Теорії вартості

Теорія трудової вартості. Створена представниками класичної політичної економії (У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо), розвинена і поглиблена К. Марксом. Фундаментальне поло­ження теорії — вартість створюється працею. А. Сміт під­креслював, що «...праця є єдиною і загальною, так само, як і єдиним мірилом вартості або єдиною мірою, за допомогою якої ми можемо порівнювати між собою вартість різних то­варів в усі часи й у всіх місцях». К. Маркс розглядав вар­тість як уречевлену в товарі суспільну працю товаровироб­ників, як специфічне виробниче відношення товарного ви­робництва.

Теорія, яка пояснює економічні проце­си та явища, виходячи з граничного аналі­зу, граничних величин. Оперує такими категоріями як гранична корисність, гра-

нична продуктивність, граничний дохід, граничні витрати. Обґрунтовує закони спадних граничних величин.

Теорія маржиналізму основою вартості вважає не затра­ти праці, а суб'єктивну оцінку корисності блага ринковими суб'єктами, тобто граничну корисність. Один із представни­ків цієї теорії, Е. Бем-Баверк, підкреслював, що цінність речі вимірюється величиною граничної корисності цієї речі, тоб­то тією корисністю, що посідає останнє місце з-поміж низки потреб людини. (Гранична корисність — це корисність тієї одиниці блага, після споживання якої вона стає для ринко­вого суб'єкта непотрібною). Це положення Е. Бем-Баверк називає центральним пунктом маржиналістської теорії цін­ності або вартості (більш детально розглянемо цю теорію пізніше).

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

Теорія витрат основою вартості това­ру вважає витрати виробництва, тобто за­трати праці, землі (у вигляді ренти) і капіталу (середній прибуток або відсоток); змикається з теорією трьох фак­торів (праця, капітал, земля), відповідно до якої кожний фактор бере участь у створенні вартості, що складається з доходів — заробітної плати, відсотка і ренти.

Теорія попиту і пропозиції. Відповідно