Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь 11 page

Робота зі збудниками інфекційних хвороб проводиться з дотриманням пра­вил відповідної інструкції. При одночасному проведенні роботи із збудниками інфекцій різного ступеня небезпеки режим роботи всієї лабораторії встановлю­ється з урахуванням вимог та умов роботи з найбільш небезпечним збудни­ком.

До роботи з біологічними патогенними агентами допускаються фахівці з вищою та середньою спеціальною освітою, які пройшли відповідну підго­товку.

Усі особи, які приймаються на роботу, повинні бути ознайомлені з правила­ми режиму, пройти вступний та первинний інструктаж на робочому місці з пи­тань охорони праці та правил пожежної безпеки, який проводить завідувач бак лабораторії.

Працівники лабораторії підлягають обов’язковому страхуванню, мають бути щеплені проти дифтерії, знаходитись на диспансерному обліку.

За працівниками лабораторії обов’язково закріплюється робоче місце (мал. 37).

Перед початком роботи необхідно перевіряти робочі столи на предмет від­сутності інфікованого матеріалу і дава­ти дозвіл на прибирання приміщення лабораторії. Перевіряється справність приладів, які використовуються (мал.38), а також заземлення електроприла­дів.

Проводяться виміри показників мікроклімату лабораторії (температура та вологість), результати фіксуються в журналі.

Матеріал на дослідження доставля­ється у спеціальних контейнерах та біксах, на дно яких укладаються серветки з адсорбівним матеріалом. Потім вони знезаражуються дезрозчином та вистав­ляються на емальовані розноси. Переві­ряється цілість скляного посуду з посі­вами інфікованого матеріалу. Не допускається перевозити інфікований матері­ал у господарських сумках, портфелях та інших предметах особистого користу­вання. Розпаковування матеріалу, наді­сланого в лабораторію на дослідження, проводиться з дотриманням заходів безпеки: пробірки з матеріалом протирають дезрозчином і ставлять на металеві розноси або в штативи.

Робота в лабораторії здійснюється в захисному одязі (медичному халаті, тапочках, головному уборі, гумових рукавичках, протичумному костюміIV типу).

При проведенні бактеріологічних досліджень необхідно виконувати такі правила:

— роботу з інфікованим матеріалом проводять за допомогою інструментів (пінцети, петлі, корнцанги тощо); забороняється торкатись руками до досліджуваного матеріалу;

— засівання інфікованого матеріалу в пробірки і чашки Петрі проводять поблизу від вогню пальника з обпалюванням петлі, шпателя, країв пробірки;

— платинові петлі прожарюють над вогнем;

— не допускається торкання рук з конденсатом води в засіяних чашках;

— при засіванні інфекційного матеріалу роблять напис на пробірках, чаш­ках, флаконах тощо, із зазначенням назви матеріалу, номера культури і дати засівання;

— при розташуванні чашок Петрі в термостаті (мал. 39) необхідно виставляти їх горизонтально одна на одну, не більше 4—5 чашок.

— під час роботи всі чашки з посівами поміщають в кювети або на розноси, а пробірки у штативи. Розташування посівів безпосередньо на столах не допускається;

— перед роботою ретельно перевіряють цілість скляного посуду, прохід­ність голок і поршнів у шприцах;

— переливання інфікованих рідин із пос у дини в посудину через край не допускається;

— після закінчення роботи забороняється залишати на робочих столах н е фіксовані мазки, чашки Петрі, пробірки та інший посуд з інфікованим матеріалом;

— не можна вносити в лабораторію сторонні речі, на робочому місці споживати їжу, курити.

