Мета роботи. Вивчити базові мережеві засоби ОС сімейства UNIX, прийоми налаштування і адміністрування IP- мереж

Вивчити базові мережеві засоби ОС сімейства UNIX, прийоми налаштування і адміністрування IP- мереж.

6.2 Теоретичні відомості

Комп'ютерні мережі прийнято розрізняти за декількома критеріями, наприклад, за територіальною ознакою - локальні і глобальні, по топології з'єднання машин, по використовуваних протоколах і т. п. Для користувачів мережа має бути прозорою, для адміністратора - надійною, легко керованою і по можливості однорідною. Заслуженою популярністю користуються мережі, побудовані на протоколах Internet. Локальні мережі, засновані на цьому протоколі, прийнято називати інтернет мережами.

Сімейство найбільш поширених на сьогодні протоколів називають абревіатурою TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol). TCP/IP базується на багаторівневій схемі взаємодії протоколів, яка складається з рівнів: фізичного, канального, мережевого, транспортного і прикладного.

Будь-яка сучасна ОС підтримує декілька різних протоколів передачі даних канального рівня і поставляється з набором драйверів для різних способів підключення до мережі (мережевих плат, модемів, і т. п.). Існує декілька популярних протоколів транспортного рівня, наприклад, TCP (Transmission Control Protocol), UDP (User Datagram Protocol). Розглянемо завдання по адмініструванню мереж TCP/IP:

1. Планування мережі(вибір топології, кількості і фізичного розміщення серверів, робочих станцій і іншого активного і пасивного мережевого устаткування, розбиття на підмережі, призначення IP- адрес і символічних імен, вибір типу маршрутизації, і т. п.).

2. Встановлення обладнання і програмного забезпечення для нього (встановлення мережевих плат, налаштування ядра, встановлення драйверів).

3. Запуск базових мережевих служб(налаштування мережевих інтерфейсів і маршрутизації, тестування з'єднань).

4. Установка і налаштування програм, що використовують протоколи передачі даних високого(прикладного) рівня.

6.2.1 Довідкові дані за системою адресації

Мережеві пакети можуть досягти пункту призначення тільки за наявності правильної адреси. У TCP/IP використовується поєднання декількох схем адресації:

— MAC-адреси мережевого устаткування;

— IP-адреси програмного забезпечення;

— текстові імена комп'ютерів.

Мережева плата має MAC- адреса, яка відрізняє її від інших мережевих плат цієї фізичної мережі. Розмір адреси в мережі Ethernet (MAC-адреси) дорівнює 6 байтам (старші три байти – ідентифікатор виробника, молодші – номер пристрою). Розмір адреси для IPv4 дорівнює 4 байтам і його прийнято записувати в десятковій нотації, відділяючи точкою числа, що представляють відповідні байти. Адресу мережі або машини доповнює мережева маска – вона потрібна для правильного вибору маршрутів в мережі (мережа IP є мережею з комутацією пакетів). Мережева маска показує, яка частина IP-адреси є адреса мережі (або підмережі), а яка – номером машини в цій підмережі. Маска зазвичай записується в десятковій формі, але може бути вказана після адреси через косу риску у вигляді кількості початкових одиниць в масці. Наприклад, IP-адреса 127.0.0.1 завжди посилається на поточну машину, її символічне ім'я – localhost. Адреса мережі для localhost 127.0.0.0/8, що відповідає мережевій масці 255.0.0.0.

При використанні класової адресації для зручності керування мережею Internet усі IP-адреси розбиті на п'ять базових класів відповідно до таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 – Класи IP-адрес

Оскільки на машині може виконуватися декілька призначених для користувача процесів, то протокол TCP розширює концепцію IP-адрес, вводячи поняття порту. Порт є двобайтовим числом, що вказує конкретне застосування на машині-адресатові. Стандартним сервісам UNIX зіставлені конкретні порти, які визначені у файлі /etc/services.