Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Поняття цивілізаціїУ деяких випадках треба розрізняти поняття культура і цивілізація, хоча нерідко ці терміни вживаються як синоніми. Термін цивілізація вживається:
для позначення етапу розвитку людського суспільства, для характеристики будь-якого суспільства.
У першому випадку мається на увазі суспільство, розвиток продуктивних сил якого дає можливість отримувати додатковий продукт, і саме виробництво останнього, а на просто задоволення наявних потреб людей, стає його метою. У цьому розумінні виділяють три головні ступені розвитку людства: дикість, варварство, цивілізація.
В другому розумінні, згідно з певною філософською традицією, цивілізацію протиставляють культурі як технологію з її сенсом, ціннісними засадами, що може як служити культурі, так і відриватися від неї, панувати своїми засобами над вищими цінностями. У сучасному світі ця тенденція виявлена досить чітко. Людина може бути цивілізованою, тобто освіченою, знаючою, але малокультурною, коли вона бездуховна.
У 18 ст. формується поняття цивілізації, що характеризує історично конкретні форми єдності культури як міри і способу розвитку універсальних сил людського роду з формами його соціальної організації (наприклад, єгипетська цивілізація – це певна система навичок, умінь, технологій у поєднанні з кастовою структурою суспільства і владою фараона, а також специфічним типом духовності, що містить міфологію, моральні норми,естетичні уявлення і т. ін.).
Криза культури вперше виявилася у творах Ж.Ж. Руссо, який відзначив суперечність між культурою (цивілізацією) і природним станом патріархального способу життя і прагнув встановити природну гармонію людини, її погодженість з самою собою. В сучасній науковій думці цивілізація постає тією частиною культури, яка є загальною для багатьох народів і виконує функцію їх об’єднання та інтернаціоналізації і універсалізації. Цивілізацією сучасні народи зближені, а культурою розрізнені. Цивілізація і культура як двоєдиний феномен сприяють як взаєморозумінню між народами, так і збереженню їх різноманітної краси.
О. Шпенглер вважав, що культура як організм і зовнішній вияв внутрішнього складу душі народу, має свій темп розвитку, час життя і стадії від зародження через молодість, зрілість і старість до смерті. Життєвий цикл культури він визначив у 1000 років, після чого вона втрачає свій творчий потенціал і перероджується на цивілізацію як останню механістичну фазу культури. Цивілізація, що досягла висот у Європі, свідчить, за Шпенглером, про виснаженість, занепад Європи.
За К.Юнгом, технічна цивілізація куплена ціною відмови від єднання з “душею” природи. Як результат – падіння смаків, моралі, зникнення стимулів до творчості, наростання масових істерій. Запобігти цьому можна за допомогою свідомості, яка повинна осмислити без свідомі акти агресій і зробити вибір між добром і злом. Філософські праці великого мислителя ХХ ст. Альберта Швейцара пояснюють кризу культури тим, що культура суспільства ХХ ст. втратила етичні засади, масова культура наповнена ідеями насильства. Пояснення причин кризи Швейцар вбачає у невідповідності матеріального прогресу цивілізації етичному прогресові. Культура, яка відірвана від етики, позбавляється духу гуманізму. Він пов’язує відродження культури з творчою діяльністю окремих особистостей: етичні засади можна відродити в індивіді, що поверне людству взагалі гуманістичну за основами культуру забезпечить справжнє відродження.
Кожний національний чи історичний тип культури є неповторним світом, вибудуваним певним сприйняттям людиною дійсності та самої себе.
|