Тест: права чи ліва півкуля?

1. Великий палець. Переплетіть пальці рук, і ви побачите, що зверху завжди лягає один і той самий великий палець, якщо лівий – ви людина емоційна, правий – у вас переважає аналітичний склад розуму.

2. Головне око. Спробуйте "прицілитися", обравши собі мішень і дивлячись на неї через своєрідну "мушку" – олівець або ручку. Ви побачите, якщо замружити одне око, то "мушка" не зміщується щодо "мішені", але якщо ви заплющите інше око – зміщується. Замружене око, при якому "мушка" зміщується щодо мішені, і є "головним оком".

Іноді зручно "прицілюватися" крізь отвір в аркуші паперу. Праве головне око говорить про твердий, наполегливий характер (іноді, агресивний), а ліве – про м’який, поступливий.

3. Руки на грудях. Якщо при переплетенні рук на грудях нагорі виявляться ліва рука, то ви схильні до кокетства, права – до простоти і добродушності.

4. Оплески. Якщо при аплодуванні зручніше плескати правою рукою, можна говорити про рішучість характеру, лівою – ви часто коливаєтеся, перед тим, як прийняти рішення.

Тепер розглянемо ще одну класифікацію, в основі якої лежить мотиваційна стратегія.

Лев: Основний мотив взаємодії – "так-так", взаємне прийняття внутрішнього та зовнішнього. Конструктивна єдність мотивації досягнення і мотивації ставлення, результатом якої є прагнення до співробітництва. Відрізняється врівноваженістю балансу цілей та стосунків, як у зовнішньому, так і у внутрішньому планах особистості. "Лев" спрямований до спільної творчості в усіх видах діяльності та подолання розбіжностей.

Це – "керманич", вчитель, директор, духовний наставник. За відсутності попиту вироджується в мрійника, болільника, улюбленця компанії, "свого хлопця".

Пантера: Основний мотив взаємодії – "так-ні", мотив реконструктивної єдності мотивації досягнення та мотивації стосунків; самоактуалізація здійснюється в спілкуванні від розуму, а не від серця. Уникає складних ситуацій. Інтернал. Обирає види праці, що передбачають усамітнення: вчений, видавець, композитор, мудрець-самітник.

Тигр: Основний мотив взаємодії – "ні-так", що означає заперечення внутрішнього стосовно зовнішнього: усе повинно діяти за інструкцією. У діяльності "тигра" домінують цілі, досягнення яких залежить від збігу обставин. Екстраверт. Неприборканий, енергійний, гарячий. Не піклується про своє здоров’я.

Ведмідь: Основний мотив взаємодії – "ні-ні", взаємне заперечення внутрішнього та зовнішнього. Заперечує владу над іншими і над собою. Діє довільно, непередбачливо. В поведінці демонструє перепади – від "сплячки", покірності до жорсткого придушення своєї природи та волі інших людей. Виявляє себе як добросердий художник, музикант, вчений, письменник або ж як господар, суддя, чиновник.

Звісно, Ви себе відносите до управлінців нового типу, що вміють цінувати людину і володіють науковими методами мотивації праці підлеглих. Класичний менеджмент, вчені-педагоги, соціологи стверджують, що час керівників - "егоїстів" безповоротно пройшов. Пам’ятайте, що "Ніхто з нас не гарний настільки, щоб управляти іншими без їхньої згоди" (А.Лінкольн). Їх (егоїстів) витиснули управлінці – "людинолюбці". Історія людства вчить нас, що насильство і примус не можуть продовжуватися нескінченно. Люди можуть підкорятися силі тільки якийсь час. А постійно – ніколи! Погано ставитися до людей стало невигідно. Людину ображають доти, доки вона це дозволяє.

Подумайте, чому Вас не влаштовує егоїстичний керівник-адміністратор? Вам пропонується перелік відповідей на це питання:

ª він завжди орієнтований тільки на вимоги зверху;

ª він ставиться до підлеглих не як до особистостей, а як до працівників;

ª він прагне до зміцнення свого домінуючого положення в колективі будь-якими засобами;

ª для нього люди, що знаходяться нижче нього в управлінській ієрархії, однакові і спонукати їх до діяльності треба однаковими засобами, серед яких на першому місці – методи прямого адміністративного впливу (попередження, покарання, контроль, залякування наслідками);

ª для нього характерна подвійна мораль: зверху – повага, знизу – зневага, презирство. Прагне до збільшення власної незалежності "зверху" і, в той час, відкрито говорить про необхідність посилення залежності підлеглих колег від нього;

ª зневага до людей є наслідком його внутрішньої установки: "Я вище інших, тому що я займаю більш високу посаду", "Мої переваги високі, інакше мені б не довірили таку відповідальну роботу";

ª прагне досягти успіху за будь-яку ціну. Його принцип: "Всі засоби придатні для досягнення мети". Любить підкреслювати, що ці цілі – соціальні, суспільні, заради блага людей;

ª вміє наполягати на своєму, проводити в колективі необхідну для нього управлінську лінію, незалежно від сили опору. Використовує своє службове положення для примусу людей щодо виконання визначеної ним роботи.

