Пояснювальна записка 7 page

а) діагностичний;

б)корекційно - розвивальний;

в)оздоровчий;

г)освітній.

16. Система умінь та навичок досвіду творчої діяльності і ставлення до оточуючого світу, засвоєння якої забезпечує розвиток дитини з вадами психічного або (та) фізичного розвитку, - це:

а) принципи спеціальної освіти;

б) методи спеціальної освіти;

в) зміст спеціальної освіти;

г) засоби спеціальної освіти.

17. Етапами реабілітаційного процесу є:

а) заміщення, корекція;

б) відновлення, реадаптація;

в) заміщення, реадаптація;

г) корекція,адаптація.

Тести

Змістовий модуль 1. Вступ до логопедії

Варіант 1

1. Логопедія - це:

а) наука про порушення мовлення та методи їх подолання;

б) наука про етіологію, механізми мовленнєвих розладів та засоби їх корекції;

в) наука про вади мовлення, про методи їх попередження, вивчення та подолання засобами спеціального навчання та виховання;

г) наука про вади мовлення та методи їх корекції спеціальними засобами лікування, навчання та розвитку..

2. Логопедія є галуззю:

а) спеціальної психології;

б) корекційної педагогіки;

в) психолігвістики;

г) логодидактики.

3. Мова – це …

а) процес спілкування між людьми;

б) психофізіологічний процес, засіб спілкування;

в) система знаків, що співвідносить понятійний зміст і звучання;

г) результат мовленнєвої діяльності.

4. Предметом логопедії є:

а) аномальна дитина;

б) порушення мовлення та навчання і виховання осіб з мовленнєвими вадами;

в) механізми порушення мовлення;

г) методика постановки звуків.

5. Що не є ознакою внутрішнього мовлення?

а) предикативність;

б) емоційність;

в) згорнутість;

г) відсутність фонетичного оформлення.

6. Патологічний механізм, який обумовлює виникнення і розвиток порушень мовленнєвої діяльності, має назву:

а) симптоматика;

б) патогенез;

в) декомпенсація;

г) компенсація.

7. Метою логопедії як науки є:

а) розробка науково обгрунтованої системи засобів профілактики, діагностики, абілітації та корекції мовленнєвих розладів, а також реабілітації осіб з порушеннями мовлення;

б) розробка системи корекційно-розвивального навчання осіб різного віку, які мають розлади мовленнєвої функції;

в) розробка методів педагогічної діагностики мовленнєвих розладів та засобів спеціального навчання в умовах закладів компенсуючого типу;

г) розробка методик та технологій ранньої діагностики та корекції мовленнєвих розладів.

8. Спеціальними принципами логопедії як науки є:

а) принцип систематичності;

б) принцип розвитку;

в) принцип комплексності;

г) принцип обхідного шляху.

9. До практичних методів логопедичного впливу відносять:

а) гра;

б) спостереження;

в) моделювання;

г) розповідь.

10. До методів логопедії не відносять:

а) наочні;

б) індуктивні;

в) словесні;

г) репродуктивні.

11. Мовленнєві розлади відрізняються від особливостей мовлення (фізіологічних та соціальних) наступними ознаками:

а) не відповідають віку;

б) є діалектизмами, зумовлені незнанням мови;

в) пов’язані з порушеннями у будові та функціонуванні психофізіологічних механізмів мовлення;

г) мають тимчасовий, нестійкий характер.

12. Структура мовленнєвого дефекту - це:

а) патологічні механізми, що зумовлюють характер порушення;

б) сукупність симптомів порушення;

в) сукупність мовленнєвих та немовленнєвих проявів певного порушення мовлення і характер їх взаємозв’язку;

г) сукупність патогенних факторів, що визначають дефект.

13. Планування, програмування мовленнєвого висловлювання відбувається у:

а) лобних відділах;

б) потиличних відділах;

в) тім’яних відділах;

г) скроневих відділах.

14. Принцип динамічного вивчення дитини з порушеннями розвитку передбачає:

а) з’ясування причин порушень;

б) виявлення і врахування зони найближчого розвитку;

в) всебічне обстеження з участю різних спеціалістів;

г) усі відповіді вірні.

15. Яке з мовленнєвих порушень належить до розладів структурно-семантичного оформлення:

а) алалія;

б) ринолалія;

в) дизартрія;

г) дислалія.

