Реєстраційний бланк

Матриця 1. Порівняйте поняття-цінності на основі їх більшої значущості для Вас, більшої привабливості.

Матриця 2. Тепер порівняйте ці ж поняття-цінності на основі їх більш легкої досяжності для Вас, більшої доступності.

Порівняння матриці 1 ("Цінності – Ц") та матриці 2 ("Доступність – Д") дає такі варіанти взаємозв’язку:

1. Ц та Д повністю або частково співпадають (Ц ≈ Д), що означає зближення реальності та ідеалу.

2. Ц та Д розходяться, при цьому:

а) ціль перевищує доступність (Ц > Д): "цінно, але не доступно", "хочу, але мені це недоступно", "хочу, але не можу". Даний факт свідчить про наявність внутрішнього конфлікту, в основі якого лежать ті або інші цінності;

б) перевищення доступності цілі (Д) над її цінністю (Ц) (Ц < Д): "доступно, але не треба", "можу, але не хочу". Цей факт свідчить про стан внутрішнього вакууму особистості по відношенню до тих або інших цінностей.

Співвідношення "Цінності" (Ц) та "Доступність" (Д) дає можливість обґрунтувати "теорію щастя", в основі якій лежать наступні аксіоми:

1. Кожний індивід спостерігає навколишню його реальність (Р) та має власне уявлення про бажаний стан реальності, тобто ідеал (І).

2. Мірою щастя індивіда можна вважати функцію, що монотонно залежить від міри збігу Р та І: чим більше вони розрізнюються, тим менш щаслива людина.

3. Кожному індивіду властиве природне прагнення до підвищення власного щастя.

Цих постулатів досить для виведення таких суджень, що займають чільне місце в житті:

а) змінюючи реальність, наближати її до ідеалів (Р à І). У залежності від ідеалів маємо спектр людей, що йдуть цим шляхом – від революціонерів, реформаторів, просвітників, через "рядових трудівників", до (на жаль) порушників законів;

б) зближувати реальність та ідеал за допомогою зміни ідеалу (І à Р). Знову маємо спектр осіб, що прагнуть до цього: від конформістів до циніків, але в цьому ряді є й звичайні люди, що відмовляються від нездійсненних ідеалів;

в) підміняти реальність її ілюзією, зменшуючи тим самим розходження реальності та ідеалу. Тут очевидна роль алкоголю, наркотиків. Але чи не стоїть в цьому ж ряді "масова культура"? А "брехня заради порятунку"? Наприклад, у відносинах між лікарем та смертельно хворим пацієнтом?

г) зберігати баланс при формуванні ідеалів: ідеал повинен бути потенційно досяжним.

Давайте розглянемо орієнтовний перелік загальнолюдських цінностей: влада, задоволення, рівність статей, достаток, вік, участь в управлінні, відвертість, робота…

Цінності^* – це поняття або переконання, впорядковані за відносною важливістю. Вони направлені на задоволення трьох універсальних людських потреб: екзистенціальних; потреб соціальної взаємодії; потреб розвитку соціальних груп. Ці потреби задовольняються в реалізації 10-ти мотиваційних типів.

Групи цінностей мають внутрішні протиріччя (приналежність до статі, відвертість-закритість, виграш-програш…). Цінності збереження(безпека, конформність, традиції) протилежні цінностям зміни(стиму­лювання, саморегуляція). Цінності самовизначення(універсалізм, прихильність) протилежні цінностям самопіднесення (влада,досяг­нення, гедонізм).

Парадигма цінностей безпосередньо пов’язана з рольовою поведінкою людини. Кожен з нас може мати, "виконувати" одночасно такі ролі: "особистість", "батько", "чоловік", "викладач", "син", "колега", "друг"…

За висловом В. Шекспіра:

Так, світ театр,

Де всі чоловіки й жінки актори.

Свої в них виходи й лишання сцени,

І грає роль з них кожне не одну.

Поняття "цінності" пов’язане з поняттям "принципи". Однак принципи – це не цінності. Це те, що направляє людську поведінку, вони фундаментальні та незаперечні.

Малюнок 18

Професійні ціннісні орієнтації педагогів рекомендуємо дослідити за методикою "Квадрат професійних ціннісних орієнтацій вчителя" [35].

Розуміючи під професійними цінностями вчителя елемент внутрішньої структури особистості, який виражає її суб’єктивне ставлення до суспільно значимих цінностей праці та окремих компонентів педагогічної діяльності, ми виділили сім груп ціннісних орієнтацій:

ª на комунікаційну діяльність (КД);

ª на діагностичну діяльність (ДД);

ª на прогностичну діяльність (ПД);

ª на організаційно-методичну діяльність (ОМД);

ª на конструктивну діяльність (КонД);

ª на дослідницьку діяльність (ДосД);

ª на суспільну діяльність (СД).

Результати наших досліджень визначили ієрархію ціннісних орієнтацій вчителів з різним педагогічним стажем.

У починаючих вчителів ця ієрархія має такий вигляд:

Для вчителів, стаж яких понад 5 років:

Ця ланка свідчить про те, що вчителі часто не бачать взаємозв’язку між діагностичними та прогностичними компонентами педагогічної праці.

Ми вважаємо найбільш оптимальну ієрархію в такому вигляді:

Є способи, зa допомогою яких можна внести зміни в особисті цінності.

1. Моралізування. Проголошуйте щось хорошим, а щось поганим, використовуючи будь-який авторитет ^*, на який можна послатися, щоб підкріпити свої слова.

2. Особистий приклад. Намагайтеся робити все у відповідності зі своїми переконаннями, майте надію, що оточуючі будуть вчитися на Вашому досвіді.

3. Невтручання. Дозволяйте іншим людям поводитися так, як їм заманеться, не коментуючи їх поведінку та не впливаючи на неї.

4. Допомога в проясненні цінностей. Допомагайте іншим у виборі тих альтернативних цінностей, які їм краще підходять. Це допоможе зрозуміти власну позицію у ставленні до цінностей.

А тепер ознайомимося з характеристиками керівника школи та вчителя, для яких характерні розмиті або чіткі цінності, та визначимося, над чим Вам треба працювати, щоб стати педагогом з чіткими цінностями.

Таблиця 17

Найбільш чітких особистих цінностей вимагає робота керівників, пов’язана з необхідністю піддавати сумніву власні рішення, часто здійснювати вибір, бути послідовним та виявляти особисту чесність.

28 Закон Мерфі, Закон нововведення, проголошує: якщо Ви бажаєте, щоб команда виграла стрибки у висоту, знайдіть одну людину, яка може стрибнути на сім футів, а не сім чоловік, кожний з яких стрибає лише на один фут. І не дай Вам Бог, спробувати перестрибнути прірву в два стрибки.