Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Інженерно-геологічні й гідрологічні умови





 

У геоструктурному відношенні територія досліджень розташована в межах Українського кристалічного щита.

У геологічній будові території беруть участь докембрійські утворення й осадові відкладення кайнозою, що залягають на нерівній поверхні кристалічних порід і їхньої кори вивітрювання.

Архей-протерозойські відкладення представлені гранітами, плагіогранітами і плагіомігматитами. Глибина залягання крівлі кристалічних відкладень складає від 9,5 м.

Кристалічні породи покриті продуктами їхнього вивітрювання: первинними каолінами, жорствою і каолінізованими пісками. Піски найчастіше грубозернисті, або дрібнозернисті з великими зернами кварцу.

Над каолінами залягають піщано-глинисті відкладення третинного і четвертинного віку.

Палеогенові утворення на ділянці представлені відкладеннями бучакської, київської і харківської свит, які розвинуті в Сурській депресії: літологічно - це товща глин, пісків, аргілітів, зеленувато-сірого, сірого кольору, що мають розвиток переважно в зниженнях кристалічної підстави.

Відкладення неогенової системи (сарматського ярусу) представлені вапняками, глинами, пісками переважно жовто-зеленувато-сірого, сірого кольору з різними відтінками.

Залягають вони трансгресивно на відкладеннях харківської та київської свит, а в місцях їх відсутності на кристалічних породах та корі їх вивітрювання.

Загальна потужність неогенових відкладень змінюється від 5 до

25 метрів.

Пліоцен-нижньочетвертинні червоно-бурі глини розвиті повсюдно, за винятком долин рік та балок, де вони розмиті. Потужність їх складає 10-15 м (на вододілі), зменшується до долини р. Мокра Сура, де вони виклинюються. Глибина залягання крівлі пород на ділянці досліджень змінюється від декількох до 14 м.

На території досліджень антропогенові відкладення представлені сучасними алювіальними, алювіально-делювіальними, середньо-верхньочетвертинними алювіальними відкладеннями надзаплавних терас та середньо-верхньочетвертинними еолово-делювіальними, елювіальними відкладеннями.

Еолово-делювіальні, елювіальні відкладення розповсюджені на вододілі та схилах долини ріки Мокра Сура і представлені: суглинками важкими, суглинками легкими, що мають розвиток під суглинками середніми, загальною потужністю до 12,0 м. Перекриває четвертинну товщу грунтово-рослинний шар потужністю 0,5-0,8 м.

Сучасні алювіальні, алювіально-делювіальні відкладення розвинуті в заплаві р. Мокра Сура і представлені суглинками чорними, супісками, глинами гумусованими, замуленими, опісоченими, іноді різнозернистими пісками з включеннями жорстви. Відзначається велика неоднорідність як у вертикальному розрізі, так і по площі, містять залишки полурозкладених або зовсім розкладених рослин.

Середньо-верхньочетвертинними алювіальними відкладеннями надзаплавних терас представлені пісками різнозернистими потужністю

до 8 м.

Відповідно до геологічної будови на досліджуваній території виділяються наступні водоносні горизонти:

1.Водоносний горизонт сучасних алювіальних, алювіально-делювіиальних відкладень.

Коефіцієнт фільтрації коливається від 0,17 до декількох м/сут, частіше складає 1,2 м/сут.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів на всій площі його поширення і за рахунок розвантаження водоносних горизонтів, які дренуються долиною ріки.

Річна амплітуда коливання рівня води досягає 1,0-1,2 м.

2.Водоносний горизонт середньо-верхньочетвертинних еолово-делювіальних і елювіальних відкладень розвинутий у межах схилу долини

р. Мокра Сура і є першим від поверхні. Водоупором служать червоно-бурі глини, що залягають на глибинах від декількох до 12 м.

Глибина залягання рівня ґрунтових вод становить 1,0-9,6 и більше метрів. Водомісткість горизонту незначна.

По хімічному складу переважають води гідрокарбонатно-сульфатні, сульфатно-хлорідно-натрієво-калієві з сухим залишком від кількох до

10,94 г/л.