16. Оберіть зайве. Метод спостереження має наступні позитивні риси:

а) не знаючи про те, що вона об’єкт, дитина веде себе невимушено, природно, прояви її психіки не викривлюються;

б) дослідник займає очікувальну позицію, не маючи можливості втручатися у діяльність дітей;

в) дослідник може побачити особистість дитини в цілому;

г) спостереження не обмежене віком: ведеться за всіма видами діяльності і поведінкою дитини будь-якого віку.

17. До ендогенних відносять наступні патогенні фактори:

а) соматична ослабленість дитини;

б) інфекційні захворювання;

в) черепно-мозкові травми;

г) інтоксикації дитини.

18. До пренатальних причин відносять:

а) асфіксію новонароджених;

б) внутрішньоутробну гіпоксію;

в) соматичні захворювання вагітної;

г) інфекційні захворювання вагітної (цитомегаловірус, герпес, хламідіоз, токсоплазмоз та ін.).

19. Онтогенетичний принцип аналізу мовленнєвих розладів предбачає:

а) врахування провідних видів діяльності;

б) врахування взаємозв’язку мовлення з іншими психічними процесами та функціями;

в) врахування послідовності оволодіння дитиною мовленнєвою діяльністю у ході її розвитку.

г) взаємодія спеціалістів під час діагностики стану мовленнєвого розвитку.

20. До клініко-психологічної класифікації відносяться такі мовленнєві розлади як:

а) дислалія;

б) заїкання;

в) загальне недорозвинення мовлення;

г) афазія.

21. До порушень зовнішнього оформлення усного мовлення за клініко-психологічною класифікацією відносяться:

а) дисграфія;

б) дислалія;

в) алалія;

г) дизартрія.

22. До порушень писемного мовлення відносяться:

а) дислалія;

б) ринолалія;

в) дисграфія;

г) дислексія.

23. Порушення темпу, ритму мовлення, обумовлене судоромним станом м'язів мовленнєвого апарату, – це:

а) браділалія;

б) заїкання;

в) тахілалія;

г) правильної відповіді немає.

24. Порушення вимови, обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату, – це:

а) дислалія;

б) афазія;

в) дизартрія;

г) ринолалія.

25. В основу психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень покладено критерій:

а) дослідження етіології, механізмів та симптоматики порушення мовлення;

б) розробка методів логопедичного впливу на групу дітей;

в) комплексне вивчення особи з мовленнєвими розладами;

г) спільна етіологія та патогенез мовленнєвих розладів.

26. Що розуміють під поняттям «порушення мовлення»?

27. Дати визначення: корекція порушень мовлення – це ….

28. Дати визначення: компенсація – це ….

29. Дати визначення: причина порушення мовлення – це ….

30. Дати визначення: загальне недорозвинення мовлення – це ….

Варіант 2

1. До клініко-психологічної класифікації відносяться такі мовленнєві розлади як:

а) дислалія;

б) заїкання;

в) загальне недорозвинення мовлення;

г) афазія.

2. Структура мовленнєвого дефекту - це:

а) патологічні механізми, що зумовлюють характер порушення;

б) сукупність симптомів порушення;

в) сукупність мовленнєвих та немовленнєвих проявів певного порушення мовлення і характер їх взаємозв’язку;

г) сукупність патогенних факторів, що визначають дефект.

3. Предметом логопедії є:

а) аномальна дитина;

б) порушення мовлення та навчання і виховання осіб з мовленнєвими вадами;

в) механізми порушення мовлення;

г) методика постановки звуків.

4. Патологічний механізм, який обумовлює виникнення і розвиток порушень мовленнєвої діяльності, має назву:

а) симптоматика;

б) патогенез;

в) декомпенсація;

г) компенсація.

5. До практичних методів логопедичного впливу відносять:

а) гра;

б) спостереження;

в) моделювання;

г) розповідь.

6. Логопедія - це:

а) наука про порушення мовлення та методи їх подолання;

б) наука про етіологію, механізми мовленнєвих розладів та засоби їх корекції;

в) наука про вади мовлення, про методи їх попередження, вивчення та подолання засобами спеціального навчання та виховання;

г) наука про вади мовлення та методи їх корекції спеціальними засобами лікування, навчання та розвитку.

7. Спеціальними принципами логопедії як науки є:

а) принцип систематичності;

б) принцип розвитку;

в) принцип комплексності;

г) принцип обхідного шляху.

8. Оберіть зайве. Метод спостереження має наступні позитивні риси:

а) не знаючи про те, що вона об’єкт, дитина веде себе невимушено, природно, прояви її психіки не викривлюються;

б) дослідник займає очікувальну позицію, не маючи можливості втручатися у діяльність дітей;

в) дослідник може побачити особистість дитини в цілому;

г) спостереження не обмежене віком: ведеться за всіма видами діяльності і поведінкою дитини будь-якого віку.

