Складання локальних кошторисів та відомостей ресурсів до них

Локальні кошториси складаються в поточному рівні цін на трудові і матеріально-технічні ресурси за формами, наведеними в додатках А, Б та В.

За локальними кошторисами визначають прямі та загальновиробничі витрати.

Прямі витрати враховують у своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин та механізмів, вартість матеріалів, виробів і конструкцій.

Прямі витрати визначаються за ДСТУ-Н Б Д.1.1-2.

Загальновиробничі витрати визначаються за порядком, встановленим ДСТУ-Н Б Д.1.1-3, і зазначаються за підсумком прямих витрат при формуванні локального кошторису:

– по розділах – в кожному розділі і в цілому по кошторису;

– без розподілу на розділи – в цілому по кошторису.

Кошторисна вартість устаткування визначається як сума всіх витрат на придбання і доставку цього устаткування на приоб'єктний склад або місце його передачі до монтажу.

Складовими кошторисної вартості устаткування є:

– відпускні ціни;

– транспортні витрати;

– заготівельно-складські витрати.

В окремих випадках до складових кошторисної вартості устаткування можуть включатись витрати на комплектацію, які визначаються на основі обґрунтовувальних розрахунків.

Поточні ціни на устаткування в інвесторській кошторисній документації приймаються за даними замовника або, за його дорученням, з інших джерел.

Транспортні та заготівельно-складські витрати на устаткування враховуються в локальних кошторисах калькуляційним методом або за усередненими показниками, що становлять:

– транспортні витрати – 3% від відпускної ціни;

– заготівельно-складські витрати – 0,9% від суми відпускної ціни та транспортних витрат.

Якщо за технічними умовами на виготовлення устаткування при його монтажі необхідно здійснювати шефмонтаж, кошти на це визначаються кошторисними розрахунками згідно з положеннями ДСТУ-Н Б Д.2.3-40 (Розділ 7), з урахуванням витрат, пов'язаних з організацією і наданням таких послуг. Кошти враховуються в графі 5 «Устаткування, меблі та інвентар» об'єктного кошторису.

Кошти на складання і розташування устаткування, що не монтується, меблів та інвентарю визначаються кошторисним розрахунком у розмірі 0,7% від загальної вартості такого устаткування, меблів та інвентарю з подальшим урахуванням цих коштів в об’єктному кошторисі(графа 4 «Будівельні роботи»). Розмір цих коштів уточнюється підрядником на підставі обґрунтовувальних розрахунків.

Кошти на придбання господарського інвентарю (включаючи меблі) для промислового будівництва визначаються локальним кошторисом з подальшим урахуванням цих коштів в об’єктному кошторисі (графа 5 «Устаткування, меблі та інвентар»).

При складанні локальних кошторисів застосовуються:

– ДСТУ-Н Б Д.1.1-2 Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва;

– ДСТУ-Н Б Д.1.1-3 Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва;

– ДСТУ-Н Б Д.1.1-4 Настанова щодо визначення вартості експлуатації будівельних машин та механізмів у вартості будівництва;

– ДСТУ-Н Б Д.1.1-9 Настанова щодо визначення вартості та трудомісткості робіт з перевезення будівельних вантажів власним автомобільним транспортом будівельних організацій при складанні договірної ціни та проведенні взаєморозрахунків за об’єми виконаних робіт;

– ДСТУ Б Д.2.2-1 – ДСТУ Б Д.2.2-47, ДСТУ Б Д.2.2-49 – ДСТУ Б Д.2.2-53, ДСТУ Б Д.2.3-1 – ДСТУ Б Д.2.3-39, ДСТУ Б Д.2.4-1 – ДСТУ Б Д.2.4-20, ДСТУ Б Д.2.5-1 – ДСТУ Б Д.2.5-26, ДСТУ Б Д.2.6-1 – ДСТУ Б Д.2.6-9 Ресурсні елементні кошторисні норми;

– ДСТУ-Н Б Д.2.2-48, ДСТУ-Н Б Д.2.3-40, ДСТУ-Н Б Д.2.4-21, ДСТУ-Н Б Д.2.5-27, ДСТУ-Н Б Д.2.6-10 Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм;

– ДСТУ Б Д.2.7-1 Ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів;

За відсутності в збірниках ресурсних елементних кошторисних норм відповідних норм на конструкції і роботи, які передбачені в проектній документації, проектна організація, що складає інвесторську кошторисну документацію, розробляє індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми, за формою, наведеною у додатку Г, які затверджуються у складі проектної документації на стадії П та стадії РП.

