Сутність і визначення художньо-конструкторського формоутворення

У підрозд. 1.3 основний метод дизайну визначається як «художньо-образне моделювання об'єкту дизайн-проектування за допомогою композиційного формоутворення».

Вище згадувалося, що одним з головних принципів дизайну (див. підрозд. 4.1) є системний підхід до проектування, що полягає в розгляді об'єкта (об'єктів) дизайн-проектування не ізольовано, а в системі «людина предмет середу». З цього принципу слідують закономірності зв'язку форми і змісту, структури і функції об'єкта дизайну.

Сам об'єкт проектування як складової елемент предметно-середовищної системи може, в свою чергу, розглядатися як особлива система взаємозв'язку елементів форми та змісту (сутності) цього об'єкта, творить і гармонізіруемого в процесі композиційного формоутворення [16].

Поняття, що характеризується терміном «формоутворення», вимагає в даному випадку уточнюючого визначення «композиційне», оскільки воно, як відомо, означає досить широке коло явищ як у природі (у всьому різноманітті її форм), так і культурі (духовної, матеріальної, художньої), в тому числі у сфері «другої природи», створюваної людиною з матеріалів природною (неживої і живої) природи.

Крім того, слід зазначити відміну техніко-конструкторського формоутворення від художньо-конструкторського (композиційними ного) формоутворення одного і того ж об'єкта проектування, розрахованого на індустріальні способи виготовлення.

Технічне формоутворення орієнтоване на перетворення природного матеріалу (матеріалів) певним способом (способами) його переробки (обробки) на основі пізнаних закономірностей природної природи з тим, щоб доцільно організована структура (конструкція) найбільш ефективно забезпечувала реалізацію заданої робочої функції об'єкта проектування.

Таким чином, метою технічного формоутворення є здійснення відповідної робочої функції, а результатом - конструкція.

Конструкція, оптимально поєднує функціональність і економічність, є суто утилітарною. Для споживача утилітарною конструкції насамперед цінна її функціональність. Це подразумеваетработоспособность конструкції, її надійність та ефективність використання.

З позиції контактів людини з конструкцією, що враховує способи використання (експлуатації) об'єкта, види дій людини з ним, до конструкції пред'являються вимоги ергономічності, які полягають в обліку психологічних і фізіологічних можливостей людини, його антропометричних характеристик і гігієнічних вимог до середовища життєдіяльності (у тому числі, середовищі певних трудових процесів).

Облік вимог ергономіки в технічному формоутворенні повинен забезпечити легкість освоєння способів використання вироби (пізнання особливостей конструкції і оволодіння нею), пристосованість до людського організму, зручність і безпеку поводження з виробом, комфортність його використання, а також догляду за ним, нарешті, комфортність проживання людини в відповідному середовищі життєдіяльності.

Проектуючи конструкцію, інженер-конструктор (спільно з інженером-технологом) проектує і її виробниче освоєння. При цьому враховуються вимоги, пропоновані до конструкції основною тенденцією індустріального виробництва - його рентабельністю, економічністю.

Це передбачає прагнення до досягнення в конструкції мінімізації вартості конструкційних та оздоблювальних матеріалів, енерговитрат, робочої сили (трудовитрат) та максимальної ефективності використання технологічного обладнання. Продиктовані інтересами виробництва продукції принципи техніко-конструкторського формоутворення - економічність, технологічність, конструктив ність - по суті справи є різними проявами економії (матеріалів, енергії, робочої сили, обладнання, накладних витрат), націленої на максимально можливе зниження собівартості виробленої продукції та підвищення рентабельності виробництва для отримання прибутку.

Художньо-конструкторське формоутворення об'єктів, орієнтованих на промислове виробництво, крім обліку розглянутих вище утилітарно-технічних вимог до проектованого виробу, а також ергономічних вимог, націлене на задоволення соціально-культурних (в тому числі естетичних) вимог людини, що базуються на його духовних потребах. Це формоутворення на відміну від техніко-конструкторського є по суті культуроцентріческім і, отже, антропоцентрическим (що розглядає людини як творця культури та її творіння). Об'єкт художньо-конструкторського формоутворення - це не просто технічна конструкція як засіб наочного забезпечення конкретних утилітарних потреб людини в певних процесах його життєдіяльності, в тому чи іншому середовищі, а річ, що перетворюється завдяки цілеспрямованій гармонізації її структури і форми засобами і прийомами композиції в культурний зразок, естетично значимий компонент матеріально-художньої культури предметного світу, навколишнього людини.

Формоутворення об'єктів дизайнерської творчості - це категорія художньо-технічного проектування, інтегруючого принципи дизайнерського і технічної творчості. Вона виражає процес становлення і творення форми виробу відповідно до спільними ціннісними установками культури і певними принципами, що мають відношення до естетичної виразності майбутнього твору дизайну, його функції, конструкції, технології і матеріалу.

У процесі формоутворення вироби ставляться і вирішуються завдання розробки функціонально-конструктивної, технологічної та просторово-пластично-колористичної складових його структури і форми як взаємопов'язаних компонентів єдиного цілого (значущого і утилітарно, і естетично).

Композиційне (художньо-конструкторське) формообра тання - це процес просторово-пластично-колорістіче ської організації елементів структури і форми вироби, засоби і методи якої націлені на вирішення завдання привнесення людської заходи в об'єкти промислового виробництва, виявлення культурного сенсу проектованої речі для людини в певному середовищі і сфері життєдіяльності.