9. Онтогенетичний принцип аналізу мовленнєвих розладів предбачає:

а) врахування провідних видів діяльності;

б) врахування взаємозв’язку мовлення з іншими психічними процесами та функціями;

в) врахування послідовності оволодіння дитиною мовленнєвою діяльністю у ході її розвитку.

г) взаємодія спеціалістів під час діагностики стану мовленнєвого розвитку.

10. Мовленнєві розлади відрізняються від особливостей мовлення (фізіологічних та соціальних) наступними ознаками:

а) не відповідають віку;

б) є діалектизмами, зумовлені незнанням мови;

в) пов’язані з порушеннями у будові та функціонуванні психофізіологічних механізмів мовлення;

г) мають тимчасовий, нестійкий характер.

11. Принцип динамічного вивчення дитини з порушеннями розвитку передбачає:

а) з’ясування причин порушень;

б) виявлення і врахування зони найближчого розвитку;

в) всебічне обстеження з участю різних спеціалістів;

г) усі відповіді вірні.

12. До пренатальних причин відносять:

а) асфіксію новонароджених;

б) внутрішньоутробну гіпоксію;

в) соматичні захворювання вагітної;

г) інфекційні захворювання вагітної (цитомегаловірус, герпес, хламідіоз, токсоплазмоз та ін.).

13. Скільки критичних періодів виділяють у розвитку мовлення?

а) один;

б) два;

в) три;

г) чотири.

14. Планування, програмування мовленнєвого висловлювання відбувається у:

а) лобних відділах;

б) потиличних відділах;

в) тім’яних відділах;

г) скроневих відділах.

15. До методів логопедії не відносять:

а) наочні;

б) індуктивні;

в) словесні;

г) репродуктивні.

16. Яке з мовленнєвих порушень належить до розладів структурно-семантичного оформлення?

а) алалія;

б) ринолалія;

в) дизартрія;

г) дислалія.

17. Мова – це …

а) процес спілкування між людьми;

б) психофізіологічний процес, засіб спілкування;

в) система знаків, що співвідносить понятійний зміст і звучання;

г) результат мовленнєвої діяльності.

18 Логопедія - це:

а) наука про порушення мовлення та методи їх подолання;

б) наука про етіологію, механізми мовленнєвих розладів та засоби їх корекції;

в) наука про вади мовлення, про методи їх попередження, вивчення та подолання засобами спеціального навчання та виховання;

г) наука про вади мовлення та методи їх корекції спеціальними засобами лікування, навчання та розвитку.

19. Спеціальними принципами логопедії як науки є:

а) принцип систематичності;

б) принцип розвитку;

в) принцип комплексності;

г) принцип обхідного шляху.

20. Метою логопедії як науки є:

а) розробка науково обгрунтованої системи засобів профілактики, діагностики, абілітації та корекції мовленнєвих розладів, а також реабілітації осіб з порушеннями мовлення;

б) розробка системи корекційно-розвивального навчання осіб різного віку, які мають розлади мовленнєвої функції;

в) розробка методів педагогічної діагностики мовленнєвих розладів та засобів спеціального навчання в умовах закладів компенсуючого типу;

г) розробка методик та технологій ранньої діагностики та корекції мовленнєвих розладів.

21. До ендогенних відносять наступні патогенні фактори:

а) соматична ослабленість дитини;

б) інфекційні захворювання;

в) черепно-мозкові травми;

г) інтоксикації дитини.

22. Логопедія є галуззю:

а) спеціальної психології;

б) корекційної педагогіки;

в) психолігвістики;

г) логодидактики.

23. До порушень зовнішнього оформлення усного мовлення за клініко-психологічною класифікацією відносяться:

а) дисграфія;

б) дислалія;

в) алалія;

г) дизартрія.

24. Порушення вимови, обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату, – це:

а) дислалія;

б) афазія;

в) дизартрія;

г) ринолалія.

25. До порушень писемного мовлення відносяться:

а) дислалія;

б) ринолалія;

в) дисграфія;

г) дислексія.

26. В основу психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень покладено критерій:

а) дослідження етіології, механізмів та симптоматики порушення мовлення;

б) розробка методів логопедичного впливу на групу дітей;

в) комплексне вивчення особи з мовленнєвими розладами;

г) спільна етіологія та патогенез мовленнєвих розладів.