Розроблення індивідуальних кошториснихнорм здійснюється на підставі ДСТУ-Н Б Д.1.1-6, при цьому коефіцієнти, наведені у відповідних Вказівках щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм для врахування умов виконання робіт, до норм витрат труда робітників-будівельників, монтажників, часу роботи будівельних машин та механізмів не застосовуються.

Локальні кошторисискладаються з урахуванням особливостей окремих видів будівництва, а саме:

а) по будинках, будівлях та спорудах:

на будівельні роботи, внутрішні санітарно-технічні роботи, внутрішні електромонтажні роботи, монтаж технологічних трубопроводів, монтаж устаткування, автоматизованих систем управління, промислового зв’язку та на інші роботи; на придбання устаткування, меблів, виробничого та господарського інвентарю;

б) по загальномайданчикових роботах:

на вертикальне планування, улаштування інженерних мереж, під’їзних і міжцехових колій та доріг, благоустрій і озеленення території, малі архітектурні форми тощо.

Розподіл робіт по локальних кошторисах має також забезпечувати можливість визначення кошторисної вартості пускових комплексів та технологічних вузлів, виділених у проекті організації будівництва.

Точкою розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій при визначенні їх кошторисної вартості є:

• для каналізації – найближчий до будівлі оглядовий колодязь (вартість колодязя включається до кошторису на зовнішні мережі);

• для водопроводу, газопроводу, тепломережі – вентиль або трійник біля будівлі (вентиль або трійник включається до кошторисної вартості будівлі, а колодязь, у якому вони встановлені, враховується в кошторисі на зовнішні мережі);

• для електричних мереж – кабельні кінцеві муфти при кабельних уводах та прохідні ізолятори при повітряних уводах, – муфти відносяться до зовнішніх мереж, а прохідні ізолятори – до внутрішніх. У випадках, коли кабельний увід безпосередньо біля будівлі переходить у повітряну мережу, точкою розподілу є стовпова кінцева муфта, яка в цьому випадку відноситься до внутрішніх мереж.

У складі локальних кошторисівокремі конструктивні елементи будинку, будівлі, споруди, види робіт, як правило, групуються в розділи.

Порядок розташування робіт у локальних кошторисах та їх групування у розділи мають відповідати технологічній послідовності проведення робіт і враховувати специфічні особливості окремих видів будівництва.

Виходячи зі згаданих принципів групування, локальні кошториси на види робіт можуть мати такі розділи:

– «будівельні роботи»: земляні роботи; фундаменти; стіни; каркас; перекриття; балкони та лоджії; перегородки; сходові марші та площадки; підлоги; дах і покрівля; віконні заповнення і балконні двері; дверні заповнення; внутрішнє опорядження; зовнішнє опорядження; вбудовані меблі; інші роботи тощо;

– «спеціальні будівельні роботи»: фундаменти під устаткування; канали і приямки; обмурування, футерування та ізоляція; хімічні захисні покриття тощо;

– «внутрішні санітарно-технічні роботи»: водопровід; каналізація; опалення; вентиляція та кондиціонування повітря тощо;

– «монтаж устаткування»: монтаж технологічного устаткування; технологічні трубопроводи; металеві конструкції, що пов’язані зі встановленням устаткування тощо.

Крім того, при складанні локальних кошторисів, як правило, слід виділяти в окремі розділи роботи, що належать до підземної частини будівлі (розділ А) та надземної частини будівлі (розділ Б).

Припускається складання на один і той самий вид робіт двох і більше локальних кошторисів при проектуванні складних будівель та споруд, при розробленні проектної документації для будівництва кількома проектними організаціями, а також при формуванні кошторисної вартості по пускових комплексах.

Кошторисна вартість на будівництві житлових будинків звбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначеннявизначається локальними кошторисами, щоскладаються окремо для житлової та нежитлової частин будинку.