Вальдорфська педагогіка

Важливою подією було відкриття в 1919 році у Штутгарті школи для дітей працівників та службовців цигаркової фабрики Вальдорф-Асторія. Педагогічна концепція вальдорфської школи була розроблена відомим дослідником творчості Гете та Шіллера, німецьким філософом і безпосереднім керівником цієї школи Рудольфом Штайнером (1861-1925).

Концепція грунтується на засадах глибокого знання індивідуальних особливостей дитини, установці на цілісне виховання дитини, яке досягається постійним формуванням у неї навичок мислення, свободи, сили почуттів.

Принциповим, з точки зору Штайнера, є положення про розвиток дитини в режимі семи років. Педагогічним середовищем дитини мусить бути все, що формує сприйняття: звуки, кольори, форми, соціальні реалії.Такий підхід до виховання відповідає психологічній структурі особистості.

У вальдорфській школі відсутня установка на розклад уроків, у якому через кожні 45 хвилин відбувається перехід до вивчення нового предмета. Тут, починаючи з першого класу, запроваджено навчання за "методом епох" у поєднанні з уроками, які продовжуються 45 хвилин. Сутність "методу епох" полягає в тому, що викладання предмета ведеться впродовж 3-4 тижнів, з 7 годин 45 хвилин до 9-45 ранку.

Принциповим є положення про те, що ефективна розумова діяльність дітей має місце при поглибленому проникненні в сутність предмета вивчення, це визначає появу інтересу, внутрішньої активності, включення емоцій. Ефективність "методу епох" полягає в тому, що він відкриває більше можливостей для розумової концентрації.

Особливістю вальдорфської школи є вивчення з першого класу двох іноземних мов (англійської або французької, російської або англійської).

Від вчителів, які працюють в такій школі, вимагається уміння викладати свій предмет на рівні глибоких фахових знань, тому що лише якісна професійна підготовка гарантує стабільне почуття поваги учнів до свого вчителя. Вчителі повинні вміти визначати темперамент своїх учнів, щоб знати, як краще розмістити їх у класі (крайні праворуч – холерики, біля них – сангвініки, крайні зліва – флегматики, біля них – меланхоліки) із метою ефективного засвоєння матеріалу.

Таким чином, досвід вальдорфської педагогіки реалізував установку на розвиток не лише інтелекту, але й емоцій, організованості, сили волі, усього, що гарантує гармонійний розвиток дитини.