Бокси і операційні, в яких проводять засівання і пересівання культур пато­генних мікробів, зараження і розтин лабораторних тварин, повинні мати таке обладнання:

— шкаф або підвісну поличку для посуду та інструментів;

— стіл, покритий лінолеумом, пластиком або склом для роботи з інфікованим матеріалом;

— стіл для реєстрації дослідів, розташування стерильного посуду, матеріа­лів і живильних середовищ, на якому забороняється проводити роботу з інфі­кованим матеріалом;

— ємності з дезрозчином для піпеток, шпателів і предметного скла;

— ексикатор з дезрозчином для знезараження рук і рукавичок; дошки для розтину тварин, ембріонів тощо;

— окремі ємності з дезрозчином для використаного інфікованого посуду і відпрацьованого матеріалу;

— бактерицидні лампи (мал. 40) для дезінфекції повітря та обладнання; біля входу в бокси та операційну має лежати килимок, змочений дезрозчином.

У кімнаті для оброблення і засівання інфікованого матеріалу забороняється проводити інші види робіт. Перенесення інфікованого матеріалу з однієї лабора­торії в іншу на території закладу здій­снюється у спеціальних опломбованих контейнерах.

У процесі роботи з інфікованим матеріалом проводиться поточна дезінфек­ція дезрозчинами, перевіреними на вміст активних речовин (дезінфекція проводиться згідно з відомчою інструк­цією).

Після закінчення роботи персонал лабораторії зобов’язаний провести дезінфекцію робочого стола, рук, боксу, операційної тощо. Наприкінці робочого дня проводять прибирання всього при­міщення лабораторії.

При перервах у роботі з інфікованим матеріалом, у разі виходу із приміщен­ня лабораторії, боксу чи операційної, а також після закінчення роботи, при­бирання робочого місця і приміщень лабораторії співробітники повинні про­дезінфікувати і вимити руки з милом.

Наприкінці дня окремі робочі кімнати в лабораторії пломбуються і замика­ються. Ключі від сховищ і печатки знаходяться у завідувача баклабораторії.

Порядок дій при ліквідації аварій та нещасних випадків у бактеріологічній лабораторії. У бактеріологічній лабораторії для надання медичної допомо­ги має бути аптечка, до якої входять 70% розчин етилового спирту, альбуцид, водню пероксид, йод, калію перманганат по 0,05 г 3 упаковки, стерильна вода для ін’єкцій, набір антибіотиків, очні піпетки, шприц для розведення антибі­отиків, ножиці, напальники (1—2 на кожного працівника), гумові рукавички, лейкопластир, перев’язувальний матеріал.

При аваріях і нещасних випадках, пов’язаних з інфікуванням, отруєнням, ураженням, опіками, потрібно негайно повідомити завідувача лабораторії.

При виникненні аварії під час роботи з інфікованим матеріалом, що призвела до забруднення заразним матеріалом навколишніх предметів, персонал повинен негайно провести знезараження приміщення, обладнання, провести самознезараження.

Для цього застосовують такі методи:

— поверхню підлоги, стола, приладу заливають дезрозчином або накрива­ють серветкою, змоченою дезрозчином;

— стіни, меблі, інвентар, прилади обробляють тампонами, змоченими в дезрозчині;

— малі забруднені предмети, інструменти і матеріали занурюють у бак з дезрозчином;

— забруднений одяг знімають і замочують у дезрозчині;

— забруднене взуття обробляють дезрозчином;

— усі заходи зі знезараження при виникненні аварії виконують медичні працівники в захисних костюмах під наглядом лікаря, молодший персонал залучається до прибирання після закінчення знезараження;

— після закінчення знезараження персонал знімає і здає для дезінфекції спецодяг, миється під душем;

— про аварію і проведені заходи потрібно повідомити керівника установи, який вирішує питання щодо необхідності медичних оглядів;

— про нещасні випадки, помилки, що сталися під час роботи з біоматеріалом, потрібно інформувати керівника лабораторії;

— завідувач лабораторії може тимчасово відсторонити від роботи з біологічно небезпечними агентами осіб, які допустили порушення правил і недбало працювали;

— особи, які систематично порушують правила, можуть бути відсторонені від роботи з біоматеріалом за розпорядженням керівника установи.

Якщо виникла аварія — розбився посуд із хімічними речовинами, необхід­но провести нейтралізацію їх, прибирання. До проведення заходів персонал не може залишати приміщення без дозволу завідувача лабораторії, якщо подаль­ше перебування небезпечне для здоров’я.

