Рак ендометрію

Епідеміологія. Рак ендометрію належить до пухлин, захворюваність на які зростає. Нині це найчастіший рак жіночих геніталій.

Найвищі показники захворюваності зафіксовано серед білого населення СІЛА, Канади, Швейцарії. У США на 100.000 жіночого населення 40 жінок хворіють на рак ендометрія. В Японії захворюваність найнижча. Досить високою є захворюваність в Україні – 20...22 випадки на 100.000 жіночого населення, що означає четверте місце в структурі онкологічної захворюваності.

Серед епідеміологічних факторів, які впливають на зростання захворюваності на рак ендометрію, важливими є: 1) загальне збільшення тривалості життя жіночого населення; 2) широке застосування замісної естрогенотерапії в постменопаузальному періоді.

Кваліфікація лікарів, інформованість пацієнтів зумовлюють доволі ранню діагностику захворювання. Курабельність його відносно висока.

Середній вік хворих на рак ендометрія в США – 59 років, в Україні – 55 років; лише 5% хворих на рак ендометрія молодіш 40 років.

Етіологія. Майже половина раків ендометрію є гормональнозалежними і виникають на грунті гіперпластичних процесів ендометрію. В таких випадках етіологічним фактором виникнення раку ендометрію рівно ж і процесу, що передує йому – гіперплазії, – є персистуюча пролонгована естрогенна стимуляція ендометрію за відсутності прогестинового впливу на нього. Цей механізм функціонує як в пре-, так і в постменопаузі і стосується естрогенів екзогенного та ендогенного походження.

Постійне підвищення концентрації естрогенів у крові спостерігається при гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникових розладах, ановуляторних циклах, при фемінізуючих пухлинах яєчників, ожирінні. У менопаузі яєчники та наднирники продукують лише андростендіон, який у жировій тканині перетворюється в естрон. У розповнілих осіб похилого віку утворення естрону з андростендіону спостерігається частіше та інтенсивніше, ніж у молодих та худих. Ось чому підвищена захворюваність на рак ендометрію асоційована з ожирінням, безпліддям, пізньою менопаузою, полікістозом яєчників (синдромом Штейн-Левенталя). До захворювань, асоційованих з раком ендометрію, належать гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, ожиріння, гіпотироїдизм.

Рак ендометрію майже в кожної четвертої хворої (15...25%) поєднується з фіброміомою матки, а в 8... 10% хворих – з гормоно-продукуючими пухлинами. Але майже в 40% хворих на рак ендометрію ендокринних порушень немає. Пухлина виникає в період менопаузи на тлі атрофованого ендометрію при відсутності фактору гіперестрогенемії. Характерним для цієї вікової категорії є ендофітний ріст пухлини, швидке прогресування, інвазивний ріст, лімфогенне метастазування. Тому деякі дослідники розрізняють два патогенетичні типи раку ендометрію – гормонозалежний та незалежний.

Патологічна анатомія. Морфологічні зміни при раку ендометрія, а також ті, що передують йому, поділяються на такі:

І. Фонові процеси:

1. Гіперплазія ендометрія.

2. Ендометріальні поліпи.

П. Передракові захворювання:

1. Атипова гіперплазія ендометрія.

Ш. Злоякісні новотвори.

1. Аденокарцинома (ендометріоїдний тип різного ступеня диференціації)

2. Світлоклітинний рак (мезонефроїдна аденокарцинома).

3. Серозний рак

4. Залозисто-плоскоклітинний,

5. Епідермоїдний

6. Недиференційований рак.

7.

Гіперплазія ендометрія поділяється на просту залозисто-кістозну, залозисто-кістозну з атипією, просту аденоматозну і аденоматозну з атипією. Ймовірність переходу в інвазивний рак ендометрія складає для простої залозисто-кістозної – 1%, простої аденоматозної – 3%, залозисто-кістозної з атипією – 8%, аденоматозної з атипією – майже 25%.

Аденокарцинома – найчастіша форма раку ендометрія (80%) – за ступенем злоякісності поділяється на високодиференційовану, рак середнього ступеня і рак низького ступеня зрілості (солідний рак).

Світлоклітинний рак – різновидність залозистого раку, клітини якого світлі, не мають слизу, зате можуть містити глікоген та нагадують слизову оболонку первинної нирки. Серозний папілярний рак по своїй будові нагадує цистаденокарциному яєчників, є одної з найбільш прогностично несприятливих форм рака ендометрію.

Анапластичний рак – симулює саркому, дуже злоякісний, може бути круглоклітинний, веретеноклітинний і поліморфноклітинний.

За формою росту найчастіше трапляються екзофітні пухлини, дещо рідше – ендофітні. Екзофітна пухлина звичайно росте на широкій основі, рідко у формі поліпа та нагадує цвітну капусту, що виповнює просвіт матки. Пухлина ендофітної форми частіше нагадує виразку зі щільною основою. Глибина проростання пухлини в міометрій різна, іноді вона може прорости і в серозну оболонку матки. Поширення пухлини відбувається шляхом проростання наскрізь стінки матки, розростання по всій порожнині аж до внутрішнього вічка цервікального каналу, переходу на цервікальний канал, склепіння піхви та параметрій. Основним шляхом метастазування є лімфатичний, але спостерігаються також гематогенні метастази.

Регіонарні лімфатичні вузли. До регіонарних належать лімфатичні вузли, загальні, внутрішні, зовнішні, загальні клубові.