27. Порушення темпу, ритму мовлення, обумовлене судоромним станом м'язів мовленнєвого апарату – це:

28. Дати визначення: компенсація – це ….

29. Дати визначення: загальне недорозвинення мовлення – це ….

30. Дати визначення: причина порушення мовлення – це ….

Змістовий модуль 2. Дислалія. ФФНМ.

Варіант 1

1. Залежно від від характеру і причин виникнення порушень звуковимови, виділяють такі форми дислалії:

а) мономорфну;

б) функціональну;

в) механічну;

г) поліморфну.

2. Механічна дислалія – це така форма дислалії:

а) при якій порушення звуковимови зумовлені несформованістю фонематичної системи рідної мови у дітей з нормальним слухом і збереженною іннервацією мовленнєвого апарату;

б) при якій порушення звуковимови обумовлені анатомічними особливостями або порушеннями будови органів артикуляційного апарату;

в) при якій порушення звуковимови обумовлені розладами або слабкістю основних процесів нейродинаміки при нормальному фізичному слусі і нормальній будові периферичного мовленнєвого апарату;

г) при якій порушення звуковимови обумовлені розщепленнями піднебіння та дисфункцією піднебінно-глоткового змикання.

3. До біологічних причин виникнення функціональної дислалії відносять:

а) наслідування дорослими неправильного мовлення дитини;

б) недорозвиток фонематичного слуху;

в) затримка психічного розвитку резидуально-органічного генезу;

г) соматична слабкість дитини.

4. До недоліків зубо-щелепної системи відноситься:

а) готичне піднебіння;

б) малорухомі губи;

в) відкритий прикус;

г) плоске піднебіння.

5. Якої форми дислалії не існує?

а) акустико-фонетична;

б) акустико-фонематична;

в) артикуляторно-фонематична;

г) артикуляторно-фонетична.

6. Визначте призначення зонду:

а) постановка шиплячих звуків;

б) постановка свистячих звуків;

в) постановка звуків „л”, „л′”;

г) постановка звуків „р”, „р′”.

7. За О.В.Правдіною, виділяють наступну кількість рівнів порушення звуковимови у дітей:

а) два;

б) три;

в) чотири;

г) п’ять.

8. Логопедична характеристика звука «ж» має наступний вигляд:

а) приголосний, ротовий, щілинний, нижньоязиковий, твердий, глухий;

б) приголосний, ротовий, щілинний, передньоязиковий, твердий, дзвінкий;

в) приголосний, ротовий, вибуховий, верхньоязиковий, твердий, глухий;

г) приголосний, ротовий, щілинний, середньоязиковий, твердий, дзвінкий.

9. Логопедична характеристика звука «ц» має наступний вигляд:

а) приголосний, ротовий, щілинний, нижньоязиковий, твердий, глухий;

б) приголосний, ротовий, вибуховий, нижньоязиковий, твердий, глухий;

в) приголосний, ротовий, вибуховий, верхньоязиковий, твердий, глухий;

г) приголосний, ротовий, африката, передньоязиковий, твердий, глухий.

10. Логопедична характеристика звука «л’» має наступний вигляд:

а) приголосний, ротовий, сонорний, змичний, верхньоязиковий, м’який, глухий;

б) приголосний, ротовий, сонорний, верхньоязиковий, м’який, дзвінкий;

в) приголосний, ротовий, сонорний, боковий, середньоязиковий, м’який;

г) приголосний, ротовий, боковий, передньоязиковий, м’який, сонорний.

11. Свистячий парасигматизм шиплячих - це:

а) заміна звуків «с», «з», «ц» на звуки «ш», «ж» «ч»;

б) заміна звуків «ш», «ж», «ч» на звуки «с», «з» «ц»

в) заміна звуків «с», «з», на звуки «ф», «в»;

г) заміна звуків «ш», «ж», «ч» на звуки «т», «д» «ц’».

12. На які звуки може замінятися звуки «с», «с’» при призубному парасигматизмі:

а) «т», «т’»;

б) «д», «д’»;

в) «ф», «ф’».

г) «л», «л’»

13. Описати правильну артикуляцію звука «к»

губи: _________________________________________________________________;

зуби: _________________________________________________________________;

язик:

кінчик ________________________________________________________________;

передня частина: _______________________________________________________;

середня частина: _______________________________________________________;

задня частина: _________________________________________________________;

м’яке піднебіння: ______________________________________________________;

голосові зв’язки: _______________________________________________________.

