Засоби забезпечення зобов’язань

Як у бюджетному, податковому, емісійному, кредитному чи іншому фінансово-правовому комплексі здійснюються відносини, пов’язані з обігом майнових цінностей (грошей). Безумовно, це не цивільно-правові відносини, але їх вартісно-майновий характер зумовлює правове регулювання та захист цих відносин, а саме юридичний захист зобов’язаного суб’єкта. Тут правовому регулюванню належить досить важлива, конституціонуюча дані відносини роль.

Відповідно, виділяють наступні засоби забезпечення фінансово-правових зобов’язань:

1) виходячи з інтересів уповноваженого суб’єкта їх слід персоніфікувати, адже це необхідно для того, щоб розуміти під даним зобов’язанням не загальний обов’язок, а конкретне правовідношення сторін;

2) варто надати сторонам можливість обміну інформацією, що перетворює їх у уповноваженого та зобов’язаного суб’єктів;

3) сторони повинні мати можливість виконувати свої обов’язки та здійснювати надані їм права, включаючи контроль за виконанням на користь уповноваженого. Контроль найяскравіше проявляється при виникненні податкових зобов’язань, так, завданням податкового контролю, як правило, є перевірка дотримання податкового законодавства, вірності вирахування і своєчасності сплати податків. Однак, податковий контроль є, перед усім, діяльністю, що здійснюється в рамках податкових процедурних відносин.;

4) у випадку виникнення необхідності захисту порушеного права сторони, зацікавлені у продовженні свого правовідношення, але вже у судовій або іншій юрисдикційні процедурі. Відповідні правоохоронні правовідносини можуть виникнути лише при наявності суб’єкта, від дій якого залежить захист порушеного права;

5) сторони, навіть після закінчення фінансової операції, зберігають взаємозв’язок і зацікавленість в ній, як в джерелі доказів про походження даних прибутків, підставах їх сплати і можливості їх повернення чи іншого використання в інтересах платника;

6) більша частина фінансових операцій пов’язана з реалізацією інших подібних операцій чи з вчиненням цивільно-правових угод за участю тих же суб’єктів.

Таким чином, майже всі фінансово-майнові відносини є стійкими, повторюваними, стандартизовані законодавчо, акти реалізації носіями фінансового права своїх суб’єктивних прав та виконання суб’єктивних обов’язків. Слід зазначити, що дані акти мають взаємний характер – реалізація права передбачає дотримання обв’язку, обов’язок, в свою чергу, будучи виконаним, задовольняє відповідні права. Такий правовий зв'язок стимулює зобов’язану особу виконати свій обов’язок. В більшості випадків, фінансово-правовий обов’язок – це не обов’язок перед усією державою, але перед конкретними володільцями суб’єктивних прав.