Живлення водоносного горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а також за рахунок утрат води з водогінних мереж і інфільтрації від поливу присадибних ділянок в межах території

с. Новоалександрівка.

Розвантаження водоносного горизонту здійснюється головним чином шляхом випаровування. Схема розвантаження підземних вод може бути представлена в такий спосіб: у літній і осінній час ґрунтові води в основному витрачаються на випаровування і транспірацію рослинами, ця витрата складає значну величину і перевищує по кількості суму місячних атмосферних опадів. У зимово-весняний період, коли величина випару незначна, інфільтраційне заповнення йде практично на підвищення рівня ґрунтових вод.

Сезонна амплітуда коливання рівня ґрунтових вод складає 1,0 м.

3.Водоносний горизонт неогенових відкладень на досліджуваній території має повсюдне поширення. Горизонт безнапірний.

Водомістка товща представлена зеленувато-сіро-жовтими пісками. Глибина залягання рівня на вододілах - 20-40 м та 2-3 м- в долинах рік та балок.

Живлення цього горизонту відбувається в присхилових частинах долин і глибоко врізаних балок, де атмосферні опади можуть вільно проникати в неогенові піски.

По хімічному складу води сульфатно-хлорідні та сульфатно-гідрокарбонатно-магнієво-натрієві з сухим залишком до 3,65 г/л.

4.Водоносний горизонт відкладень бучакської світи палеогену присвячений до депресій у кристалічному фундаменті і має спорадичне поширення.

Водоносний горизонт представлений пісками сірого і темно-сірого кольору, глинистими, різнозернистими, часто вуглистими; у верхній частині шару піски переходять у темну шарувату глину. На більшій частині свого розвитку водотривкою покрівлею є глини київської і харківської світи палеогену.

Горизонт напірний, величина напору до 15-20 м. Коефіцієнти фільтрації змінюються в широких межах від десятих часток метрів у добу до 20 м/добу.

Води сульфатно-хлоридно-натрієві з сухим залишком від 1,6 до 3,3 г/л.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів через товщу суглинків на ділянках неглибокого залягання відкладень, а також за рахунок підтоку вод з нижчезалягаючих відкладень кристалічних порід докембрію, що мають з ними гідравлічний зв'язок.

5.Водоносний горизонт тріщинуватої зони кристалічних порід архею-протерозою і продуктів їхнього руйнування. Води утримуються в тріщинуватій зоні кристалічних порід різного петрографічного складу і віку. Потужність тріщинуватої зони від 0 до 30-40 м. Ділянки з найбільш могутньою зоною кори вивітрювання найчастіше присвячені до схилів депресій і залягають безпосередньо під обводненими породами бучакскої світи палеогену.

Водоносний горизонт в основному напірний. Величина напору міняється від 0 до 30 м.

Багатоводність горизонту дуже нерівномірна і незначна. Коефіцієнти фільтрації змінюються від сотих часток до 2 м/добу. Води сульфатно-хлоридно-натрієві з мінералізацією 1-5 г/л.

Основне живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок перетікання вод з вищезалягаючих відкладень, з якими він знаходиться в тісному гідравлічному зв'язку, а також за рахунок припливу вод по регіональних глибинних розламах, що має зв'язок з областями живлення.

Інженерно-геологічні умови.

Заплавна частина ріки складена сучасними алювіальними й алювіально-делювіальними відкладеннями, на окремих ділянках при переході інженерних споруд перекритими техногенними насипними ґрунтами.

Сучасні алювіальні відкладення представлені мулом, суглинками чорними, супісками, глинами гумусованими, замуленими. Відзначається велика неоднорідність як у вертикальному розрізі, так і по площі. Містяться залишки напіврозкладених або зовсім розкладених рослин. По консистенції суглинки від м’якопластичних до тугопластичних - по берегах ріки, до м’ягко-текучепластичних - у заплаві.

Залягають гумусовані суглинки на перевідкладених суглинках сіруватих, опісочених із включенням жорстви, що підстилаються корою вивітрювання гранітів або вивітрілими гранітами.

Загальна потужність перевідкладених донних відкладень складає від декількох метрів до 11,5 м.

