Оперативне управління інвестиційним портфелем. Формування портфеля

Інвестиційний портфель являє собою цілеспрямовано сформовану сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування відповідно до розробленої інвестиційної політики. Оскільки, на переважній більшості підприємств єдиним видом фінансових інструментів інвестування є цінні папери, для таких підприємств поняття "інвестиційний портфель" ототожнюється з поняттям "фондовий портфель" (або "портфель цінних паперів").

Формування портфеля фінансових інвестицій здійснюється з урахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. У процесі їхнього добору у формований портфель враховуються наступні основні фактори:

- тип портфеля фінансових інвестицій, сформований відповідно до його пріоритетної цілі;

- необхідність диверсифікованості фінансових інструментів портфеля;

- необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля й інші.

Особлива роль у формуванні портфеля фінансових інвестицій приділяється забезпеченню відповідності цілей його формування стратегічним цілям інвестиційної діяльності в цілому.

Сформований з урахуванням викладених факторів портфель фінансових інвестицій повинен бути оцінений за співвідношенням рівня прибутковості, ризику і ліквідності для того, щоб переконатися в тому, що за своїми параметрами він відповідає тому типу портфеля, що визначений цілями його формування. При необхідності посилення цілеспрямованості портфеля в нього вносяться необхідні корективи.

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямів політики фінансового інвестування підприємства шляхом добору найбільш дохідних і безпечних фінансових інструментів. З урахуванням сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:

· забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;

· забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;

· забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов'язаних з фінансовим інвестуванням;

· забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля.

· забезпечення максимального ефекту "податкового щита" у процесі фінансового інвестування.

Перераховані конкретні цілі формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними. Так, забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі деякою мірою досягається за рахунок істотного зниження рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді (і навпаки). Темпи приросту інвестованого капіталу і рівень формування поточного інвестиційного доходу знаходяться в прямому зв'язку з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення необхідної ліквідності портфеля може перешкоджати включенню в нього як високоприбуткових, так і низько ризикових фінансових інструментів інвестування.

Альтернативність цілей формування інвестиційного портфеля визначає розходження політики фінансового інвестування підприємства, що у свою чергу визначає конкретний тип сформованого інвестиційного портфеля.

Розглянемо сучасні підходи до типізації інвестиційних портфелів підприємства, що забезпечують реалізацію конкретних форм його політики фінансового інвестування. Така типізація проводиться за такими основними ознаками.

1. За цілями формування інвестиційного доходу розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля — портфель доходу і портфель росту.

Портфель доходу являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді поза залежністю від темпів приросту інвестованого капіталу у довгостроковій перспективі. Іншими словами, цей портфель орієнтований на високу поточну віддачу інвестиційних витрат, незважаючи на те, що в майбутньому періоді ці витрати могли б забезпечити одержання більш високої норми інвестиційного прибутку на вкладений капітал.

Портфель росту являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі поза залежністю від рівня формування інвестиційного прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства (за рахунок приросту капіталу в процесі фінансового інвестування), тому що норма прибутку при довгостроковому фінансовому інвестуванні завжди вище, ніж при короткостроковому. Формування такого інвестиційного портфеля можуть дозволити собі лише досить стійкі у фінансовому відношенні підприємства.

2. За рівнем прийнятих ризиків розрізняють три основних типи інвестиційного портфеля — агресивний (спекулятивний) портфель; помірний (компромісний) портфель і консервативний портфель. Така типізація портфелів заснована на диференціації рівня інвестиційного ризику (а відповідно і рівня інвестиційного прибутку), на який згодний йти конкретний інвестор у процесі фінансового інвестування.

Агресивний (спекулятивний) портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу поза залежністю від супутнього йому рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє одержати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, однак це супроводжує найвищий рівень інвестиційного ризику, при якому інвестований капітал може бути загублений цілком або в значній мірі.

Помірний (компромісний) портфель являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, за якою загальний рівень портфельного ризику наближений до середньоринкового. Природно, що за таким інвестиційним портфелем і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал буде також наближена до середньоринкової.

Консервативний портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель, сформований найбільш обережними інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за яким перевищує середньоринковий. Консервативний інвестиційний портфель забезпечує найбільш високий рівень безпеки фінансового інвестування.

3. За рівнем ліквідності виділяють три основних типи інвестиційного портфеля — високоліквідний портфель, середньоліквідний портфель і низьколіквідний портфель. Така типізація інвестиційного портфеля підприємства визначається з одного боку цілями фінансового інвестування (ефективне використання тимчасово вільних грошових активів у складі оборотного капіталу або довгостроковий ріст інвестиційного капіталу), а з іншого боку - інтенсивністю зміни факторів зовнішнього середовища, що визначає частоту реінвестування капіталу в процесі реструктуризації портфеля.

Високоліквідний портфель формується, як правило, з короткострокових фінансових інструментів інвестування, а також з довгострокових їхніх видів, що користуються високим попитом на ринку, за якими регулярно відбуваються угоди купівлі-продажу.

