Погляди різноманітних економічних шкіл на предмет економічної теорії як науки

Питання про предмет економічної тео­рії і на сьогодні залишається одним із най­ більш дискусійних. З розвитком суспіль­ства, його економічної системи відбувалася й еволюція по­глядів на предмет економічної теорії. Так, перші наукові шко­ли трактували економічну теорію як науку про багатство. Представники неокласичного напряму (зокрема А. Мар­шалл) вважали, що економічна наука «...вивчає ту сферу ін­дивідуальних і суспільних дій, яка найтісніше пов'язана зі створенням і використанням матеріальних благ».

Представники історичної школи під предметом еконо­мічної теорії розуміли науку про народне господарство; мар­ксисти вважали, що це наука про закони, які керують вироб­ництвом і обміном матеріальних життєвих благ, тобто вона вивчає виробничі відносини між людьми з приводу вироб-ництваматеріальних життєвих благу людському суспільстві.

Маржиналісти наголошували на суб'єктивних, зокрема психологічних, факторах мотивації суб'єктів ринку з при­воду їхнього ставлення до товарного світу, оперуючи понят­тям граничної корисності.

Сучасні тлумачення предмета економічної теорії ба­зуються на проблемах вичерпності, обмеженості ресурсів у суспільстві, можливості їх альтернативного використан­ня. Звідси — проблема вибору як визначальний фактор економічного життя. «Нас вигнали з раю, — підкреслював Л. Роббінс, — ми позбавлені вічного життя і необмежених благ. Коли ми щось обираємо, то змушені відмовлятися від інших благ, від яких за інших умов ми б не відмовилися».

Відповідно до викладеного, можна дати інтегроване виз­начення предмета економічної теорії.

Економічна теорія — суспільна наука, що досліджує проблеми ефективного використання обмежених ресурсів з метою задоволення індивідуальних і суспільних потреб, а також економічні відносини, що складаються між людьми, класами і соціальними групами в процесі виробництва, роз-

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

поділу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг в умовах дефіциту ресурсів, можливості їх альтернативного використання.

Під принципом будь-якої науки ма ють на увазі її вихідні засади, тобто осно воположні переконання, на фундаменті

яких будується всесвіт цієї науки. До основних принципів економічної теорії можна віднести такі:

1. Необхідність вибору в умовах обмежених ресурсів.

2. Принцип альтернативної вартості.

3. Суб'єкт ринку провадить свою діяльність, керуючись граничними величинами.

4. Будь-яке рішення у сфері економіки має стимулюю­чий вплив на поведінку її суб'єктів.

5. Принцип спадної віддачі.

Перший принцип означає, що людина завжди стоїть перед вибором — що, як і скільки виробляти, як розподі­лити час між дозвіллям і роботою, сном і дозвіллям тощо. Це викликано тим, що і час, і ресурси обмежені.

Другий принцип пов'язаний з альтернативними витрата­ми. Вартість будь-чого — це вартість того, від чого доведеться відмовитися, щоб отримати бажане. Скажімо альтернативні витрати навчання студентів у ВНЗ — ті доходи, які вони могли б отримати, віддавши перевагу не навчанню, а роботі.

Третій принцип має зв'язок з процесом прийняття рі­шень суб'єктом ринку. Він має порівнювати додаткові (гра­ничні) вигоди з додатковими (граничними) витратами, яких зазнає, щоб отримати перші. Якщо дріб вигода / витра­ти > 1, то рішення було оптимальним, і навпаки.

Четвертий принцип. Окрім загальноприйнятого ро­зуміння цього принципу (матеріальне і моральне стиму­лювання), існує й інше — на рівні економічної політики. Будь-яке рішення уряду повинне базуватися на глибокому аналізі того, які наслідки спричинять його дії, вплинувши на поведінку різних груп населення, зокрема підприємців.

П'ятий принцип означає, що додаткові рівновеликі вкла­ди (праці, капіталу, інших ресурсів починаючи з певного моменту, супроводжуються зменшеням приросту продукції

Ці принципи можуть доповнити інші. Наприклад, діалек­тичний взаємозв'язок ринкових і адміністративних методів

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

координації дій учасників господарської діяльності, необ­хідність поліфонічної системи власності і господарювання, взаємодії різноманітних ринкових структур, форм конку­рентної боротьби тощо.

Метод розглядається як шлях науко­вого, теоретичного дослідження, сукуп­ність використовуваних прийомів науко­вого інструментарію для теоретичного пізнання навколиш­ньої дійсності. Звідси методологія — вчення про принципи побудови, форми і способи наукової свідомості.

Економічній теорії, як і іншим суспільним наукам, прита­манні такі методологічні принципи: метод наукової абстракції, принцип історизму, логічний метод, системний підхід тощо.

Історичний метод дає можливість зрозуміти, як вини­кає той чи інший процес або явище, як вони розвиваються, у яких формах проявляються в сучасному житті.

Логічний метод допомагає правильно вибудувати і за­стосувати форми наукового мислення, що дає можливість дійти об'єктивно наукових висновків. Важливою є єдність історичного і логічного методів: у будь-якому явищі або процесі завжди можна виділити залишки минулого, основи сьогодення і зародки майбутнього.

Системний підхід дає можливість дослідити всю сукуп­ність зв'язків між блоками, ланками й елементами складної економічної системи.

Використовуються також формально-логічні методи і прийоми пізнання — аналіз і синтез, індукція і дедукція, економічне моделювання й економічний експеримент.

Модуль І. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

Збільшена структура економічної тео­рії може вміщувати такі розділи: мікро-економіка — вивчає поведінку окремих суб'єктів ринку; макроекономіка — вивчає функціонування національної економіки як цілого, а також окремих макро-економічних підсистем (АПК, ВПК); мегаекономіка (між­народна економіка) '— вивчає функціонування світового господарства.

Виділяють такі функції:

1. Пізнавальну.

2. Методологічну.

3. Практичну.

4. Прогностичну.

Пізнавальна функція полягає в тому, що суб'єкти ринко­вих відносин, вивчаючи закономірності економічного жит­тя, пізнають їхню внутрішню, глибинну суть і на цій основі можуть будувати свою поведінку на раціональних засадах, не уподібнюючись «глухому, який намагається оцінити ор­кестр». У цілому ж для науки це означає вийти у своїх дослід­женнях на рівень закону, що відображує найбільш глибин­ні, сутнісні, міцні, сталі зв'язки і залежність між процесами.

З цим пов'язана і методологічна функція, передбача­ючи, зокрема, такий напрямок аналізу економічних процесів і явищ, який дає можливість виявити за зовнішніми форма­ми, що часто спотворюють економічну дійсність, найбільш суттєві їхні риси. Бо «форма власне тим і є досконалою за суттю, що може приховати потворність суті, коли ж суть з нею зливається, усе те, що приховане, розкривається».

Практична функція полягає у виробленні наукових ре­комендацій для проведення ефективної економічної полі­тики, в обґрунтуванні способів оптимального використання обмежених ресурсів з метою підвищення життєвого рівня населення країни.

Прогностична функція передбачає розробку науково-обґрунтованих прогнозів соціально-економічного розвитку національної економіки, гіпотез про майбутній стан еконо­міки, обґрунтування показників, яких необхідно досягти в майбутньому у процесі проведення певної економічної політики.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс