Неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність

Стан неосудності (див. ст. 20 КУпАП).– це вчинення дій з ознаками адміністративного проступку особою, яка не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Встановлення і засвідчення стану неосудності вимагає проведення комплексної медико-соціальної експертизи спеціалізованими уповноваженими на те установами (Закон України «Про психіатричну допомогу»).

Неосудність визначається за допомогою двох критеріїв:

1) Медичний критерій неосудності характеризується наявністю в особи одного з чотирьох видів захворювань, зазначених у статті 20 КУпАП.

Хронічна душевна хвороба – це важко виліковне психічне захворювання, що має тривалий характер і тенденцію до наростання хворобливих явищ (шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч та ін.).

Тимчасовий розлад душевної діяльності – це психічне захворювання, яке характеризується раптовим початком, швидким розвитком, відносно нетривалим протіканням і, як правило, закінчується повним одужанням особи (гострий алкогольний психоз, реактивний стан (хворобливий розлад внаслідок тяжкого душевного потрясіння), так звані виняткові стани (патологічне сп'яніння, патологічний ефект, тощо)).

Слабоумство – це вроджений чи набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок іншого психічного захворювання, хворобливий стан психіки, який характеризується неповноцінністю розумової діяльності (ідіотія, імбецильність, дебільність).

Інший хворобливий стан – це важкі форми психопатії, душевні розлади, викликані інфекційними захворюваннями, аномалії психіки у глухонімих та ін.

Передбачені даною статтею альтернативні ознаки медичного критерію охоплюють основні випадки хворобливого розладу психічної діяльності людини. Медичний критерій документується в медичному діагнозі, однак самого медичного висновку недостатньо для визнання особи неосудною. Для цього і потрібен другий, юридичний критерій.

2) Юридичний критерій неосудності включає в себе інтелектуальну і вольову ознаки.

Інтелектуальна ознака вказує на нездатність особи усвідомлювати протиправний характер своєї дії (бездіяльності) на момент вчинення нею конкретного протиправного діяння.

Вольова ознака полягає в нездатності особи керувати своїми діями (бездіяльністю), передбаченими законом про адміністративну відповідальність як правопорушення.

Для визнання особи неосудною необхідно довести наявність одного з чотирьох елементів медичного критерію і одного з двох елементів юридичного критерію.

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони ( ці обставини виключають адміністративну відповідальність і одночасно є обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення ):

Стан крайньої необхідності (див. ст. 18 КУпАП) обов’язково має містити всі три ознаки:

- дії були вчинені з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління;

- якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами;

- якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан необхідної оборони (див. ст. 19 КУпАП) передбачає вчинення дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, але були вчинені на захист власних прав та інтересів від зовнішніх посягань. При цьому особа не має перевищувати межі необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає явну невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність: закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 КУпАП):

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;