Якщо пролито кислоту, поверхню засипають піском, видаляють цей пісок лопаткою і засипають содою або 2% розчином аміаку, видаляють нейтралізувальну речовину і миють водою.

Якщо розлились вогненебезпечні рідини, необхідно вимкнути газові пальники і нагрівальні прилади, місце аварії засипати піском, який потім зібрати неметалевим совком.

При забрудненні отруйними речовинами потрібно замінити спецодяг та рушники і передати для нейтралізації та прання.

При розлитті ртуті її слід негайно видалити за допомогою скляної піпетки з гумовою грушею; малі часточки збирають марлею, змоченою в 0,1% розчині КМ n 0₄, НС1; можна застосовувати вологий папір, до якого прилипають кра­плі, що їх потім переносять у банку з водою. Хімічна демеркуризація прово­диться 0,2% розчином КМ n 0₄, НС1 або 20% водним розчином FeCl. Після знезараження проводять аналіз повітря на наявність парів ртуті.

У разі загорання проводів або електроприладів їх потрібно гасити за допо­могою сухого вуглекислого вогнегасника, азбестового покривала, сухого піс­ку, не торкаючись шнурів.

При виникненні пожежі слід повідомити адміністрацію, зачинити вікно, вимкнути електроприлади, газові пальники, вентиляцію, винести з лаборато­рії горючі речовини. Гасити такими засобами: лужні метали і фосфор — сухим піском; при загоранні речовин, що змішуються з водою, або таких, що легко займаються, — вогнегасниками, водою, піском, ковдрою; при загоранні речовин, які не змішуються з водою, — вуглекислим вогнегасником, піском, ков­дрою, категорично забороняється використовувати воду. Палаючі дерев’яні частини гасити всіма вогнегасними засобами. При пораненнях, отруєннях, опіках постраждалим надають першу медичну допомогу і направляють до медичної установи, у разі необхідності викликають лікаря на місце аварії.

Правила забудови та експлуатації приміщень патолого- анатомічних відділень і моргів (патогістологічних і судово- гістологічних лабораторій) у лікувально-профілактичних і судово-медичних закладах, інститутах та навчальних закладах

Ділянку патологоанатомічного відділення і моргу (ПАВМ) необхідно розташовувати подалі від лікувальних корпусів і відділяти від них захисною зеле­ного смугою (парком або садом) завширшки не менше 15 м. До ділянки повинні вести під’їзні шляхи з окремим в’їздом, який використовується, як правило, для потреб ПАВМ. Корпуси ПАВМ і під’їзні шляхи до них мають бути ізольо­ваними від жилих будинків і закриті для спостерігання з вікон приміщень та саду, де перебувають хворі.

Санітарний розрив від ПАВМ до інших будівель має бути не менше ніж30м.

ПАВМ повинні мати окремі приміщення і не можуть розташовуватись в од­ній будівлі з підсобними приміщеннями закладу або лікувальними кабінетами, не повинні розташовуватись у декількох будівлях. Не допускається розта­шування в одному приміщенні з ПАВМ навіть на різних поверхах віварію і експериментального відділення закладу.

Мала секційна, в якій передбачається розтин інфекційних трупів, повинна мати окремий запасний зовнішній вихід.

Проектування судово-медичних моргів у містах здійснюється згідно зі спе­ціальним плановим програмним завданням. Площа і набір приміщень моргів визначаються виходячи із чисельності цих міст.

Висота основних приміщень (від підлоги до стелі) ПАВМ має становити не менше 3 м. Планування приміщень має відповідати таким вимогам: приміщення, пов’язані з транспортуванням трупів усередині приміщення, прове­денням розтинів, обробленням та зберіганням нефіксованого секційного і біопсійного матеріалів, потрібно відділяти тамбуром або коридором від гістологічної лабораторії, приміщення для лікарів та обслугового персоналу, душової і санітарного вузла, а також приміщень, які мають інше призначення, ніж за­значено вище; секційна не повинна межувати з приміщенням видачі трупів.