В наступні роки в результаті антропогенної діяльності людини: будівництво переходів і переїздів через русло ріки Мокра Сура, що порушили природний ухил, неорганізовані планувальні роботи, оранка схилів і долини ріки з наступним розвитком ерозії і виносу ґрунтів талими і дощовими водами в русло ріки - усе це сприяло зміні гідрологічної обстановки.

Русло ріки на всьому протязі замулене, майже на 40-60 % заросло водно-болотяною рослинністю. Плес практично не зберігся.

Потужність мулу складає від 0,2 до 3,0 м, в середньому 0,8-1,5 м

Вміст гумусу в профілі донних відкладень (мулу) складає 2,5-6,5 %.

В даний час рівень ґрунтових вод у заплаві і на схилах залягає на глибині від часток метра до декількох метрів. По хімічному складу води сульфатно-гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-сульфатні до сульфатно-гідрокарбонатного, різного катіонного складу з мінералізацією від 1,0 до

6,2 г/л. Води мають сульфатну агресивність стосовно бетонів на несульфатостійкому цементі.

Коефіцієнт фільтрації коливається від 0,17 до декількох м/доб, частіше складає 1,2 м/доб.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів на всій площі його поширення і за рахунок розвантаження водоносних горизонтів, які дренуються долиною ріки.

Річна амплітуда коливання рівня води досягає 1,0-1,2 м.

Сучасні алювіально-делювіальні й алювіальні відкладення непросадні.

Замулення русла і заболочування окремих його ділянок привело до утруднення поверхневого стоку ріки Мокра Сура.

Рівневий режим ріки Мокра Сура залежить від інтенсивності випадання атмосферних опадів і весняного паводка.

Розчищення русла ріки Мокра Сура поліпшать умови поверхневого стоку за рахунок видалення в руслі мулу і глинистих ґрунтів, а також побутового і будівельного сміття, що роблять опір потокові.

По трудомісткості розробки землерийними механізмами (одноківшевим екскаватором) ґрунти згідно БНІП-IV-2-82 відносяться: грунтово-рослинний шар, мулкуваті відкладення, суглинки пластичні, піски - до I групи, суглинки напівтверді, суглинки важкі, глини пластичні - до II групи.

 

1.5. Грунти заплави

Досліджувана територія р. Мокра Сура знаходиться в Центральній Степовій зоні підзоні Північного Степу, Правобережно-Дніпровської провінції.

Заплава р. Мокра Сура на всьому протязі неоднорідна, місцями вузька зі стрімчастими й крутими берегами (у місцях виходів корінних порід), найчастіше широка з добре вираженими елементами заплави - прируслової, центральної й притерасної частинами й характерною будовою берегів ріки, а у верхів'ї неширока з пологими берегами.

Рельєф заплави неоднорідний прируслова частина трохи вище центральної частини з добре вираженим мікрорельєфом. Найбільш низька притерасна частина, як правило, заболочена й характеризується розвиненим мікрорельєфом.

Ґрунтові води в заплаві знаходяться неглибоко від 0,0 до 1,5 м, рідше 2,0-2,5 м, мінералізація 1-3 і 3-5 г/л, тип сольового составу переважно сульфатно-хлоридно-натрієвий і кальцієво-магнієвий.

За даними рекогносцирувальних вишукувань виконаних для

ТРП «Расчистка русла и регулирование водного режима р. М.Суры Днепропетровськой области» (1981 р.), і гідрогеологічними вишукуваннями виконаними інститутом «Дніпродіпроводгосп» в 2006 р. [13], ґрунтовий покрив заплави р. Мокра Сура досить різноманітний, на ділянці розчищення представлений переважно гідроморфними ґрунтами. Переважають лугові ґрунти, що характеризуються глибиною залягання ґрунтових вод 1-2 м, у зниженнях рельєфу заплави (стариці, блюдця) поширені лучно-болотні й болотні ґрунти із глибиною залягання ґрунтових вод 0,0-1,0 м.

