Стаття 60. Банківська таємниця

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;
2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) системи охорони банку та клієнтів;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.
Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.
Банки зобов'язані забезпечувати збереження банківської таємниці і здійснюють вони це шляхом:
1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

Професійна таємниця: суддів, адвокатська, нотаріату, аудиторська, лікарська, усиновлення, журналістська, сповіді (ЗУ «Про адвокатуру», «Про нотаріат», «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про інформацію», «Про свободу совісті та релігійні організації».

Професійна таємниця – це матеріали, документи, інші відомості, якими користується особа в процесі та у зв’язку з виконанням своїх професійних обов’язків, які забороняється розголошувати у будь-якій формі. В правовій науці виділені певні критерії, за якими інформація може бути віднесена до професійної таємниці.

По-перше, така інформація довірена або стала відомою особі виключно через виконання нею своїх професійних обов’язків.

По-друге, особа, якій довірено інформацію, не перебуває на державній або муніципальній службі.

По-третє, заборону на поширення довіреної або такої, що стала відомою, інформації, яка може зашкодити правам або законним інтересам довірителя, встановлено законом.

По-четверте, інформація не належить до відомостей, що становлять державну або комерційну таємницю.

Виходячи з наведених вище ознак та із змісту чинного законодавства, можна відзначити, що до професійної таємниці належать наступні види інформації з обмеженим доступом: лікарська таємниця, професійна таємниця суддів, адвокатська таємниця, таємниця вчинення нотаріальних дій (нотаріальна таємниця), аудиторська таємниця, таємниця усиновлення. До категорії професійної таємниці відносять також і журналістську таємницю

ЗАКОН УКРАЇНИ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12 липня 2001 року N 2664-ІІІ