Планування дверних отворів і конструкція дверей у трупозберігальній кім­наті, у передсекційній, секційній, кімнаті для одягання і в траурній залі має забезпечувати вільне винесення нош і проїзд каталок з трупами.

Приміщення ПАВМ (лабораторій) мають бути сухими. У приміщенні, де зберігаються трупи, повинні бути холодильна установка (мал. 41) і ліфт (за потреби) для транспортування трупів у секційну.

Для трупів мають бути лежаки 1,8 х 0,6 м (мал. 42) або спеціальні сейфи.

Для персоналу ПАВМ необхідно передбачити душову кімнату. Стіни і перегородки мають бути із водонепроникних неорганічних матеріалів, не­проникні для гризунів, гладенькі, без щілин. Сті­ни кабінетів — покриті олійною фарбою, а в сек­ційній, передсекційній, кімнаті для зберігання трупів і санвузлі — мати панелі, облицьовані гла­зурованою плиткою. Підлогу в секційній, препа­раторській, передсекційній та кімнаті для збері­гання трупів потрібно покривати водонепроник­ним матеріалом, який легко чиститься та стійкий до частого миття, без порогів і виступів; водночас підлога має бути зручною для транспортування трупів на каталках. У секційній підлога повинна мати стік у каналізацію або спеціальний приймальник для стічних вод з відділення, у патогістологічній та судово- медичній лабораторіях і приміщеннях для лікарів — покрита лінолеумом.

Віконні рами і двері потрібно фарбувати олійною фарбою. Улітку вікна не­обхідно закривати металевими сітками від мух.

ПАВМ (лабораторію) необхідно забезпечити водопроводом з гарячою і хо­лодною водою, каналізацією, центральним опаленням і газом. У місцевостях, де немає водопроводу і каналізації, обладнують внутрішні водопровід і каналізацію.

Усі стічні води від ПАВМ за наявності в місті каналізації з очисними спорудами для знезараження стічних вод підлягають підключенню до загальнолікарняної або міської каналізаційної системи. Якщо ж каналізація відсутня, то при закладі необхідно будувати місцеві споруди для очищення і знезара­ження стічних вод.

Для миття рук персоналу в приміщеннях ПАВМ мають бути водопровідні раковини окремо від раковин, в яких миють інвентар та інструментарій. У секційній і передсекційній потрібно встановлювати спеціальні хірургічні умивальники з ліктьовим або педальним спуском води.

Центральна система опалення має забезпечувати подачу тепла в приміщен­ня різного теплового режиму для підтримання відповідних вологості і теплооб­міну повітря.

Усі приміщення ПАВМ (лабораторії) мають бути обладнані витяжною вентиляцією (мал. 43) з механічним спонуканням, фрамугами та ква­тирками, які легко відкриваються.

У патологоанатомічній і судово-гістологічній лабораторіях потрібно встановлювати витяжні шафи з механічним спонуканням. У всіх примі­щеннях облаштовують природне освітлення.

Спів в ідношення площі вікон і площі підлоги має становити: у секційній і лабораторії — 1: 4—

1:5, в інших приміщеннях — 1:6—1:8. Приміщення необхідно забезпечити системою загального і місцевого штучного освітлення згідно з відповідними нормами (мал. 44).

У ПАВМ всі меблі мають бути світлих тонів.

Секційний стіл повинен бути оснащений холодною і гарячою водою (мал. 45) і мати стік у кана­лізацію, що закривається сіткою-уловлювачем.

Для запобігання переохолодженню і промоканню ніг робоче місце біля секційного стола по­кривається дерев’яною решіткою (див. мал. 42).

Секційні столи повинні виготовлятись із водоне­проникного матеріалу і мати покриття, яке лег­ко чиститься, витримує часте миття деззасобами.

Каталки, ноші та інші пристосування для транспортування трупів повинні мати металеві покриття, які легко очищаються і дезінфікуються.