Відрізок заплави в районі сіл Братське - Новоолександрівка характеризується неширокою, а місцями - вузькою заплавою. Ґрунтовий покрив представлений чорноземами звичайними малогумусними середньо - і сильнозмитими на лесах, чорноземами еродованими, луговими, черноземно-луговими й лучно-болотними ґрунтами.

По глибині залягання ґрунтових вод виділені наступні типи ґрунтів: чорноземи звичайні й щебнюваті - > 5 м, чорноземно-лугові ґрунти - 1,5-

3,0 м, лугові ґрунти - 0,7-1,5 м, лучно-болотні - 0,3-0,7 м, болотні й мулувато-болотні 0,0-0,3 м.

По потужності гумусового профілю - середньопотужні - 75-85 см, потужні 120-150 см. Для чорноземів еродованих характерна скороченість гумусового профілю внаслідок змиву частини гумусового шару.

 

 

По глибині й ступеню засолення ґрунтового профілю виділені:

- незасолені - у шарі 0-200 см сухий залишок варіює 0,060-0,076% (на чорноземах), 0,022-0,080% (на черноземно-лугових і лугових ґрунтах), тип сольового складу хлоридно-сульфатний;

- слабосолончакуваті - засолені з 75 см, сухий залишок 0,204-0,210%, тип засолення хлоридно-сульфатний;

- слабосолончакуваті - засолені про поверхні, сухий залишок 0,182-0,210%, тип засолення содово-сульфатний і хлоридно-сульфатний;

- середньосолончакуваті - засолені з поверхні, сухий залишок 0,220-0,410%, тип засолення содово-сульфатний.

Механічний склад ґрунтів переважно середньосуглинистий, рідше важкосуглинистий і супіщаний.

По вмісту гумусу ґрунту малогумусні - у гумусовому шарі вміст гумусу становить у середньому 3,1-3,7% - на лугових потужних ґрунтах, за винятком супіщаних - 2,0%, на лучно-болотних й болотних - 2,1-3,1%. На еродованих чорноземах - 2,0-2,6%.

Ґрунти мають низький і середній вміст рухливих фосфатів (5-15 мг на 100 г ґрунту) і середній вміст обмінного калію (15-31 мг на 100 г ґрунту).

Вміст поглиненого натрію варіює в межах 0,23-0,70 мг-экв на

100 г ґрунту.

При вишукуваннях були відібрані зразки донних відкладень

р. Мокра Сура на ПК 14+50 і ПК 117+50.

Вміст органічної речовини донних відкладень варіює в межах 1,55-6,47%, загального азоту 0,095-0,291% рухливого фосфору 1,5-13,0 мг на

100 г ґрунти, обмінного калію 28-35 мг на 100 г ґрунти.

Сухий залишок в основному становить 0.190-0,310%, рідше 0, 088-0,164%, тип засолення хлоридно-сульфатний, ступінь засолення переважно слабка.

Наявність важких і кольорових металів у донних відкладеннях порівняно з їхніми значеннями в ґрунтах даного регіону й залежить від характеру донних відкладень, ступеня збагачення проб органічною речовиною й детритом. Аномально високого їх утримання в опадах не просліджується. Утримання важких і кольорових металів повсюдно не перевищуює гранично допустимих концентрацій (табл.1.4).

 

Таблиця 1.4 - Вміст важких металів у донних відкладеннях

 

№ п/п Найменуван-ня показників Форма присутності ГДК мг/кг Зміст, мг/кг
р.Мокра Сура ПК 14+50 р.Мокра Сура ПК117+50. р.Мокра Сура (фон.)
13.06.2006р. 02.08.2006р. 02.08.2006р.
1. Мідь Cu рухлива 3,0   46,45   24,93   42,56
2. Свинець Pb валова 21,0 6,88 2,05 3,35
3. Кадмій Сd валова 3,0 0,19 0,62 0,39
4. Марганець Mn валова     191,74   270,88   273,77
5. Кобальт З - - 3,20 < 0,5 < 0,5

 

Узагальнюючи вище викладене випливає:

1. Після розчищення русла донні відкладення складуються в тимчасові відвали й повинні бути витримані (з обов'язковим проморожуванням) протягом одного-двох сезонів.

