Процедура порушення справи про банкрутство

Процедура банкрутства щодо підприємства може бути порушена у разі його неплатоспроможності.

Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів не інакше як через відновлення його платоспроможності.

Якщо підприємство збиткове і неплатоспроможне і дані підкріплюються відповідними фінансовими звітами і незалежною аудиторською перевіркою, то обслуговуючий банк інформує підприємство про такий стан і передає матеріали в господарський суд. Заяву про банкрутство можуть подати кредитори, органи державної податкової служби, органи державної контрольно-ревізійної служби, сам боржник.

Заява подається до господарського суду за місцем знаходження боржника, вона є підставою для порушення справи про банкрутство.

Після прийняття заяви господарським судом здійснюється провадження справи про банкрутство, суд виносить рішення і оголошує про нього в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України.

Після визнання підприємства банкрутом щодо нього застосовуються такі процедури:

- реорганізаційні;

- ліквідаційні;

- мирові угоди.

Реорганізаційні і ліквідаційні процедури передбачають:

- запровадження зовнішнього антикризового управління майном та його санацією;

- примусову ліквідацію підприємства-боржник за рішенням арбітражного суду;

- добровільну ліквідацію неспроможного підприємства під контролем кредиторів.

Мирова угода укладається переважно в тих випадках, коли боржник, якому загрожує неплатоспроможність, звертається із заявою до арбітражного суду про порушення справи про своє банкрутство. У цьому випадку боржник розраховує укласти мирову угоду в ході ведення справи про банкрутство, щоб виграти час для здійснення санації підприємства.

Мирова угода – це процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами про пролонгацію термінів оплати боргів кредиторам або зменшення їх сум.

Відповідно до Закону України одночасно із порушенням справи про банкрутство вводиться мораторій на всі вимоги кредиторів, що виникли після порушення справи, але внесені до вимог конкурсних кредиторів, тобто призупиняється виконання зобов’язань, у тому числі за податками і зборами. Дії мораторію не поширюються на виплату заробітної плати, аліментів, авторських винагород, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, а також на вимоги кредиторів, що виникли після порушення справи про банкрутство. Крім того, на період дії мораторію не нараховують штрафи та пені, не застосовують інші штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів.

Протягом 30 днів після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство конкурсні кредитори мають право подати до господарського суду заяву з вимогами до боржника. Якщо цього не сталося, такі вимоги вважаються погашеними.

Існує черговість погашення зобов’язань перед кредиторами:

1) у першу чергу задовільняються:

- вимоги, забезпечені заставою;

- виплати вихідної допомоги звільненим працівникам;

- витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді (витрати на оплату державного мита, витрати заявника на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв’язку з визнанням мирової угоди недійсною, витрати арбітражного керуючого, пов’язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута, витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів);

2) у другу чергу задовільняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута;

3) у третю чергу задовільняються вимоги щодо сплати податків і зборів;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації;

5) у п’яту чергу задовільняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) інші вимоги.