А тепер Вам пропонуються узагальнені словесно-портретні характеристики керівників педагогічних, дитячих колективів, навчальних закладів. Не ідеалізуючи себе, спробуйте визначити, хто Ви в наведеній нижче класифікації менеджерів.

Майстри. Це управлінці, що дотримуються традиційної системи людських і фахових цінностей, включаючи трудову етику та повагу до інших людей. Як правило – інтроверти, ерудити, схильні до науково-педагогічної та аналітичної діяльності. Професіонали, добре (дуже добре) знають і люблять сферу своєї діяльності. Бувають настільки захоплені предметом власних творчих пошуків (авторська методика викладання предмету, створення дидактичної системи, захопленість науковими ідеями управління), що не в змозі управляти іншими людьми (учнями, вчителями). Не вміють і не бажають використовувати делеговані їм важелі владного управління. Недооцінюють різноманітні форми внутрішкільного контролю, вважають, що кожен член колективу від природи "запрограмований" на самостійну творчу реалізацію. У професійно-управлінській системі "Я, керівник школи – я, вчитель дітей" вибирає останню складову.

Люди компанії. Ці керівники ідентифікують себе з тим колективом, до якого вони самі належать. Як правило, "люди компанії" висуваються на керівні посади зі свого колективу. Вони прагнуть до розумних перетворень у колективі, але планують це зробити не сьогодні, а завтра, або ж... Відстрочка виконання прекрасно запланованих реформ – типова, риса цього стилю управління. У своїй діяльності вони прагнуть не до результатів, а до досягнення повної особистої управлінської безпеки. У випадку, коли "людина компанії" належить до психологічно слабкого типу, то такий керівник намагається підпорядкувати себе іншим. Будучи ж вольовим та достатньо сильним, він домагається визнання з боку підлеглих. Найбільш творчі з них створюють у колективі атмосферу співробітництва та дружелюбності, проте бувають не в змозі вирішувати питання навіть за умов помірної конкуренції з боку неформальних лідерів у колективі.

Внутрішнє кредо управлінців типу "люди компанії": "не буду поспішати змінювати встановлений порядок! ", "колеги, не треба мене лякатися, я такий же, як і ви".

Ні, не такий! Тому що Ви – вже керівник! Від Вас чекають рішучості!

Борці з джунглями. Це тип особистості, що завзято домагається будь-якого рівня адміністративної влади. Ставши керівником, понад 80% службового часу зайнятий забезпеченням гарантії особистого добробуту та службової безпеки. Відзначаються розвинутим інтелектом. Навколишній світ для них – це "людські джунглі", де всі намагаються їм заважати та нашкодити, зазіхнути на їхню владу й авторитет^*. Колеги, діти для них – це конкуренти (а іноді – вороги) у боротьбі за владу. Характерною рисою "борців з джунглями" є підозрілість і настороженість у стосунках із підлеглими.

Серед керівників цього типу бувають "леви" і "лисиці" (незалежно від статі).

"Леви" у своєму авторитеті безкомпромісні і нетерплячі до заперечень та альтернативних думок. "Підкорений" ними колектив – це їхня імперія, гордість, вотчина. "Лев" – суворий "тато" колективу.

"Лисиці" завжди намагаються максимально мікрострувати ко-

лектив, шляхом "доброзичливих" методик озброюють ці групи "запрограмованою" свідомістю. Проте їх плани, зрештою, руйнуються через відповідні дії тих членів колективу, хто вже був колись використаний у корисливих цілях "лисиці" та пізнав підступництво такого стилю керівництва.

Гравці. Управління педагогічним колективом, ділове життя школи вони розглядають як своєрідну гру. Прагнуть до впровадження інновацій, здатні до розважливого і виправданого ризику. Схильні до співробітництва, лаконічні, нетерплячі щодо бюрократизму.

У колективі вони не створюють свою імперію, а задовольняються черговими "перемогами". Їх внутрішнє кредо – набути титулу переможця – "тріумфатора".

Орієнтовані на перспективу, не задовольняються швидкими результатами. Завжди багаті на ділові ініціативи. Схильні до участі в конфліктах.