14. Описати правильну артикуляцію звука «ш»

губи: _________________________________________________________________;

зуби: _________________________________________________________________;

язик:

кінчик ________________________________________________________________;

передня частина: _______________________________________________________;

середня частина: _______________________________________________________;

задня частина: _________________________________________________________;

м’яке піднебіння: ______________________________________________________;

голосові зв’язки: _______________________________________________________.

15. Описати артикуляцію при губно-зубному параламбдацизмі

губи: _________________________________________________________________;

зуби: _________________________________________________________________;

язик:

кінчик ________________________________________________________________;

передня частина: _______________________________________________________;

середня частина: _______________________________________________________;

задня частина: _________________________________________________________;

м’яке піднебіння: ______________________________________________________;

голосові зв’язки: _______________________________________________________.

16. Визначте артикуляція якого звуку зображена на схемі:

17. «Сани – сяни» -- це порушення звуковимови має назву:

а) сигматизм свистячих;

б) вади одзвінчення;

в) дефекти пом′якшення;

г) парасигматизм свистячий.

18. Під час замін та змішуваннях звуків послідовність реалізації корекційно розвивальних завдань на підготовчому єтапі логопедичної роботи є наступною:

а) розвиток мовленнєвого дихання, розвиток артикуляційного праксису, розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток вищих психічних функцій;

б) розвиток артикуляційного праксису, розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток вищих психічних функцій;

в) розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток артикуляційного праксису, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток вищих психічних функцій;

г) розвиток артикуляційного праксису, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток фонематичного слуху, розвиток вищих психічних функцій.

19. Метою артикуляційної гімнастики є:

а) виробити повноцінні рухи і певні положення органів артикуляційного апарату;

б) навчити поєднувати прості рухи у складні, необхідні для правильної вимови звука;

в) розвинути рухливість органів артикуляційного апарату;

г) виробити тонкі диференційовані рухи органів артикуляційного апарату та підготувати їх до постановки правильної артикуляції звуків.

20. До статичних вправ належить:

а) годинничок;

б) конячка;

в) смачне варення;

г) гірка.

21. До динамічних вправ належить:

а) маляр;

б) чашечка;

в) лопатка;

г) трубочка.

22. За М.Ф.Фомічовою, в логопединій роботі виділяють наступну кількість етапів під час роботи над звуком:

а) три;

б) чотири;

в) п’ять;

г) шість.

23. Постановка звука за наслідуванням – це такий спосіб, при якому правильна вимова звука здійснюється за допомогою:

а) слухового образу та з опорою на зорове сприйняття артикуляції;

б) допоміжних засобів, які дозволяють надати правильний уклад органам артикуляції;

в) сприйняття словесної інструкції щодо положення органів артикуляції та надання їм необхідного положення допоміжними засобами;

г) сприйняття зразка виконання артикуляції та використання шпателя.

24. Постановка звука «л» може бути від звуків:

а) «і»;

б) «а»;

в) «и»;

г) «е».

25. Фонетико-фонематичне недорозвинення – це порушення мовлення, при якому:

а) порушена звукова сторона мовлення;

б) не сформовані фонематичні уявлення;

в) порушується процес переводу фонем у графеми;

г) системно порушуються всі сторони мовлення.

26. ФФНМ може спостерігатися при таких формах мовленнєвої патології:

а) алалії;

б) афонії;

в) дислалії;

г) дизарстрії.

27. Основними завданнями корекції ФФНМ є:

а) подолання фонематичного недорозвинення;

б) подолання лексичного недорозвинення;

в) подолання граматичного недорозвинення;

г) подолання дефектів звуковимови.

28. До вторинних проявів ФФНМ належать:

а) акустична дисграфія;

б) аграматична дисграфія;

в) оптична дисграфія;

г) моторна дисграфія.

29. При ФФНМ найчастіше спостерігається такі порушення звуковимови:

а) елізії;

б) спотворення;

в) заміни;

г) змішування.

30. Під час розвитку елементарного звукового аналізу логопеди проводить вправи спрямовані на:

а) розрізнення слів близьких за звуковим складом;

б) диференціацію фонем рідної мови;

в) визначення кількості складів у слові;

г) аналіз голосних і приголосних звуків.

Варіант 2

1. На які звуки може замінятися звуки «с», «с’» при призубному парасигматизмі:

а) «т», «т’»;

б) «д», «д’»;

в) «ф», «ф’».

г) «л», «л’»

2. До статичних вправ належить: