Порядок проведення лабораторної роботи

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

Розбирання та збирання редуктора

Мета роботи:

1. Ознайомлення з конструкціями типових редукторів;

2. Засвоєння навиків по розбиранню та збиранню редукторів;

3. Ознайомлення з методикою визначення основних параметрів редукторів і точністю передач.

Обладнання робочого міста:

1. Лабораторний стіл з редуктором;

2. Ключі ріжкові;

3. Штангенциркуль;

4. Лінійка металева;

5. Індикатор на штативі або щуп;

6. Фарба синя;

7. Мікрометр;

8. Креслення редуктора з даними паспорта;

9. Пластинка свинцю;

І0. Кінематична схема редуктора.

Порядок проведення лабораторної роботи

1. Зробити зовнішній огляд зубчастого редуктора, звернувши увагу на:

1.1. розташування ведучого і веденого валів редуктора;

1.2. розташування роз'ємів редуктора і конструкцію кришок підшипникових вузлів;

1.3. пристрої для заливання і зливання мастила;

1.4. масловимірювач, душник та інші деталі.

1.1. Зубчасті редуктори – це механізми, які служать для зниження кутових швидкостей і збільшення крутних моментів, виконуються вони у вигляді окремих агрегатів.

Зубчасті редуктори мають широке застосування, особливо в суднобудуванні, машинобудуванні, в металургії та інших областях.

При невеликих передаточних відношеннях звичайно до 6,3, щоб уникнути збільшення габаритів застосовують одноступінчасті редуктори, які мають два основних вала: ведучий та ведений. (рис. 1.1, а)

Рис. 1.1

Основне застосування мають двоступінчасті редуктори (їх необхідність оцінюється до 6,5 %). Для них характерні передаточні відношення 8–40. В таких редукторах присутні і проміжні вали. (рис. 1.1, б–г,з)

При великих передаточних відношеннях застосовують трьохступінчасті зубчасті редуктори (рис. 1.1, д, е).

Однак існує тенденція замінити їх на більш компактні планетарні редуктори.

Вали – деталі, призначені для передачі крутного моменту уздовж своєї осі і для підтримки обертаючих деталей машин.

Із двухступінчатих редукторів найбільш поширені трьохвісні редуктори за розгорнутою схемою (див. рис 1.1, б). Ці редуктори найбільш прості, але несиметричне розташування коліс на валах приводить до підвищеної концентрації навантаження по довжині зуба. Тому такі редуктори потребують жорстких валів. Зазначений недолік схеми більше виявляється при загартованих до великої твердості колесах і нерівномірному навантаженні, коли пропрацьовування важке.

В цілях поліпшення роботи найбільш навантаженої тихохідної ступні застосовують редуктори із роздвоєною швидкохідного ступінею (див. рис. 1.1, г). Для забезпечення рівномірного навантаження обох зубчастих пар швидкохідної ступні їх виконують косозубчастими, причому одну пару – правою, а другу – лівою і один вал вмонтовують на підшипниках, дозволяючи осьове само установлення. Деформація валів тихохідної ступені не викликає якої-небудь істотної концентрації навантаження по довжині зубів унаслідок симетричного розташування коліс. Такі редуктори на 20 % легші ніж по розгорнутій схемі. Співвісні редуктори (див. рис. 1.1, в), мають малі габарити по довжині, і у них легко досягається однакове занурення коліс в масло.

Трьохступінчаті редуктори виконують за простішою схемою (див. рис. 1.1, д), аналогічній схемі вказаної на рис. 1.1, б, або по більш вдалій схемі (див. рис. 1.1, е) із роздвоєною проміжною ступеню. В останніх забезпечується сприятливі умови для роботи швидкохідної і тихохідної ступеній.

При необхідності взаємної перпендикулярності вхідного і вихідного валів і невеликому передаточному числі застосовують конічні редуктори (див. рис. 1.1, ж), а при великих передаточних числах – комбіновані конічно-циліндричні редуктори (див. рис. 1.1, з). Швидкохідною виконують конічну передачу. Опори валів редукторів, як правило, виконують у вигляді підшипників кочення. Підшипники ковзання застосовують тільки для швидкохідних передач.

Звичайно в опорах встановлюють по одному підшипнику кочення. При малих і середніх навантаженнях застосовують кулькопідшипники, при середніх і великих навантаженнях – роликопідшипники.