Класифікація менеджерів освіти

Менеджмент як наука, широко використовує різноманітні психологічні теорії про класифікацію особистості. Ще в 470 р. до н.е. Конфуцій говорив, що ті, "...хто має вроджені знання, варті всіх. Далі йдуть ті, хто отримує знання через навчання. Далі – ті, хто приступає до навчання, зустрівшись із труднощами. Ті ж, хто, зустрівшись із труднощами, не вчаться, стоять нижче за всіх".

Древні психологи поділяли людей на чотири групи, назви яких на сучасній мові звучать так: люди знань, люди влади, люди бізнесу, люди праці.

У класичному менеджменті найбільше поширення має теорія професора Массачусетського технологічного інституту Дугласа МакГрегора, яку він виклав у 1960 році в знаменитому творі "Людська сторона підприємства". За словами МакГрегора управління – це мистецтво налаштовувати людські стосунки. Існує дві форми цього мистецтва, або дві терії управління. Одна – традиційна, чи ортодоксальна: вона базується на вченні Тейлора і співпадає із звичайними поглядами підприємців та управлінців. Цю теорію МакГрегор називає "теорією Ікс, або автократичною".

За Д.МакГрегором, всі управлінці умовно поділяються на дві великі категорії "X" і "Y".

Характеристика менеджерів категорії "Х"

Теорія "Х". Типовий середній індивід – лінивий, тупий, намагається, при можливості, уникнути праці, тому його постійно необхідно спонукати, змушувати, контролювати, спрямовувати, загрожувати покаранням для того, щоб він напружено працював над досягненням цілей підприємства. Посередня людина, бажає того, щоб нею керували, уникає відповідальності, нечестолюбний та більш за все тривожиться про свою власну безпеку. Теорія Ікс виражена у словах Г.Форда: "Крупний бізнес занадто великий, аби дозволяти собі людяність. Мені жалко того біднягу, який настільки слабкий і мягкотілий, що йому завжди потрібна атмосфера доброзичливості на роботі".

Стратегія "Х" в управлінні. Мотивація: у такому випадку ефективною може бути лише зовнішня мотивація, позитивна або негативна. Практика управління: пасивне ставлення до праці потребує авторитарного стилю управління. За умови, коли працівники роблять тільки те, що їм доручають, керівнику доводиться приймати рішення, організовувати та планувати роботу, розподіляти завдання, вказуючи кожному чітко визначений вид і обсяг роботи.

Теорія Ікс дає певні результати, але вона антинаукова, запевняє МакГрегор. Вона заперечує досягненя сучасних наук, зокрема наук про людину. Люди зовсім не такі, як вважають Ігрек-керівники. Їм присутні від природи зовсім інші якості, із природи яких виходить інша, краща теорія управління – "теорія Ігрек". МакГрегор відкидає біблейську уяву про працю як покарання за райський гріх. Праця розумова чи фізична природна, так само, як гра або відпочинок.

Характеристика менеджерів категорії "Y"

Теорія "Y". Посередній індивід, при відповідній підготовці та умовах не лише бере на себе відповідальність, але й прагне до неї. Зовнішній контроль та погрози покарання не є обов’язковою умовою для організації зусиль людей. Людина здатна сама себе контролювати, коли вона направляється до мети, у досягненні якої зацікавлена. Зусилля, прикладені людиною на досягнення цілі, пропорційні очікуваній винагороді. Здатність виявляти творчу фантазію, винахідливість і нові підходи до вирішення проблем підприємства властиві більш широкому колу працівників. Інтелектуальні можливості робітника невичерпні і використовуються не повною мірою.

Стратегія "Y" в управлінні. Мотивація: вплив внутрішньої мотивації достатньо ефективний, заробітна плата сприймається як компенсація, а не засіб стимулювання праці. Практика управління: колективний, демократичний стиль управління, орієнтований на участь членів колективу. Керівник своєю поведінкою стимулює таку участь. Контроль: вирішальну роль відіграє самоконтроль, який іноді доповнюється контролем з боку колективу та керівника.

Традиційна теорія "Х" передбачає, що менеджер змушує працювати людей під загрозою покарання. Керівник, що відноситься до категорії "Y", навпаки, активізує працівників своєю довірою до них, консультаціями з персоналом та залученням його до прийняття управлінських рішень. Від "Y"- менеджера вимагається володіння навичками спілкування та знання психології для того, щоб "напівтерапевтичними методами" підвищувати чутливість працівників до схвалення, або, навпаки, невизнання з боку товаришів по роботі і керівників.

Суперечка про природу якостей людини за теорією "Х"-"Y" дуже древня. Т.Гоббс вірив, що людей робить добрими страх. Вдалим можна вважати вираз з цього приводу М.Кнокса: "...прихильники, по-перше, переконані в тому, що людина від природи добра і здатна необмежено удосконалюватися, за умови справедливої організації суспільства. Це абсурд. Від природи, або від народження, людина не є тим, ким їй треба бути, або, іншими словами, тим, ким їй призначається бути".

У сучасному науковому менеджменті спостерігається відхід від погляду на працівників як на ледачих і пасивних виконавців. Японський менеджмент переглянув цю теорію, а У.Оучі (1975) назвав її теорією "Z", в основу якої поклав "всебічну турботу про персонал". Вона достатньо повно поєднала парадигму індивідуальних цінностей і групових (референтних) форм комунікацій.

Теорія "Z" передбачає:

– необхідну турботу про кожного працівника установи;

– залучення працівників до процесу прийняття управлінських рішень;

– періодичну ротацію кадрів і довічну гарантію зайнятості.

Класична теорія МакГрегора була доповнена ідеями більш сучасної теорії "ситуативного менеджменту", у якій поєднується як стратегія "Х", "Y", "Z", так і матеріальні стимули, як соціальні спонукальні фактори. Винагорода при цьому пов’язується з досягненнямконкретних результатівпраці, а головною турботою менеджера стає оцінкарезультатів діяльності працівників, "дозування" моральних та матеріальних стимулів. При цьому працівники не мають внутрішньої мотивації до інтенсивної та якісної праці. Спрощено – у такому випадку праця є функцією страху не отримати стимул від керівника або колег.

У психології менеджменту важливе місце займає теорія мотивації.

Мотивація^* -це процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації.

В історичному плані абсолютно видатне місце займають методи "батога та пряника" ще з часів написання Біблії. Так, Магомет ІІ вважав, що мистецтво управління зводиться до двох речей: обдаровувати і карати.

"Величі государя сприяють також незвичайні розпорядження всередині держави..., коли хтось учинить що-небудь у громадському житті, погане або гарне, то його бажано нагороджувати або карати таким чином, щоб це пам’яталося як можна довше", – так писав ще понад 400 років тому видатний філософ і політолог середньовіччя Н.Макіавеллі.

Таблиця 11