Мозкова асиметрія

Останнім часом ми отримуємо все більше інформації про мозкову асиметрію. Не можна стверджувати, що півкулі головного мозку людини, будучи абсолютно симетричними за своєю будовою, однакові за функціями. Відповідно до традиційних поглядів, у дорослих людей (правші) ліва півкуля вважається головною. Вона управляє рухами головної – правої руки та мовою. Понад сто років тому англійський невролог Х.Джексон висловив припущення, що права півкуля відповідальна за наочне сприйняття зовнішнього світу, на відміну від лівої, яка управляє мовою та пов’язаними з нею процесами.

Лауреат Нобелевської премії Р.Сперрі (США) ризикнув у лікувальних цілях розсікти міжпівкульні зв’язки у хворого епілепсією і виявив, що дві півкулі єдиного мозку ведуть себе як два цілком різних мозки і не завжди розуміють один одного. Людина, у якої відключена права півкуля, а працює ліва, зберігає здатність до мовного спілкування, правильно реагує на слова, цифри й інші знаки, але виглядає безпомічною, коли потрібно щось зробити з предметами матеріального світу або їхніми зображеннями. Коли працювала тільки права півкуля, пацієнт добре розбирався у творах живопису, мелодіях та інтонаціях мови, орієнтувався у просторі, але втрачав здатність розуміти складні словесні конструкції і не міг зв’язно говорити.

Серед "лівопівкульних" багато інженерів, математиків, філософів, лінгвістів. Це люди підкреслено раціональні, логічні, багато пишуть, легко опановують іноземними мовами, мають граматично правильну мову. У них загострене почуття моралі, відповідальності, принциповості.

"Правопівкульні" люди мають конкретне, образне, емоційне мислення. Серед них багато художників, артистів, виконавців естрадної музики. Вони відкриті та безпосередні в почуттях, наївні, довірливі і схильні до навіювання. Іх вчинки ідуть "від веління серця". Вони спочатку роблять, а потім думають. Інтуїтивні, добре орієнтуються в новій ситуації.

Серед жінок переважають "правопівкульні", серед чоловіків – "лівопівкульні", що має, як видно, певний біологічний сенс.

Міжпівкульні відмінності у новонарождених несформовані і є процесом онтогенезу.

Таблиця 12