Середньоліквідний портфель, поряд з перерахованими вище видами фінансових інструментів інвестування, включає також певну частину їхніх видів, що не користуються високим попитом і з нерегулярною частотою трансакцій.

Низьколіквідний портфель формується, як правило, з облігацій з високим періодом погашення або з акцій окремих підприємств, що забезпечують більш високий (у порівнянні зі середньоринковим) рівень інвестиційного доходу, але такий, що користується дуже низьким попитом (або взагалі не котирується на ринку).

4. За інвестиційним періодом розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля — короткостроковий портфель і довгостроковий портфель. Така типізація заснована на відповідній практиці бухгалтерського обліку фінансових активів підприємства.

Короткостроковий портфель (або портфель короткострокових фінансових вкладень) формується на основі фінансових активів, використовуваних протягом до одного року. Такі фінансові інструменти інвестування служать, як правило, однією з форм страхового запасу грошових активів підприємства, що входять до складу його оборотного капіталу.

Довгостроковий портфель (або портфель довгострокових фінансових вкладень) формується на основі фінансових активів, використовуваних протягом більш одного року. Цей тип портфеля дозволяє вирішувати стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства і здійснювати обрану ним політику фінансового інвестування.

5. За умовами оподатковування інвестиційного доходу виділяють два типи інвестиційного портфеля — оподатковуваний портфель і портфель, вільний від оподатковування. Така типізація інвестиційного портфеля пов'язана з реалізацією однієї з цілей його формування підприємством — забезпеченням максимального ефекту "податкового щита" у процесі фінансового інвестування.

Оподатковуваний портфель складається з фінансових інструментів інвестування, доход за якими підлягає оподатковуванню на загальних підставах відповідно до діючого в країні податковою системою. Формування такого портфеля не переслідує цілей мінімізації податкових виплат при здійсненні фінансових інвестицій.

Портфель, вільний від оподатковування складається з таких фінансових інструментів інвестування, доход за якими податками не обкладається. До таких фінансових інструментів відносяться, як правило, окремі види державних і муніципальних облігацій, що переслідують цілі швидкої акумуляції інвестиційних ресурсів, для рішення невідкладних інвестиційних задач. Звільнення інвестора від оподатковування доходів за такими фінансовими інструментами додатково стимулює їхню інвестиційну активність, збільшуючи суму чистого інвестиційного прибутку на розмір даної податкової пільги.

6. За стабільністю структури основних видів фінансових інструментів інвестування їхній портфель диференціюється в розрізі двох типів — портфель з фіксованою структурою активів і портфель із гнучкою структурою активів. Така типізація інвестиційного портфеля пов'язана з принциповими підходами інвестора до наступної його реструктуризації.

Портфель з фіксованою структурою активів характеризує такий його тип, при якому питомі ваги основних видів фінансових інструментів інвестування (акцій, облігацій, депозитних внесків і т.п.) залишаються незмінними на протязі тривалого періоду часу. Наступна реструктуризація такого портфеля здійснюється лише за окремими різновидами фінансових інструментів інвестування в рамках фіксованого загального обсягу за даним видом.

Портфель із гнучкою структурою активів характеризує такий його тип, при якому питомі ваги основних видів фінансових інструментів інвестування є рухомими і змінюються під впливом факторів зовнішнього середовища (їхнього впливу на формування рівня прибутковості, ризику і ліквідності) або цілей здійснення фінансових інвестицій.

7. За спеціалізацією основних видів фінансових інструментів інвестування в сучасній практиці інвестиційного менеджменту виділяють наступні основні типи портфелів:

Портфель акцій. Такий портфель дозволяє цілеспрямовано вирішувати таку ціль його формування, як забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі. Різновидом такого типу портфеля є портфель акцій венчурних (ризикових) підприємств.

Портфель облігацій. Цей тип портфеля дозволяє вирішувати такі цілі його формування як забезпечення високих темпів формування поточного доходу, мінімізації інвестиційних ризиків, одержання ефекту "податкового щита" у процесі фінансового інвестування.

Портфель векселів. Цей тип портфеля дозволяє підприємству цілеспрямовано забезпечувати одержання поточного доходу в короткостроковому періоді за рахунок ефективного використання тимчасово вільного залишку грошових активів (при одночасному зміцненні господарських зв'язків з оптовими покупцями своєї продукції).

Портфель міжнародних інвестицій. Формування такого типу портфеля здійснюють, як правило, інституціональні інвестори шляхом покупки фінансових інструментів інвестування (акцій, облігацій і т.п.), емітованих іноземними суб'єктами господарювання. Як правило, такий тип портфеля спрямований на реалізацію цілі забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків.

Портфель депозитних внесків. Такий портфель дозволяє цілеспрямовано вирішувати такі цілі його формування, як забезпечення необхідної ліквідності, одержання поточного інвестиційного доходу і мінімізації рівня і інвестиційних ризиків.

Портфель інших форм спеціалізації. В основі формування такого портфеля лежить вибір одного з інших видів фінансових інструментів інвестування, не розглянутих вище.

8. За кількістю стратегічних цілей формування виділяють моно- і поліцільовий типи портфелів.

