Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методи навчання. 6 page

⇐ ПредыдущаяСтр 19 из 23Следующая ⇒




Висновок державної екологічної експертизи складається з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин.

Висновок екологічної експертизи може бути трьох варіантів:

- документація погоджується (оцінюється позитивно);

- документація повертається на доопрацювання;

- документація є неприйнятною з природоохоронної точки зору, відхиляється від погодження.

Як зазначається в ст.. 39 Закону України „Про екологічну експертизу”, позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності. Реалізація проектів і програм чи діяльність без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється.

Висновок державної екологічної експертизи дійсний три роки. Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об’єкта державної екологічної експертизи, то він підлягає новій державній екологічній експертизі.

Відповідно до ст.. 44 Закону допускається оскарження висновків державної екологічної експертизи, а до ст.. 46 – також оскарження рішень, прийнятих на підставі цих висновків (наприклад, про будівництво об’єкта).

Фінансування державної екологічної експертизи здійснюється її замовником, а якщо експертиза проводилася стосовно екологічних ситуацій – то фінансування здійснюється з коштів відповідних бюджетів. Фінансування громадської екологічної експертизи здійснюється за рахунок коштів об”єднань громадян, громадських природоохоронних та інших фондів.

 

Рекомендована література:

1.Конституція України.

2.Екологічне законодавство України. Офіційні документи.Київ. вид „Істина”- 2007.

  1. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р.
  2. Закон України „Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р.
  3. Н.Р. Кобецька. Екологічне право України. Навчальний посібник. Київ – Юрінком Інтер. – 2007.
  4. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р.

 

Тема 12. Правова охорона атмосферного повітря.

 

  1. Особливості атмосферного повітря як об’єкта екологічного права та його правового режиму.
  2. Стандартизація та нормування в галузі охорони атмосферного повітря.
  3. Система заходів охорони атмосферного повітря.
  4. Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

 

1. Особливості атмосферного повітря як об’єкту екологічного права та його правового режиму.

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих компонентів навколишнього природного середовища. Атмосферне повітря служить надійним захистом від шкідливих космічних випромінювань, визначає клімат, впливає на здоровя людей, життєдіяльність рослинного і тваринного світу, а також виконує геологічні, екологічні, терморегулюючі, енергоресурсові, господарські та інші функції.

Об’єктом екологічного права і правової охорони виступає атмосферне повітря, правовий статус якого визначено Законом України „Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.2001 р. Відповідно до ст.. 1 Закону атмосферне повітря – життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходяться за межами, виробничих та інших приміщень.

Доцільно зауважити, що атмосферне повітря відрізняється від поняття атмосфера (зовнішня газова оболонка Землі висотою на 30 тис. км); -(вона захищає живі організми Землі від згубного впливу космічних випромінювань і ударів метеоритів, регулює сезонні температурні коливання, врівноважує і вирівнює добові). повітряний простір – (відповідно до ст.. 1 Повітряного Кодексу України – це частина повітряної сфери, розташованої над суходолом і водною територією України, в тому числі над її територіальними водами, і використовується він згідно законодавства України).

Специфіка атмосферного повітря як природного об’єкту обумовила особливості його правового режиму:

1) на нього не встановлено право власності;

2) воно не обліковується в кількісному складі, але встановлені нормативи викидів в атмосферу і ведеться державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря;

3) на нього не встановлені нормативи використання;

4) законодавство регулює в основному охоронні відносини щодо атмосферного повітря;

5) міжнародне співробітництво з питань його охорони (Конвенція ООН 1979 р. про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та прийняті до неї ряд протоколів про зменшення викидів шкідливих речовин).

 

2. Стандартизація та нормування в галузі охорони атмосферного повітря.

Відповідно до ст.. 4 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” стандартизація та нормування в галузі охорони атмосферного повітря проводиться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення екологічної безпеки.

Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов’язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання та охорони атмосферного повітря, методи контролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу на атмосферне повітря.

Стандарти в галузі охорони атмосферного повітря розробляються та вводяться в дію Кабінетом Міністрів України (зокрема, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та Міністерством охорони здоровя) в порядку, що визначається законодавством України.

