Виховання художнього смаку

Перед всякою театральною школою по відношенню до кожного учня стоять два основних завдання: формування творчої особистості і розкриття цієї особистості. Перше завдання включає ідейно-політичне, естетичне і етичне виховання майбутнього актора (формування світогляду, художнього смаку і морального обличчя). Розкриття ж творчої індивідуальності досягається переважно шляхом професійного виховання актора.

Найважливішим завданням театральної школи є виховання в учнів високого і вимогливого художнього смаку.

Художній смак людини опирається на певну систему етичних поглядів, на певні ідейно-художні принципи. Однак самі по собі естетичні погляди ще не є художнім смаком. Іноді цей смак знаходиться навіть у протиріччях з естетичними поглядами людини. Це буває в тих випадках, коли формування художнього смаку відстає від формування естетичних поглядів.

Високим художнім смаком, органічним синтезом теоретичних знань і естетичного смаку повинен в першу чергу володіти сам учитель. Тільки в такому випадку він зможе домогтися потрібних результатів у процесі виховання. В руках театрального вчителя знаходяться такі засоби як похвала і осудження. Обидва є інструментом дуже тонким і гострим, тому користуватися ним потрібно вміло і дуже обережно. Незаслужена похвала або несправедливий докір може нанести учням великої шкоди.

Вищої похвали заслуговує правдивість, яка є однією з основних якостей реалістичного мистецтва. Тому, які б інші достоїнства не знаходив педагог у роботі свого учня, він не повинен його хвалити, якщо в ній відсутня жива правда життя.

Якщо немає правди, не потрібно шукати ніяких достоїнств.

Педагогу слід взяти за правило давати оцінку техніці виконання лише після того, як установлено розкриття сутності відображеного явища, правильна ідейна спрямованість роботи.

Якщо в цьому допущені помилки, то про техніку зовсім не слід говорити. При такому підході викладача до своїх оцінок учень звикне відводити техніці службову роль, а на перше місце завжди буде ставити зміст.

Завдання, які стоять перед театральним мистецтвом, вимагають віртуозної техніки і високої майстерності. Тому, розбираючи зміст тієї чи іншої учнівської роботи, необхідно разом з тим робити дуже детальний технологічний аналіз з виявленням причин, які породили той чи інший недолік у галузі техніки, форми, майстерності.

З року в рік повноцінно виконувати обов’язки по вихованню художнього смаку учнів театральний педагог зможе лише в тому випадку, якщо він буде постійно працювати над розвитком особистого художнього смаку. А це можливо лише при умові безперервного підвищення рівня своїх суспільно-політичних, філософських і естетичних знань. Тільки той, хто безперервно навчається, має право вчити і виховувати інших.