Інформації іншого виду

Інформаційні ресурси за способом доступу поділяються на інформаційні ресурси, які складаються з інформації відкритого доступу (без обмеження); інформації з обмеженим доступом (державна таємниця, конфіденційна інформація, комерційна таємниця, банківська та інші види таємниць, персональні дані).

За видом носія інформації інформаційні ресурси формуються на традиційному носії – папері, на комп’ютерних носіях інформації, в пам’яті комп’ютера, на сервері тощо.

За способом організації зберігання і використання інформаційні ресурси поділяються на традиційні (масив, фонд документів, архів) та автоматизовані (Інтернет, банк даних, автоматизована інформаційна система (мережа), база знань.

За формою власності інформаційні ресурси можуть мати статус загальноукраїнського національного надбання, державної власності, приватної власності, колективної власності.

Ще одну класифікацію інформаційних ресурсів можна провести по видах джерел інформації та сферами їх використання. За цими підставами інформаційні ресурси поділяються на ресурси науково-технічної інформації, соціально-економічної, правової, освітянської, соціально-культурної тощо.

На законодавчому рівні України визначаються тільки інформаційні ресурси науково-технічної інформації та інформаційні ресурси спільного користування.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про науково-технічну інформацію”:

- під інформаційними ресурсами науково-технічної інформації розуміється систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації, зафіксоване на паперових чи інших носіях;

- під інформаційними ресурсами спільного користування розуміється сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації, наукових та науково-технічних бібліотек, центрів, фірм, організацій, які займаються науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне використання.

Об’єктом відносин у сфері науково-технічної інформації є документована на будь-яких носіях або публічно оголошувана вітчизняна або зарубіжна науково-технічна інформація.

За допомогою сучасних технологій, інформаційних систем, в тому числі автоматизованих, банків даних, мереж і, в першу, чергу Інтернет, сьогодні забезпечується реалізація процесу обігу інформації у суспільстві, формування інформаційних ресурсів, пошуку і розповсюдження інформації з них.

Суб’єктами відносин, що забезпечують реалізацію цих процесів є:

- громадяни, в тому числі іноземці, особи без громадянства; організації: бібліотеки; архіви; музеї;

- інформаційні центри й інші інформаційні структури, інформаційні фонди, центри аналізу інформації;

- інформаційні агентства, інші органи масової інформації;

- інші організації – власники інформаційних ресурсів;

- органи державної влади: Верховна Рада України, Президент України, Адміністрація Президента, Конституційний Суд, Верховний Суд, Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства, комітети.

Власниками інформаційних ресурсів можуть бути як самостійні інформаційні центри, інформаційні організації, фірми, підприємства, установи, які мають статус юридичної особи (далі - інформаційні організації), так і окремі інформаційні структури (управління, відділи, лабораторії тощо) в складі інших юридичних осіб, а також фізичні особи.

Інформація з інформаційних ресурсів розповсюджується в результаті підготовки інформаційних продуктів і надання інформаційних послуг. Інформаційні продукти і інформаційні послуги також можна певним чином класифікувати.

Так, інформаційні продукти можуть бути у вигляді: документів, даних; добірок документів, даних; довідок, аналітичних довідок; баз даних, банків даних тощо.

Інформаційні послуги можна представити у вигляді послуг з інформаційного обслуговування: пошук інформації, обробка інформації, видача даних (документів), збереження інформації; послуги з користування Інтернет, автоматизованими інформаційними системами (АІС), банками даних, консультаційні послуги, послуги з передачі інформації, послуги з доступу до Інтернет, послуги з користування електронною поштою і формування особистих сайтів тощо.

Інформаційні продукти і послуги надаються споживачам відповідно до чинного законодавства, договору, запиту та ін. Споживач отримує їх у порядку самообслуговування, або через посередника. Інформація може надаватися як за плату (у тому числі - на пільгових основах), так і безкоштовно. Можливий також обмін інформацією.

При формуванні інформаційних ресурсів, підготовці і наданні користувачам інформаційних продуктів, інформаційних послуг, особливо при включенні таких ресурсів у транскордонні інформаційні мережі, в першу чергу Інтернет, необхідно вирішувати питання їх захисту від несанкціонованого доступу.

У зв’язку з цим повинні захищатися: інформаційні ресурси на всіх видах носіїв, у том числі ті, що містять інформацію обмеженого доступу; інформаційні системи і їх мережі; інформаційні технології і засоби їх забезпечення; комп’ютерні носії з інформацією, наприклад, засобами електронного цифрового підпису чи криптографії; бази даних (знань) у складі автоматизованих інформаційних систем і їх мереж; програмні засоби, мережі тощо.

Особливу увагу необхідно приділяти формуванню і використанню державних інформаційних ресурсів в частині, що стосується забезпечення повноти і актуальності інформації, яку вони містять. Основна мета цієї роботи - максимально повне і відкрите надання інформації користувачам у порядку реалізації їх основного конституційного права на пошук і отримання достовірної та повної інформації.

Одним з видів сучасних інформаційних ресурсів є веб-ресурси. Веб-ресурси – це інформаційні ресурси у вигляді одного чи декількох веб-сайтів.