Уранці перед початком робочого дня всі приміщення відділення необхідно добре провітрювати, після закінчення робочого дня лаборант повинен прибра­ти робоче місце, закрити і поставити у витяжну шафу всі посудини, що містять леткі речовини.

Для прибирання приміщень ПАВМ має бути встановлений певний час. Провітрювати приміщення секційної і кімнати, де зберігаються трупи, після дезінфекції потрібно через 1 год. Присутність при розтині сторонніх осіб і родичів померлого забороняється.

Одягають труп у спеціально відведеній для цього кімнаті. Трупи видаються із ПАВМ під розписку в спеціальній книзі із зазначенням пред’явленого документа і місця поховання.

Вимоги з охорони праці і техніки безпеки при роботі в ПАВМ пов’язані з низкою шкідливих факторів, що зумовлені:

— проведенням розтинів померлих від різних захворювань (у тому числі інфекційних);

— дослідженням біопсійного матеріалу, який також нерідко є носієм інфекційних агентів (мі­кобактерії туберкульозу, паразити);

— розтином і дослідженням трупів експери­ментальних тварин, у тому числі з інфекційни­ми захворюваннями;

— постійним застосуванням у роботі шкідли­вих для організму речовин: формаліну, хлоро­форму, ксилолу, толуолу, бензолу, діоксану, со­лей ртуті, аніліну тощо, а також речовин, які легко загораються (спирт, ефір і т. ін.).

Усі працівники проходять обов’язковий детальний інструктаж щодо безпечних методів і прийомів роботи. Проведення інструктажу реєструється в журналі проведення інструктажів. Медперсонал не повинен допускатися до розтину трупів без халатів та у взутті, що вбирає вологу. Персонал під час роботи у секційній та при вирізанні біопсійного матеріалу повинен користуватись додатковим халатом. Увесь спецодяг має зберігатись в окремій шафі в передсекційній або секційній. Кількість осіб під час розтину трупів осіб, що по­мерли від особливо небезечних інфекцій, та оброблення матеріалів розтину має бути суворо обмеженою.

Під час проведення розтину трупів осіб, що померли від особливо небезпеч­них інфекцій, необхідно користуватись подвійним комплектом санітарного одягу (два халати, дві пари рукавичок та нарукавників, дві шапочки) з марле­вою маскою, у гумових чоботах та водонепроникному фартусі, що закриває ноги до стоп. При розтині трупа особи, яка хворіла на інфекційну хворобу, всю білизну, санітарний одяг і спецодяг, що стикались із трупом, необхідно перед пранням дезінфікувати незалежно від виду інфекції.

Одяг і білизну ПАВМ необхідно прати у пральні лікарні, але окремо від одягу і білизни інших відділень. Виносити одяг для прання додому категорич­но забороняється. У ПАМВ мають бути аптечки з набором необхідних медикаментів для надання першої медичної допомоги. Отруйні речовини необхідно зберігати в лабораторіях в окремих кімнатах у металевих шафах або сейфах. Особливо токсичні засоби мають зберігатись у спеціальному внутрішньому відділенні шафи або сейфа. Вікна кімнати, де зберігаються отруйні речовини, необхідно обладнувати залізними ґратами, двері оббивати залізом. Ключі від кімнати і шаф (сейфів), де зберігаються особливо отруйні речовини, а такожпечатка та пломбір мають знаходитись в особи, відповідальної за збереження цих речовин. Відповідальним є завідувач лабораторії або особа, уповноважена наказом по закладу. Отруйні засоби підлягають предметно-кількісному обліку в окремих книгах згідно з відповідною формою. Усі хімічні леткі речовини ма­ють зберігатись у щільно закритому посуді та розташовуватись на відстані від нагрітих та опалювальних приладів.

Вирізання біопсійного і секційного матеріалу проводиться в патогістологічній і судово-гістологічній лабораторії або в передсекційній на спеціальному столі з набором інструментів, що використовуються тільки з цією метою. Фік­сацію матеріалу слід проводити тільки у витяжній шафі, а зберігати його слід у спеціальній кімнаті. Розливання формаліну і кислот, приготування розчинів із них мають відбуватись також у витяжній шафі. Вирізання матеріалу про­водять у фартусі і рукавичках, після чого весь інструментарій, що для цього використовувався, дезінфікують.