Відповідно до ст.. 5 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” встановлені такі нормативи в галузі охорони атмосферного повітря:

1) екологічної безпеки атмосферного повітря;

2) гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

3) гранично допустимого та шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників стаціонарних джерел;

4) вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

5) нормативи гранично допустимих викидів та шкідливого впливу їх фізичних та біологічних чинників (встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів в атмосферне повітря на рівні, при якому сумарні викиди забруднюючих речовин і шкідливий фізичний вплив усіх джерел у даному районі в період дії встановленого нормативу не призведуть до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря).

Аналізуючи систему встановлених нормативів, їх можна поділити на дві групи.

До першої групи відносяться нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря (ст.. 1 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”).

Другою групою нормативів, метою яких є вплив на господарюючих суб’єктів, шляхом обмеження їх діяльності, пов’язаної з негативним впливом на атмосферне повітря.

 

3. Система заходів охорони атмосферного повітря.

Поняття охорони атмосферного повітря законодавчо визначено в ст.. 1 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, відповідно до якої охорона атмосферного повітря – система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Аналіз норм Закону дає можливість систематизувати закріплені ним положення щодо охорони атмосферного повітря, класифікувавши їх на певні групи.

В залежності від видів діяльності, можна виділити:

- заходи, що здійснюються в процесі проектування, будівництва та реконструкції об’єктів;

- заходи та вимоги, які пред’являються до діяльності, що впливає на погоду і клімат (штучний вплив на зміни в атмосфері);

- заходи охорони атмосферного повітря від забруднення автотранспортними та іншими пересувними засобами і установками;

- заходи, які реалізуються в процесі діяльності, пов’язаної із зберіганням, перевезенням, знешкодженням та захороненням відходів.

Залежно від галузевої приналежності нормативно-правових актів, можна розрізняти:

- заходи, що закріплені в еколого-правових нормативних актах (законах України);

- заходи і вимоги, що містяться в нормативно-правових актах інших галузей законодавства (ЗУ „Про транспорт”; „Про основи містобудування”).

За видами негативних впливів на атмосферне повітря можна виділити:

- заходи охорони атмосферного повітря від шкідливих фізичних впливів;

- заходи охорони атмосферного повітря від шкідливого хімічного забруднення;

- від шкідливого радіоактивного забруднення;

- у сфері поводження з відходами;

- від шкідливих біологічних впливів.

Залежно від характеру і змісту державно-правових заходів охорони їх можна поділяти на такі види: регулятивні, організаційно-попереджувальні, обмежувальні, організаційно-економічні, контрольно-наглядові, охоронно-відновлювальні.

 

4. Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Важливу роль у системі заходів охорони атмосферного повітря відіграють також заходи юридичної відповідальності за порушення вимог охорони атмосферного повітря.

Кримінальна відповідальність в цій галузі передбачена за вчинення злочину, визначеного ст.. 241 КК України (забруднення атмосферного повітря).

Адміністративна відповідальність застосовується за вчинення таких адміністративних правопорушень: ст.. 77 (самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків); ст.. 78 (порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів); ст.. 78 (порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ); ст.. 79 (недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд); ст.. 79, 80, 81.

Дисциплінарна відповідальність застосовується у загальному порядку до працівників, винних у невиконанні вимог охорони атмосферного повітря, на основі норм Кодексу законів про працю України.

Цивільно-правова відповідальність застосовується у вигляді відшкодування збитків.

Рекомендована література:

1.Конституція України.

2.Екологічне законодавство України. Офіційні документи.Київ. вид „Істина”- 2007.

  1. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р.
  2. Н.Р. Кобецька. Екологічне право України. Навчальний посібник. Київ – Юрінком Інтер. – 2007.
  3. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р.
  4. Повітряний кодекс України від 4 травня 1994 р.

 

 

Тема 13. Правовий режим використання і охорони тваринного світу.

 

1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони і використання.

2. Використання об’єктів тваринного світу.

3. Функції державного управління в галузі використання і охорони тваринного світу.