Моноцільовий портфель характеризує такий його тип, при якому усі фінансові інструменти інвестування, які входять до його складу, відібрані за критерієм рішення однієї зі стратегічних цілей його формування (забезпечення одержання поточного доходу; забезпечення приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі; мінімізації інвестиційного ризику і т.п.). Такий одноцільовий портфель може включати у свій склад всі основні види фінансових інструментів інвестування, що забезпечують його стратегічну спрямованість.

Поліцільовий (комбінований) портфель передбачає можливості одночасного рішення ряду стратегічних цілей його формування. У сучасній інвестиційній практиці найбільше часто здійснюється формування комбінованого портфеля за першими двома розглянутими ознаками — цілями формування інвестиційного доходу і рівнем прийнятих ризиків. Такими основними варіантами комбінованих типів інвестиційних портфелів є:

- агресивний портфель доходу (портфель спекулятивного доходу);

- агресивний портфель росту (портфель прискореного росту);

- помірний портфель доходу (портфель нормального доходу);

- помірний портфель росту (портфель нормального росту);

- консервативний портфель доходу (портфель гарантованого доходу);

- консервативний портфель росту (портфель гарантованого росту).

Діапазон комбінованих типів інвестиційних портфелів може бути розширений у ще більшому ступені за рахунок їхніх варіантів, що мають проміжне значення цілей фінансового інвестування.

Запропонована до використання типізація інвестиційних портфелів може бути доповнена й іншими ознаками, пов'язаними з особливостями здійснення фінансового інвестування конкретними підприємствами.

Визначення цілей фінансового інвестування і типу інвестиційного портфеля, що реалізує обрану політику, дозволяє перейти до безпосереднього формування інвестиційного портфеля шляхом включення в нього відповідних фінансових інструментів. Ефективність цього формування забезпечується використанням двох альтернативних теоретичних концепцій, відомих як "традиційний підхід до формування портфеля" і "сучасна портфельна теорія".

Традиційний підхід до формування портфеля використовує в основному інструментарій технічного і фундаментального аналізу і припускає включення в нього найрізноманітніших видів фінансових інструментів інвестування, що забезпечують його широку галузеву диверсифікованість. Хоча такий підхід до формування портфеля дозволяє вирішувати стратегічні цілі його формування шляхом добору відповідних фінансових інструментів інвестування за показниками рівня їхньої прибутковості і ризику, ефективний взаємозв'язок між окремими з цих інструментів у процесі добору не забезпечується. Незважаючи на широку галузеву диверсифікованість фінансових активів портфеля, що забезпечує зниження рівня його ризику, цей ризик не диференціюється в розрізі систематичного і несистематичного його видів.

Сучасна портфельна теорія, принципи якої вперше були сформульовані в 50-х роках Г. Марковицем, а потім розвиті Д. Тобіном, В. Шарпом і іншими дослідниками, являє собою заснований на статистичних методах механізм оптимізації формованого інвестиційного портфеля за заданими критеріями співвідношення рівня його очікуваної прибутковості і ризику з урахуванням забезпечення корелятивного зв'язку прибутковості окремих фінансових інструментів між собою. У складі статистичних методів оптимізації портфеля, розглянутих цією теорією, особлива роль приділяється визначенню середньоквадратичного відхилення (або дисперсії) прибутковості окремих фінансових інструментів інвестування; коваріації і кореляції, що вимірюють характер зв'язку між показниками прибутковості цих інструментів; коефіцієнту "бета", що вимірює систематичний ризик окремих фінансових активів і ін.

Хоча в сучасній інвестиційній практиці використовуються обидва підходи до формування інвестиційного портфеля, в останні роки перевага віддається сучасної портфельної теорії. Саме вона одержує на сучасному етапі усе більший розвиток.

Оцінка основних параметрів сформованого інвестиційного портфеля. Така оцінка дозволяє оцінити ефективність усієї роботи з його формування.

Рівень прибутковості портфеля розраховується за такою формулою:

, (7.1)

де УД_П - рівень прибутковості інвестиційного портфеля; УД_і — рівень прибутковості окремих фінансових інструментів у портфелі; У_і - питома вага окремих фінансових інструментів у сукупній вартості інвестиційного портфеля, виражена десятковим дробом.

Рівень ризику портфеля розраховується за такою формулою:

, (7.2)

де УР_П — рівень ризику інвестиційного портфеля; УСР_і — рівень систематичного ризику окремих фінансових інструментів (вимірюваний за допомогою бета-коефіцієнта); УНР_П — рівень несистематичного ризику портфеля, досягнутий у процесі його диверсифікованості.

В умовах функціонування нашого фондового ринку ця оцінка повинна бути доповнена і показником рівня ліквідності сформованого портфеля. Результатом цього етапу формування портфеля є визначення того, наскільки стартові його характеристики відповідають цільовим параметрам його побудови.

Інвестиційний портфель, що цілком відповідає цілям його формування як за типом, так і за складом включених у нього фінансових інструментів, являє собою "збалансований стартовий інвестиційний портфель ".