Договір позички: поняття, юридична характеристика, предмет, форма

У побутових відносинах між фізичними особами (наприклад, надання одним родичем іншому в безоплатне користування транспортного засобу тощо), у сфері задоволення культурних потреб фізичних осіб (приміром, надання державними бібліотеками книжок своїм читачам), як форма спонсорських відносин (наприклад, надання підприємством будівлі державному навчальному закладу) набув широкого поширення договір позички.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст. 827 ЦК).

Правове регулювання цього договору здійснюється спеціальними правилами, закріпленими в главі 60 ЦК. Крім того, до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦК.

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний або консенсуальний, безоплатний.

Сторонами договору є позичкодавець та користувач. Позичкодавцем може бути фізична або юридична особа. Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом позички можуть бути лише індивідуально-визначені неспоживні речі, як рухомі, так і нерухомі. Однак підприємство як цілісний майновий комплекс не може бути предметом договору позички, оскільки з підприємством можна укладати лише правочини з метою одержання прибутку, а за юридичними ознаками договір позички має безоплатний характер. Готівкові гроші, монети можуть бути предметом позички лише для використання як експонатів на виставці.

Договір позички є строковим договором, однак строк не належить до істотних умов договору. Це пов'язано з тим, що якщо сторони не встановили строку користування річчю, його визначають відповідно до мети користування нею.

Форма договору: усна щодо речей побутового призначення між фізичними особами або письмова — між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою. Крім того, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладають у формі, яку визначено ст. 793 ЦК, а щодо транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, — у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Зміст договору позички становить сукупність прав та обов'язків сторін.

Основним обов'язком позичкодавця є обов'язок передати користувачеві річ у користування. При цьому, якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у користування, то друга сторона має право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків.

Позичкодавець має право на: а) відчуження речі, яку він передав у користування. При цьому, до набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця; б) вимагати примусового повернення речі, а також відшкодування завданих збитків, якщо після припинення договору користувач не повертає річ.

Відповідно до ст. 833 ЦК, користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Він зобов'язаний:

1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Законодавець не наділяє користувача правом переважної перед іншими особами купівлі речі, переданої йому в користування.

Договір позички припиняється у разі:

1) смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором (ст. 835 ЦК);

2) повернення речі користувачем у будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніше ніж за 7 днів до повернення речі (ч. 1 ст. 834 ЦК);

3) розірвання договору позичкодавцем і повернення речі, якщо: а) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; б) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; в) річ самочинно передано в користування іншій особі; г) внаслідок недбалого поводження з річчю її може бути знищено або пошкоджено (ч. 2 ст. 834 ЦК).

Крім того, особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.