Веб-ресурси, як і будь-які інформаційні ресурси, можуть бути об’єктами усіх форм власності, договірних відносин згідно з цивільним законодавством та законодавством про інтелектуальну власність.

Згідно з законодавством, веб-сайти загального інформаційного змісту не повинні містити персональні дані або інформацію, що становить державну таємницю, та іншу інформацію, що обмежена у поширенні.

При розміщенні інформації на веб-ресурсі власник повинен:

- не розміщувати на своєму веб-сайті інформацію насильницького, фашистського або іншого антилюдського змісту;

- поважати релігійні, національні, культурні, політичні, професійні та інші права громадян, не розповсюджувати інформацію, яка може спровокувати національну або релігійну ворожнечу;

- не розміщувати інформацію, що може зашкодити честі, гідності та репутації окремих осіб;

- не розголошувати конфіденційну інформацію, а також персональні дані без згоди на це суб’єкту даних;

- дотримуватись норм культури і моралі та інше.

Забороняється використання веб-ресурсів для:

- втручання в особисте життя громадян;

- розміщення персональних даних в базах даних загального інформаційного призначення;

- поширення спотвореної інформації.

Власник інформації, у випадку нанесення йому моральної чи матеріальної шкоди в результаті поширення інформації на веб-сайті має право на повне відшкодування, згідно з чинним законодавством України на підставі рішення суду.

Власник веб-ресурсу може зареєструвати належний йому інформаційний ресурс як засіб масової інформації, що поширює відомості у телекомунікаційних мережах, у випадку, коли метою створення цього ресурсу або змістом його діяльності є розповсюдження масової інформації.

Інформаційні ресурси можуть бути власністю громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, органів державної влади та місцевого самоврядування, організацій та об’єднань громадян. Право власності на інформаційні ресурси регулюються законодавством України з питань власності, інтелектуальної власності та захисту персональних даних.

Інформаційні ресурси можуть відноситися до різних форм власності, виступати як товар і бути об’єктами товарних відносин, що регулюються чинним законодавством, за винятком випадків, передбачених законодавством України та відповідними міжнародними договорами України. Власники інформаційних ресурсів мають усі передбачені чинним законодавством повноваження щодо:

1) призначення особи, що здійснює управління відповідними інформаційними ресурсами згідно з наданими їй повноваженнями;

2) встановлення в межах своїх повноважень режиму і правил обробки та захисту інформаційних ресурсів;

3) визначення умов розпорядження документованою інформацією при її поширенні.

Національні інформаційні ресурси забезпечують суверенітет та інформаційну безпеку України, захищають інформаційні права та свободи суспільства, органів державної влади та місцевого самоврядування, фізичних осіб, юридичних осіб всіх форм власності.

Національні інформаційні ресурси складаються з інформаційних ресурсів різної належності та форми власності.

До складу національних інформаційних ресурсів входять:

- інформаційні продукти, що створені органами державної влади або місцевого самоврядування в порядку здійснення основної діяльності цих органів (в обов’язковому порядку);

- результати завершення державного замовлення в цілому або його етапу (згідно умов державного замовлення);

- результати інших робіт, які виконуються із залученням державного бюджету (після завершення виконання цих робіт в цілому або їх етапів);

- інформаційні продукти, створені за рахунок позабюджетних коштів їх власників або виробників (на основі угоди з останніми);

- міждержавні та міжнародні інформаційні продукти (на основі відповідних міждержавних та міжнародних угод).

Включення зазначених інформаційних продуктів до складу національних інформаційних ресурсів фіксується шляхом обов’язкового внесення їх реквізитів до Національного електронного реєстру інформаційних ресурсів України. Після чого вони вважаються складовими частинами Національних інформаційних ресурсів.

Інформаційні продукти додаються до складу Національних інформаційних ресурсів на підставі експертизи, яка визначає їх відповідність вимогам забезпечення національних інтересів України. Інформаційні продукти вилучаються із складу Національних інформаційних ресурсів України тоді, коли їх якісні характеристики перестають відповідати існуючим вимогам або коли в них зникає потреба. Критерії визначення відповідності, порядок проведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Основу Національних інформаційних ресурсів складають:

- інформаційні ресурси Верховної Ради України, Адміністрації президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного суду України, Верховного суду України, Національного банку України;

- інформаційні ресурси органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних організацій і підприємств;

- інформаційні ресурси національної системи науково-технічної інформації;

- Національний архівний фонд;

- Музейний фонд України;

- Національний електронний реєстр інформаційних ресурсів України;

- інші організовані сукупності інформаційних продуктів, що мають національний статус, визначений чинним законодавством.

Інститут правового режиму в праві застосовується до різних сфер правового регулювання та різних об’єктів правових відносин. Цей інститут має найбільше розповсюдження в адміністративному праві, де правовий режим визначається як нормативно встановлені правила відносно визначеного предмету відносин або ситуацій, яких обов’язково повинні дотримуватися учасники відносин з приводу цього предмету або ситуації.

В інформаційному законодавстві України визначено склад правового режиму інформаційних ресурсів. До нього відносяться норми, які визначають порядок документування інформації, право власності на окремі документи і окремі масиви документів, категорії інформації з точки зору доступу до неї, порядок правової охорони та захисту інформації.