4. Охорона тваринного світу.

5. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.

 

    1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони і використання.

Тваринний світ, як і інші природні об’єкти, виконує екологічну, економічну та інші функції, є джерелом духовного і естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Нормативне визначення поняття тваринного світу в законодавстві України відсутнє. Відносини в галузі охорони і використання тваринного світу регулюються базовим Законом України „Про тваринний світ” від 13.12. 2001 р. та іншими нормативно-правовими актами. Ст. 3 Закону дає перелік об’єктів тваринного світу, які підпадають під правову охорону цього Закону, а саме:

- дикі тварини – хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;

- частини диких тварин (роги, шкіри тощо);

- продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо);

- нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції.

До об’єктів тваринного світу не відносяться сільськогосподарські свійські тварини. Об’єкт тваринного світу повинен знаходитися в живому стані. Ці тварини повинні бути складовою навколишнього природного середовища. Об’єктом охорони в Україні є лише дикі тварини, що перебувають в межах її території або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (ст.. 4-5 Закону). Ці об’єкти відносяться до природних ресурсів загальнодержавного значення. Однак ці природні ресурси, на відміну від інших природних ресурсів, не мають поділу на природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення.

 

    1. Використання об’єктів тваринного світу.

Розділ ІІІ Закону України „Про тваринний світ” має назву „Використання тваринного світу”. Аналіз статей даного розділу дає можливість зробити висновок, що використання в даному випадку охоплює випадки експлуатації тварин та інших об’єктів тваринного світу на праві власності і на праві користування.

Суб’єктами використання на праві власності є державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної або комунальної форми власності, інші фізичні або юридичні особи, яким відповідні об’єкти належать на праві державної, комунальної або приватної власності.

Суб’єктами права користування виступають підприємства, установи, організації всіх форм власності, фізичні особи, в тому числі іноземці (мисливство, рибальство).

Об’єкти використання визначені в ст.. 3 Закону і які перераховані в попередньому питанні.

Змістом відносин використання об’єктів тваринного світу є права та обов’язки користувачів, закріплені в ст.. 3, 34 даного Закону.

Видами використання об’єктів тваринного світу за їх цільовим призначенням відповідно до ст.. 20 Закону України „Про тваринний світ” є:

- мисливство;

- рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;

- використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;

- використання корисних властивостей життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин;

- використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;

- добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі.

Загальне використання об’єктів тваринного світу у відповідності до ст.. 16 Закону характеризується такими ознаками, як: безоплатність, спрямованість на задоволення життєво необхідних потреб; здійснення без вилучення об’єктів з природного середовища (крім рибальства); дотримання заборони знищення тварин, руйнування їхнього житла та інших споруд, не порушення середовища існування тварин і погіршення умов їх розмноження.

У порядку загального використання здійснюється:

- любительське і спортивне рибальство (ст.. 27 Закону);- це безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання без права реалізації у визначених водних об’єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування;

- використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. В порядку загального використання воно здійснюється без вилучення об’єктів тваринного світу з навколишнього природного середовища (спостереження, фотографування тощо);

- використання корисних властивостей життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо.

Спеціальне використання об’єктів тваринного світу за загальним правилом здійснюється на підставі відповідних дозволів та з внесенням плати за користування (ст.. 17 Закону). Особливістю спеціального використання об’єктів тваринного світу є те, що воно здійснюється з їх вилученням з природного середовища (добуванням, збиранням тощо).

У порядку спеціального використання здійснюється:

- мисливство – регулюється Законом України „Про мисливське господарство та полювання” від 22.02.2000 р. Ст.. 1 цього Закону визначає мисливство як вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь. В межах таких угідь здійснюється полювання, тобто дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування в межах добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Відповідно до ст.. 12 цього Закону до полювання прирівнюється перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального призначення), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів; або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами; або з продукцією полювання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю. Правом на полювання користуються особи, які досягли 18-річного віку і мають відповідні документи на право полювання (посвідчення мисливця; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо), паспорт на мисливських собак і т.д.;

- рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; рибальство – за ст.. 25 Закону України „Про тваринний світ” – вважається добування риби та водних безхребетних (промислове, любительське та спортивне рибальство). Об’єктом рибальства вважаються: всі види риб на всіх стадіях розвитку; круглороті; морські ссавці; водні безхребетні (молюски головоногі, черевоногі, двостулкові); ракоподібні, червяки, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку; водорості, вищі водні рослини;

- використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях необхідно отримати спеціальний дозвіл;

- використання корисних властивостей життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин – ст.. 30 ЗУ „Про тваринний світ” – тільки без вилучення чи знищення цих тварин і без погіршення середовища їх існування;

- використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;

- добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі – ст.. 31 ЗУ „Про тваринний світ” –необхідний спеціальний дозвіл.

Умови і підстави припинення права спеціального використання об’єктів тваринного світу закріплені в ст.. 19 ЗУ „Про тваринний світ” (закінчення строку дозволу чи ліцензії).

Спеціальне використання об’єктів тваринного світу здійснюється за плату.

 

3.Функції державного управління в галузі використання і охорони тваринного світу.

Відповідно до ст.. 11 Закону України „Про тваринний світ” державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюють КМУ, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, спеціальні уповноважені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, до яких належать спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання; рибного господарства та ін. Їх загальна компетенція закріплена в розділі ІІ Закону України „Про тваринний світ”.

До основних функцій державного управління в галузі раціонального використання і охорони об’єктів тваринного світу можна віднести:

1. Державний облік в галузі використання об’єктів тваринного світу та державний кадастр тваринного світу – ст. 56 ЗУ „Про тваринний світ” – для забезпечення охорони та організації раціонального використання тваринного світу;

2. Моніторинг тваринного світу – ст.. 55 Закону – моніторинг тваринного світу є складовою частиною моніторингу довкілля;

3. Розподіл та перерозподіл об’єктів тваринного світу – це передача або придбання об’єктів тваринного світу у власність; надання дозволів на використання; анулювання таких дозволів;

4. Лімітування в галузі використання об’єктів тваринного світу – це доведення до суб’єктів-користувачів обсягів граничного використання в межах певних строків диких тварин і водних живих об’єктів, і встановлюються з метою попередження їх виснаження, порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі;

5. Державний контроль в галузі використання, охорони і відтворення тваринного світу – ст.. 57 ЗУ „Про тваринний світ” – здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими державними адміністраціями, спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, мисливського господарства та полювання і рибного господарства та їх територіальними органами, іншими державними органами.

Основні функції контролю реалізуються органами Державної екологічної інспекції (п.4 Положення про неї – затв. Пост. КМУ від 17.11.2001 р. в редакції від 16.06.2004 р.) – організовує та здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, в тому числі об’єктів тваринного світу. Інспекція має право: давати обов’язкові до виконання вказівки (приписи) про усунення порушень в охороні, використанні і відтворенні об’єктів тваринного світу; перевіряти документи на право використання об’єктів тваринного світу; здійснювати огляд транспортних і інших засобів мисливства, рибальства, полювання; складати протоколи та розглядати справи про адміністративні порушення в межах компетенції.

 

4.Охорона тваринного світу.

Охорона тваринного світу охоплює систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об’єктів тваринного світу. Основні вимоги та заходи забезпечення охорони тваринного світу визначені в розділі ІУ ЗУ „Про тваринний світ”. Їх можна класифікувати на різні групи:

- за суб’єктами, до яких звернені охоронні вимоги;

- за об’єктами охорони;

- за особливостями диких тварин як об’єктів охорони;

Забезпечення охорони тваринного світу здійснюється шляхом:

- встановлення заборони та обмежень у використанні об’єктів тваринного світу;

- охорони середовища перебування, умов розмноження, шляхів міграції тварин;

- запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів та експлуатації транспортних засобів;

- погодження місць будівництва об’єктів, впровадження нової техніки, технології, матеріалів і речовин, що впливають або можуть впливати на стан тваринного світу;

- охорони об’єктів тваринного світу на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду України;

- охорони, відтворення і використання рідкісних видів тварин;

- подання допомоги тваринам у разі їх захворювання;

- охорона тварин під час застосування засобів захисту рослин;

- обмеження прав власників і користувачів природних ресурсів в інтересах охорони, раціонального використання та відтворення тваринного світу.

