Передпухлинні стани

Клінічно й експериментально встановлено, що деякі патологічні процеси частіше за інші передують появі пухлини. Тому ці хронічні процеси називають передпухлинними, або передраковими захворюваннями. Але виникнення злоякісної пухлини в людини, що страждає цими захворюваннями, не є обов'язковим. Хронічний анацидний гастрит - дуже часте захворювання, а злоякісна пухлина шлунка виникає в дуже невеликому відсотку випадків. Несправний зубний протез, що травмує край язика, явище часте, однак злоякісна пухлина виникає лише в деяких випадках. Звичку здирати бородавку чи прищик на обличчі, зривати скоринку з ранки, що довго не загоюються мають багато хто, але далеко не у всіх у цьому місці розвивається злоякісна пухлина.

Більшість передпухлинних захворювань створюють лише сприятливе середовище для виникнення злоякісної пухлини, але це виникнення необов'язкове, тому вони називаються факультативними (необов'язковими) передпухлинними захворюваннями.

Небезпека виникнення рака на ґрунті факультативного передпухлинного захворювання для кожного певного хворого не дуже велика. При значному ж поширенні їх серед населення загальна кількість захворілих може скласти значну цифру. Тому боротьба з цими захворюваннями - виявлення захворілих і своєчасне кваліфіковане лікування їх - є завданням не тільки онкологічних закладів.

Хворі з передпухлинними захворюваннями виявляються у загальнолікувальній мережі при зверненнях. Облік цих хворих і кваліфіковане лікування здійснюються:

1. У жіночих консультаціях і гінекологічних кабінетах - хворі лейкоплакією і краурозом зовнішніх полових органів, пігментними утвореннями із схильністю до росту і звиразкування; лейкоплакією і эритроплакіею піхви й шийки матки; папілярними і фолікулярними ерозіями і поліпами шийки матки; аденоматозом матки, залозистими поліпами слизової оболонки, доброякісними пухлинами яєчників.

2. У терапевтів - хворі з хронічними гастритами, виразкою шлунка, хронічними виразковими колітами.

3. У хірургів - хворі з вузловою й дифузною мастопатією, дискератозами й папіломами нижньої губи, поодинокими й множинними поліпами прямої кишки, тривалонезагоюваними тріщинами й норицями анального каналу.

4. У стоматологічних закладах, у стоматологів - хворі з лейкокератозом, лейкоплакіями і папіломатозом слизової оболонки порожнини рота, тривалонезагоюваними виразками й тріщинами слизової оболонки після ліквідації причини, що їх спричинила.

5. В отоларінгологічних закладах, в отоларингологів - хворі з папіломами і папіломатозом слизової оболонки носа, носоглотки, гортаноглотки, гортані й трахеї; з дискератозами істинних голосових зв'язок.

6. У шкірно-венерологічних диспансерах, у лікарів-дерматологів - хворі з тривалонезагоюваними виразками й норицями; із пігментними плямами й фіброепітеліальними бородавками вродженого й набутого характеру, особливо в місцях, що піддаються частій травматизації чи при збільшенні їхніх розмірів, щільності; із старечими кератозами, шкірним рогом.

7. У лікарів-урологів - хворі з лейкоплакією сечового міхура, папіломами; з аденоматозними війчастими розростаннями й аденомами; хронічними циститами професійної етіології (у працівників анілинофарбної промисловості).

Онкологи здійснюють контроль за обліком і лікуванням хворих із передраковими захворюваннями в перерахованих закладах і загальнолікувальних кабінетах. Вони періодично контролюють облік і лікування таких хворих.

Серед передпухлинних захворювань є деякі, що відрізняються більш високим відсотком можливого переходу процесу в раковий. Є передпухлинні захворювання, при яких момент злоякісного переродження важко визначити.

Є й такі передпухлинні процеси, що обов'язково ведуть у кінцевому випадку до злоякісного росту. Вони називаються облігатними (обов'язковими) передраками.

Цих захворювань небагато, зустрічаються вони переважно в дерматологічній практиці. Облігатні передраки підлягають безпосередньому спостереженню в онкологічних закладах. Лікування цих хворих здійснюється по направленнях онкологів і під їхнім контролем. До захворювань із підвищеним ризиком виникнення злоякісного росту і таких, що потребують спеціальних методів визначення початку пухлинного росту також відносяться: поліпоз і кальозна виразка шлунка; вогнищевий гіперпластичний ригідний гастрит; сімейний поліпоз товстого кишечника; фіброаденоматоз молочних залоз.

Хворі передпухлинними захворюваннями підлягають радикальному лікуванню в спеціалізованих закладах. Це лікування є часто складним і тривалим. Наприклад, при тотальному поліпозі товстої і прямої кишок виконуються поетапні електрокоагуляції поліпів або екстирпація товстої кишки.

Не всі хворі погоджуються на такі великі втручання, якщо захворювання перебігає без крововтрати й розладу функції кишечника. У деяких хворих таке втручання пов'язане з певним ризиком. У цих випадках хворі, що перебувають на обліку в онкологічному кабінеті по клінічній групі Іб, підлягають систематичному контролю кожні 3-6 міс, консервативній терапії і дієтичному лікуванню з метою профілактики травматизації поліпів і зняття супутнього запального компонента. У випадку виявлення при черговому контрольному обстеженні злоякісного росту показання до оперативного лікування стають життєвими.

При деяких передракових захворюваннях шкіри обличчя, при множинному фіброаденоматозі обох молочних залоз у молодих жінок, коли радикальне лікування пов'язане з нанесенням косметичної й моральної шкоди, також проводиться спостереження і в необхідних випадках - консервативна терапія, що знижує небезпеку виникнення злоякісного росту. При перших ознаках пухлинного росту показання до радикального лікування розширюються, вони стають життєвими.

Самостійна робота на тему: