Управління поточними активами

Управління використанням оборотних активів становить найбільш велику частину операцій фінансового менеджменту. Це пов'язано з великою кількістю елементів їх внутрішнього матеріально-речовинного і фінансового складу, що вимагають індивідуалізації управління; високою динамікою трансформації їхніх видів; високою роллю в забезпеченні платоспроможності, рентабельності й інших цільових результатів господарської діяльності підприємства.

Цілеспрямоване управління використанням оборотних активів підприємства визначає необхідність попередньої їхньої класифікації. З позицій фінансового менеджменту ця класифікація оборотних активів будується за наступними основними ознаками (рис. 3.4).

1. За характером фінансових джерел формування

виділяють валові, чисті і власні оборотні активи.

а) Валові оборотні активи (або оборотні кошти в цілому) характеризують загальний їхній обсяг, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу. У складі звітного балансу підприємства вони відображаються як сума другого і третього розділів його активу.

б) Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) характеризує ту частину їхнього обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

Суму чистих оборотних активів розраховують за такою формулою:

(3.1)

де ЧОА — сума чистих оборотних активів підприємства; ОА — сума валових оборотних активів підприємства; КФЗ — короткострокові поточні фінансові зобов'язання підприємства.

в) Власні оборотні активи (або власні оборотні кошти) характеризують ту їхню частину, що сформована за рахунок власного капіталу підприємства. Суму власних оборотних активів підприємства розраховують за формулою:

(3.2)

де ВОА — сума власних оборотних активів підприємства; ДЗК - довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства.

Рис. 3.4.Класифікація оборотних активів підприємства за основними ознаками

Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних коштів,то суми власних і чистих оборотних активів збігаються.

2. Види оборотних активів. За цією ознакою вони класифікуються в практиці фінансового менеджменту в такий спосіб:

а) запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних їхніх потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства.

б) запаси готової продукції. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вихідних матеріальних їхніх потоків у формі запасів виробленої продукції, призначеної до реалізації. У практиці фінансового менеджменту до цього виду оборотних активів додають звичайно обсяг незавершеного виробництва (з оцінкою коефіцієнта його завершеності за окремими видами продукції в цілому). При значному обсязі і тривалості циклу незавершеного виробництва його виділяють у процесі фінансового менеджменту в окремий вид оборотних активів.

в) дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь підприємства, представлену фінансовими зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб по розрахунках за товари, роботи, послуги, видані аванси і т.п.

г) грошові активи. У практиці фінансового менеджменту до них відносять не тільки залишки коштів у національній і іноземній валюті (у всіх їхніх формах), але і суму короткострокових фінансових вкладень, що розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошових активів (так званий "спекулятивний залишок грошових засобів").

д) інші види оборотних активів. До них відносяться оборотні активи, не включені до складу вищерозглянутих їхніх видів, якщо вони відображаються в загальній їхній сумі (витрати майбутніх періодів і т.п.).

3. Характер участі в операційному процесі. Відповідно до цієї ознаки оборотні активи диференціюються в такий спосіб:

а) оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції);

б) оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл підприємства (дебіторська заборгованість і ін.).

Більш докладно диференціація оборотних активів за цією ознакою буде розглянута при характеристиці виробничого і фінансового (грошового) циклів підприємства.

4. Період функціонування оборотних активів. За цією ознакою виділяють такі їхні види:

а) постійна частина оборотних активів. Вона являє собою незмінну частину їхнього розміру, що не залежить від сезонних і інших коливань операційної діяльності підприємства і не пов'язана з формуванням запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного збереження, дострокового завезення і цільового призначення. Іншими словами, вона розглядається як незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності.

б) змінна частина оборотних активів. Вона являє собою їхню частину, що варіює, що пов'язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного збереження, дострокового завезення і цільового призначення. У складі цього виду оборотних активів виділяють звичайно максимальну і середню їхню частину.

Класифікація оборотних активів підприємства не обмежується перерахованими вище основними ознаками. Вона буде доповнена в процесі подальшого викладу питань управління оборотними активами.

Управління використанням оборотних активів підприємства зв'язано з конкретними особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл являє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їхніх видів. Постійний процес цього обороту представлений на рис. 3.5.

Як видно з рис. 3.5, рух оборотних активів підприємства в процесі операційного циклу проходить чотири основних стадії, послідовно змінюючи свої форми.

Грошові активи Запаси готової продукції Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів Дебіторська заборгованість

Грошові активи

Рис. 3.5. Характеристика руху оборотних активів у процесі

операційного циклу

На першій стадії грошові активи (включаючи їхні субститути у формі короткострокових фінансових вкладень) використовуються для придбання сировини і матеріалів, тобто вхідних запасів матеріальних оборотних активів.

На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів у результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.

На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їхньої оплати перетворяться в дебіторську заборгованість.

На четвертій стадії інкасована (тобто оплачена) дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до їхнього виробничого зажадання може зберігатися у формі високо ліквідних короткострокових фінансових вкладень).

Найважливішою характеристикою операційного (виробничо-комерційного) циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру й ефективність використання оборотних активів, є його тривалість. Вона включає період часу від моменту витрати підприємством коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.

Принципова формула, за якою розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має вигляд:

(3.3)

де ОЦ — тривалість операційного циклу підприємства, у днях;

ТОга — період обороту середнього залишку грошових активів (включаючи їхні субститути у формі короткострокових фінансових вкладень), у днях; ТОмз — тривалість обороту запасів сировини, матеріалів і інших матеріальних факторів виробництва в складі оборотних активів, у днях; ТОгп — тривалість обороту запасів готової продукції і товарів, у днях; ТОдз — тривалість інкасації дебіторської заборгованості, у днях.

У процесі управління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють дві основні його складові: 1) виробничий цикл підприємства; 2) фінансовий цикл (або цикл грошового обігу) підприємства.

Виробничий цикл підприємства характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, використовуваних для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство і закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.

Тривалість виробничого циклу підприємства (в днях) визначається за такою формулою:

(3.4)

де ВЦ — тривалість виробничого циклу підприємства; ТОсм — період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів; ТОнз — період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва.

Фінансовий цикл (цикл грошового обігу) підприємства являє собою період повного обороту коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отримані сировину, матеріали і напівфабрикати, і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за поставлену

готову продукцію.

Тривалість фінансового циклу (або циклу грошового обігу) підприємства:

(3.5)

де ФЦ - тривалість фінансового циклу (циклу грошового обігу) підприємства; ТОкз — середній період обороту кредиторської заборгованості, у днях.

Між тривалістю виробничого і фінансового циклів підприємства існує тісний зв'язок, що графічно (на умовних даних) представлений на рис. 3.6

Рис. 3.6. Схема взаємозв'язку виробничого і фінансового циклів обігу оборотного капіталу підприємства

Значний обсяг фінансових ресурсів, інвестованих в оборотні активи, різноманіття їхніх видів і конкретних різновидів, що визначає роль у прискоренні обороту капіталу і забезпеченні постійної платоспроможності, а також ряд інших умов, визначають складність задач фінансового менеджменту, пов'язаних з управлінням оборотними активами. Комплекс цих задач і механізми їхньої реалізації одержують відображення в розроблювальній на підприємстві політиці управління оборотними активами.

Політика управління використанням оборотних активів являє собою частину загальної стратегії управління активами підприємства, що полягає у формуванні необхідного їхнього обсягу і складу і забезпеченні умов оптимізації процесу їхнього звертання.

Політика управління використанням оборотних активів підприємства розробляється за наступними основними етапами.

1. Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді:

На першому етапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу оборотних активів, використовуваних підприємством, — темпи зміни середньої їхньої суми в зіставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги оборотних активів у загальній сумі активів підприємства.

На другому етапі аналізу розглядається динаміка складу оборотних активів підприємства в розрізі основних їхніх видів — запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів; запасів готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошових активів. У процесі цього етапу аналізу розраховуються і вивчаються темпи зміни суми кожних їхніх цих видів оборотних активів у зіставленні з темпами зміни обсягу виробництва і реалізації продукції; розглядається динаміка питомої ваги основних видів оборотних активів у загальній їхній сумі. Аналіз складу оборотних активів підприємства по окремих їхніх видах дозволяє оцінити рівень їхньої ліквідності.

На третьому етапі аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотних активів і загальній їхній сумі. Цей аналіз проводиться з використанням показників — коефіцієнта оборотності і періоду обороту оборотних активів. У процесі аналізу встановлюється загальна тривалість і структура операційного, виробничого і фінансового циклів підприємства; досліджуються основні фактори, що визначають тривалість цих циклів.

На четвертому етапі аналізу визначається рентабельність оборотних активів, досліджуються визначальні її фактори. У процесі аналізу використовуються коефіцієнт рентабельності оборотних активів, а також двофакторна модель Дюпона, яка в застосуванні до оцінки ефективності використання оборотних активів має вигляд:

, (3.6)

де R_oa - рентабельність оборотних активів (за чистим прибутком), ЧП - чистий прибуток, ОА - сума оборотних активів, R_рч - рентабельність реалізації (за чистим прибутком), К_о.ОА - коефіцієнт оборотності оборотних активів.

На п'ятому етапі аналізу розглядається склад основних джерел фінансування оборотних активів — динаміка їхньої суми і питомої ваги в загальному обсязі фінансових засобів, інвестованих у ці активи;

визначається рівень фінансового ризику, що генерується сформованою структурою джерел фінансування оборотних активів.

Результати проведеного аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управління оборотними активами на підприємстві і виявити основні напрямки його підвищення в майбутньому періоді.

2. Визначення принципових підходів до формування оборотних активів підприємства. Такі принципи відображають загальну ідеологію фінансового управління підприємством з позицій прийнятного співвідношення рівня прибутковості і ризику фінансової діяльності. Стосовно до оборотних активів вони визначають вибір визначеного типу політики їхнього формування.

Теорія фінансового менеджменту розглядає три принципових підходи до формування оборотних активів підприємства — консервативний, помірний і агресивний.

• Консервативний підхід до формування оборотних активів передбачає не тільки повне задоволення поточної потреби у всіх їхніх видах, що забезпечує нормальний хід операційної діяльності, але і створення високих розмірів їхніх резервів на випадок непередбачених складностей у забезпеченні підприємства сировиною і матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки інкасації дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців і т.п. Такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно позначається на ефективності використання оборотних активів — їхньої оборотності і рівні рентабельності.

• Поміркований підхід до формування оборотних активів спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби у всіх видах оборотних активів і створення нормальних страхових їхніх розмірів на випадок найбільш типових збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується середнє для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику і рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.

• Агресивний підхід до формування оборотних активів полягає в мінімізації усіх форм страхових резервів по окремих видах цих активів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльності такий підхід до формування оборотних активів забезпечує найбільш високий рівень ефективності їхнього використання. Однак будь-які збої в здійсненні нормального ходу операційної діяльності, викликані дією внутрішніх або зовнішніх факторів, приводять до істотних фінансових втрат через скорочення обсягу виробництва і реалізації продукції.

Таким чином, обрані принципові підходи до формування оборотних активів підприємства (або тип політики їхнього формування), відображаючи різні співвідношення рівня ефективності їхнього використання і ризику, у кінцевому рахунку визначають суму цих активів і їхній рівень стосовно обсягу операційної діяльності. Це можна проілюструвати графіком, представленим на рис. 3.7. При альтернативних підходах до формування оборотних активів підприємства, їхня сума і рівень стосовно обсягу операційної діяльності варіюють у досить широкому діапазоні.

3. Оптимізація обсягу оборотних активів. Така оптимізація повинна виходити з обраного типу політики формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їхнього використання і ризику. Процес оптимізації обсягу оборотних активів на цій стадії формування політики управління ними складається з трьох основних етапів.

На першому етапі з урахуванням результатів аналізу оборотних активів у попередньому періоді визначається система заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного, а в його рамках — виробничого і фінансового циклів підприємства. При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинне приводити до зниження обсягів виробництва і реалізації продукції.

На другому етапі на основі обраного типу політики формування оборотних активів, планованого обсягу виробництва і реалізації окремих видів продукції і розкритих резервів скорочення тривалості операційного циклу (у розрізі окремих його стадій) оптимізується обсяг і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їхнього обороту і суми.

На третьому етапі визначається загальний обсяг оборотних активів підприємства на майбутній період:

(3.7)

де ОАп — загальний обсяг оборотних активів підприємства на кінець розглянутого майбутнього періоду; Зсп — сума запасів сировини і матеріалів на кінець майбутнього періоду; Згп — сума запасів готової продукції на кінець майбутнього періоду (із включенням у неї переліченого обсягу незавершеного виробництва); Дзп — сума дебіторської заборгованості на кінець майбутнього періоду; ДАп — сума грошових активів на кінець майбутнього періоду; Пп — сума інших видів оборотних активів на кінець майбутнього періоду.

4. Оптимізація співвідношення постійної і перемінної частин оборотних активів. Потреба в окремих видах оборотних активів і їхня сума в цілому істотно коливається в залежності від сезонних особливостей здійснення операційної діяльності. Тому в процесі управління оборотними активами варто визначати їхній сезонну (або іншу циклічну) складову, котра являє собою різницю між максимальною і мінімальною потребою в них протягом року.

Процес оптимізації співвідношення постійної і перемінної частин оборотних активів здійснюється по наступним етапах:

На першому етапі за результатами аналізу помісячної динаміки рівня оборотних активів у днях обороту або в сумі за ряд попередніх років будується графік їх середньої "сезонної хвилі" (рис. 3.8).

В окремих випадках він може бути конкретизований по окремих видах оборотних активів.

На другому етапі за результатами графіка "сезонної хвилі" розраховуються коефіцієнти нерівномірності (мінімального і максимального рівнів) оборотних активів стосовно середнього їхнього рівня.

Рис. 3.8. Графік „сезонної хвилі" рівня оборотних активів

підприємства протягом року

На третьому етапі визначається сума постійної частини оборотних активів.

На четвертому етапі визначається максимальна і середня сума змінної частини оборотних активів у майбутньому періоді.

Співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів є основою управління їхньою оборотністю і вибору конкретних джерел їхнього фінансування.

5. Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів. Хоча усі види оборотних активів у тім або іншому ступені є ліквідними (крім витрат майбутніх періодів і безнадійної дебіторської заборгованості) загальний рівень їхньої термінової ліквідності повинний забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства по поточним (особливо невідкладним) фінансовим зобов'язанням. У цих цілях з урахуванням обсягу і графіка майбутнього платіжного обороту повинна бути визначена частка оборотних активів у формі коштів, високо- і середньо ліквідних активів.

6. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів. Як і будь-який вигляд активів оборотні активи повинні генерувати визначений прибуток при їхньому використанні у виробничо-збутовій діяльності підприємства. Разом з тим, окремі види оборотних активів здатні приносити підприємству прямий доход у процесі фінансової діяльності у формі відсотків і дивідендів (короткострокові фінансові вкладення). Тому складовою частиною розроблювальної політики є забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових активів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень.

Політика управління використанням оборотних активів одержує своє відображення в системі розроблених на підприємстві фінансових нормативів. Основними з таких нормативів є:

• норматив власних оборотних активів підприємства;

• система нормативів оборотності основних видів оборотних активів і тривалості операційного циклу в цілому;

• система коефіцієнтів ліквідності оборотних активів.

Цілі і характер використання окремих видів оборотних активів мають істотні відмінні риси. Тому на підприємствах з великим обсягом використовуваних оборотних активів розробляється самостійна політика управління окремими їхніми видами:

1) запасами товарно-матеріальних цінностей (вони включають запаси сировини, матеріалів і готової продукції);

2) дебіторською заборгованістю;

3) грошовими активами (до них прирівнюються і короткострокові фінансові вкладення, що розглядаються як форма тимчасового використання вільного залишку грошових активів).

У розрізі цих груп оборотних активів конкретизується політика управління ними, що підлегла загальній політиці управління використанням оборотних активів підприємства.

Розглянемо особливості управління використання окремих видів оборотних активів.