Матеріал, який залишається як архів, потрібно зберігати у пронумерованих герметично закритих банках у 10 % розчині формаліну.

Правила забудови та експлуатації стоматологічних поліклінік (кабінетів), зубопротезних лабораторій

В Україні з кожним роком підвищується рівень стоматологічного обслуго­вування населення як унаслідок збільшення кількості лікарів-стоматологів, так і завдяки зростанню будівництва стоматологічних поліклінік та збільшен­ню кількості приватних стоматологічних структур.

Зрозуміло, що стоматологічні поліклініки характеризуються своєю специфікою, і це має знаходити належне відображення як під час будівництва, так і в ході експлуатації таких споруд.

Правила поширюються на всі стоматологічні поліклініки (у тому числі і дитячі), відділення і кабінети, а також на зуботехнічні лабораторії установ та навчальних закладів незалежно від підпорядкування. Вони є обов’язковими при проектуванні і будівництві нових та під час експлуатації діючих стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів і зуботехнічних лабораторій. При ре­конструкції і пристосуванні наявних стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів і зуботехнічних лабораторій необхідно максимально дотримуватись вимог цих правил.

Насамперед слід зазначити, що стоматологічні поліклініки, відділення і кабінети та зуботехнічні лабораторії можна розташовувати як у типових, так і в пристосованих приміщеннях. Стоматологічні відділення і кабінети можна також організовувати у звичайних поліклініках (амбулаторіях), лікарнях, санаторіях та навчальних закладах. Забороняється розміщення їх у підвальних приміщеннях. Якщо підвальне приміщення сухе та має вікна, у ньому можна розташувати роздягальню і душові для персоналу, а також складські приміщення поліклініки. У разі розміщення поліклініки в житлових будинках ула­штування рентгенодіагностичних та фізіотерапевтичних кабінетів слід вважа­ти неприпустимим.

Приміщення для надання стоматологічної допомоги дітям ізолюються від приміщень для дорослих та інших приміщень і повинні мати окремий вхід, роздягальню, чекальню та санітарний блок.

Повний перелік приміщень стоматологічної служби визначається їх потужністю, проте у структурі стоматологічної поліклініки зазвичай передбачається розташування:

— відділення терапевтичної стоматології;

— відділення хірургічної стоматології;

— відділення ортопедичної стоматології;

— зуботехнічної лабораторії;

— фізіотерапевтичного кабінету.

Орієнтовний перелік рекомендованих приміщень стоматологічного відділення та їх розміри наведені у табл. 3.

Таблиця 3. Перелік та площі основних приміщень стоматологічного відділення

Під час будівництва або реконструкції приміщень стоматологічної поліклі­ніки слід також враховувати додаткові вимоги. Так, на підлогу настилають лі­нолеум, з’єднання листів якого зварюють, а краї піднімають на стіни на висоту 5—10 см, плінтуси розміщують під настилом, підлогу під лінолеумом захища­ють від проникнення ртуті спеціальним розчином. Стіни кабінетів мають бути гладенькими, без щілин, усі кутки і місця з’єднання стін, стелі та підлоги — заокруглені, без карнизів, ліплень та інших прикрас. Стіни кабінетів хірургіч­ної стоматології та стерилізаційних обкладають плиткою на висоту 1,8 м, сті­ни операційних — на всю висоту. Більшість кабінетів оздоблюють з додаван­ням 5% розчину сірки і фарбують полівінілацетатними фарбами світлих то­нів.

Стоматологічні поліклініки, відділення, кабінети, зуботехнічні лабораторії, як правило, обладнують водопроводом з холодною і гарячою водою, кана­лізацією, центральним опаленням. При цьому центральна система опалення має забезпечувати можливість регулювання тепла в приміщенні.