 

5. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.

За порушення законодавства в галузі охорони і використання об’єктів тваринного світу може застосовуватися кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відповідальність. Ст.. 63 Закону України „Про тваринний світ”, ст.. 42 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” містять загальний перелік правопорушень, за які наступає юридична відповідальність.

Кримінальна відповідальність встановлена Кримінальним кодексом України за наступні злочинні діяння, об’єктом посягання яких виступають відносини в галузі раціонального використання і охорони тваринного світу: незаконне полювання (ст.. 248); незаконне заняття рибним або іншим водним добувним промислом (ст.. 249); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст.. 250); порушення ветеринарних правил (ст.. 251).

Адміністративна відповідальність застосовується за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 85 (порушення правил використання об’єктів тваринного світу), 85 (виготовлення та збут заборонених знарядь добування об’єктів тваринного та рослинного світу); 86 (експлуатація на водних об’єктах водозбірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням); 87 (порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин); 88 (незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об’єктів тваринного і рослинного світу); 88 (порушення порядку придбання чи збуту об’єктів тваринного чи рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах); 88, 89, 90, 91.

Цивільно-правова відповідальність базується на загальних положеннях Цивільного Кодексу України і передбачає обов’язок відшкодування заподіяної об’єктам тваринного світу шкоди.

Дисциплінарна відповідальність застосовується до працівників підприємств, установ, організацій, винних у невиконанні покладених на них трудових обов’язків, пов’язаних із забезпеченням раціонального використання і охорони тваринного світу та застосовується в порядку, визначених Кодексом законів про працю України.

Рекомендована література:

1.Конституція України.

2. Закон України „Про тваринний світ” від 13.12.2001 р.

3. ЗУ „Про мисливське господарство та полювання” від 22.02.2000 р.

4. ЗУ „Про Червону книгу України” від 07.02.2002 р.

5. Екологічне законодавство України. Офіційні документи. Київ. вид „Істина”- 2007.

6.Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р.

7.Н.Р. Кобецька. Екологічне право України. Навчальний посібник. Київ – Юрінком Інтер. – 2007.

8.Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р.

 

Тема 14. Правовий режим використання, відновлення і охорони земель в Україні.

  1. Земля як об’єкт правової охорони і використання.
  2. Категорії земель України.
  3. Функції державного управління в галузі використання і охорони земель.
  4. Охорона земель.
  5. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства.

1. Земля як об’єкт правової охорони і використання.

Стаття 14 Конституції України та ст.. 1 Земельного кодексу України проголошують: „Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”. Ця норма безпосередньо вказує, що земля - основа життя людини, джерело задоволення її першочергових потреб, необхідна умова існування. В екологічному аспекті земля є головною ланкою всіх наземних біоценозів і біосфери планети в цілому.

Правовий режим використання та охорони земель здійснюється Законом України „Про охорону земель”. Відповідно до ст.. 1 цього Закону земля – це поверхня суші з грунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею. В Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням дається міжнародне визначення цього поняття: „земля – означає земну біопродуктивну систему, що включає в себе грунт, воду, рослинність, іншу біомасу, а також екологічні і гідрологічні процеси, що відбуваються у середині системи”.

Отже, земля – це головна територіально-просторова частина довкілля (навколишнього природного середовища) у межах території України, матеріальна основа її територіальної цілісності, суверенітету й національної безпеки, що характеризується особливістю природної структури – ґрунтового покриву, розміщення, поширення рослинності, водних об’єктів, корисних копалин та інших ресурсів, які формують сферу життя для людини та інших живих організмів, природні властивості якої використовуються на праві загального землекористування.

Відповідно до ст.. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
⇐ Предыдущая14151617181920212223Следующая ⇒

Date: 2015-12-13; view: 310; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...


mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию