грошові агрегати: М₀, М, М, М, L. — готівка, тобто грошова маса, що перебуває за межа­ми банківської системи;

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

М1 — це М₀ плюс дорожні чеки та вклади до вимоги (до запиту);

М₂ — це М1, плюс невеликі строкові вклади;

М₃ — це М₂ плюс великі строкові вклади;

L — це М₃ плюс цінні папери — облігації, у т. ч. держав­ної скарбниці й комерційних організацій.

Грошові агрегати М₂, М₃ та L — це квазігроші або майже гроші, бо їхня ліквідність є відносно невеликою.