Методи навчання. 7 page

2. Категорії земель України.

Земельний кодекс України виділяє 9 категорій земель:

1) землі сільськогосподарського призначення (ст.. 22-37 Земельного Кодексу України; ЗУ „Про фермерське господарство”, „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про особисте селянське господарство”);

2) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (ст.. 43-46 Земельного кодексу України; ЗУ „Про екологічну мережу України”, „Про природно-заповідний фонд України);

3) землі рекреаційного призначення (ст.. 50-52 Земельного кодексу України; ЗУ „Про туризм”);

4) землі лісового фонду (ст.. 55-57 Земельного Кодексу України; Лісовий Кодекс України, ЗУ „Про мисливське господарство та полювання);

5) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст.. 65 та гл. 13 Земельного кодексу України; Гірничий закон України; ЗУ „Про транспорт”, „Про трубопровідний транспорт”, „Про автомобільний транспорт”, „Про залізничний транспорт”, „Про міський електричний транспорт”, „Про телекомунікації”, „Про електроенергетику”, „Про оборону України”, Повітряний Кодекс України);

6) землі житлової та громадської забудови (ст.. 38-42 Земельного кодексу України; ЗУ „Про планування та забудову територій”, „Про основи містобудування”);

7) землі оздоровчого призначення (ст.. 47-49 Земельного кодексу України; ЗУ „Про курорти”);

8) землі історико-культурного призначення (ст.. 53-54 Земельного кодексу України; ЗУ „Про охорону культурної спадщини”, „Про музеї та музейну справу);

9) землі водного фонду (ст.. 58-64 Земельного кодексу України; Водний кодекс України).

Окремим об’єктом регулювання в системі земельних відносин виступають „грунти” (ст.. 168 Земельного кодексу України, ЗУ „Про охорону земель”). Ст.. 1 цього закону дає визначення поняття „ грунти” – природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості. Земельний кодекс України в р.ІІІ визначає режим прав на землю, а р.ІУ встановлює порядок набуття і реалізації прав на землю. Ст.. 79 кодексу вперше дає визначення ще одного обєкту – земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

3. Функції державного управління в галузі використання і охорони земель.

Під функціями державного управління землями слід розуміти види (напрями) діяльності уповноважених органів державної влади щодо забезпечення організації раціонального та ефективного використання і охорони земель.

До основних функцій державного управління в галузі використання і охорони земель належать наступні:

1) просторово-територіальний устрій земель (раціональні відводи природних об’єктів, встановлення і зміна цільового призначення земель, віднесення їх до відповідної категорії – ст.ст. 20,21,29, 180,181 Земельного Кодексу України, ЗУ „Про планування та забудову територій”, „Про землеустрій”);

2) розподіл і перерозподіл земель, що здійснюються в рамках землеустрою, однак завершується самостійним юридичним актом – реєстрацією прав на землю (р.ІУ ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”);

3) планування і програмування використання і охорони земель – визначення основних напрямів використання всіх природних ресурсів у комплексі чи їх окремих видів (Генеральна схема планування територій України, затв. ЗУ від 7.02.2002 р.);

4) ведення державного земельного кадастру. Відповідно до ст.. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів (ст.. 193-204 Земельного Кодексу України);

5) моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (ст.. 191 Земельного Кодексу України);

6) екологічне нормування і стандартизація в галузі охорони земель (ст.. 165 Земельного кодексу України, р.У ЗУ „Про охорону земель”);

7) державний контроль за використанням та охороною земель (ЗУ „Про державний контроль за використанням та охороною земель” 2003 р.). Функції контролю здійснюють органи Державного комітету по земельних ресурсах України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство аграрної політики України, Державна екологічна інспекція, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель, Державна служба охорони родючості грунтів.