2. По наявним даним ґрунти придатні для землевання. З огляду на низький зміст рухливих живильних речовин при землеванні обов'язкове компостування ґрунтів з органічними добривами.

3. Витримка у відвалах (із проморожуванням) забезпечить з однієї сторони поліпшення фізичних властивостей ґрунтів (пухке додавання, часткове структурування, пористість), з іншого боку – навіть при можливому розкритті засолених ґрунтів промивання атмосферними опадами забезпечить визначене зменшення змісту водорозчинних солей. Крім того, досить істотна аерація оглеєних ґрунтів; знищення анаеробної мікрофлори й продуктів їхніх метаболізм-закисних форм заліза, сірчистих з'єднань.

Механічний склад переважно важкосуглинистий.

Ґрунти-досліджуваної території на підставі їхнього генезису, рівня потенційної родючості потреби в меліоративних заходах об'єднані в чотири грунтово-меліоративні групи (табл.1.5).

Перша група представлена чорноземами звичайними малогумусовими еродованими (шифри-ґрунтів 1,2,3) і чорноземами щебнюватими еродованими (шифри ґрунтів 4,5,6).

Для ґрунтів цієї групи - рекомендуються заходи, спрямовані на зниження еродованності - безвідвальна обробка ґрунту поперек схилу, посів багаторічних трав. Ділянки, що примикають до берегів ріки варто відвести під водоохоронні лісосмуги з метою попередження подальшого замулення русла; ділянки ріллі, використовувати в грунтозахистних сівозмінах.

Ґрунтово-меліоративна група II представлена чорноземно-луговими й луговими ґрунтами включає підгрупу IIа зі слабко й середньозасоленими ґрунтами.

Основними заходами для ґрунтів цієї групи, варто вважати: зниження рівня ґрунтових вод, щілювання, посів багаторічних трав, крім того для підгрупи Па профілактичне внесення гіпсу в дозі 2-3 ц/га, посадка водоохоронних лісосмуг із солевитривалих порід дерев.

Ґрунтово-меліоративна група Ш представлена лучно-болотними ґрунтами й болотними ґрунтами - підгрупа Ша.

Ґрунти надлишково перезволожені, тому головною умовою підвищення родючості цих ґрунтів і використання їх у сільськогосподарському виробництві варто вважати зниження рівня ґрунтових вод. На зачагарникованих і кочкуватих ділянках варто провести культуртехнічні роботи з ретельним плануванням поверхні. При проведенні агротехнічних заходів обов'язкова оранка без оберту шару, щілювання, посів багаторічних трав.

На ділянках, що відводяться під водоохоронні лісосмуги, висаджуються солевыносливые й вологолюбні породи дерев.

Донний мул складований у тимчасові відвали при розчищенні русла доцільно використовувати для землювання малородючих ґрунтів. При цьому варто керуватися наступними положеннями:

- вміст органічної речовини в мулі повинен становити не менш 2%;

-сухий залишок водної витяжки не більше 0,3%;

- ділянки землювання повинні добре дренуватися, а найбільш сприятливі ґрунти для цієї-мети легкого механічного складу, тобто супіщані й легкосуглинисті.

Оскільки донний мул в основній масі багатий органічними речовинами, однак бідний рухливими формами фосфору, треба при землюванні доповнити недолік фосфору мінеральними добривами.

Найбільш доцільно використовувати мул після витримки й підсихання в аеробних умовах протягом не менш 6 місяців і компостування спільно із гноєм (доза гною зменшується в 2-2,5 рази проти звичайної, що дає крім додаткового збагачення рухливими формами живильних речовин, гарне перемішування органо-мінеральної маси, поліпшення її фізичних властивостей.

Донний мул, як правило, слабкозасолений тому при землюванні варто внести гіпс у дозі 1-2 т/га, щоб уникнути утворення соди при природному промивному режимі засолених ґрунтів. Гіпс доцільно вносити при компостуванні, чим досягається більш рівномірне перемішування його зі органо-мінеральною масою.

Після нанесення мулу на ділянки, їх треба залужити багаторічними травами й витримати протягом 3-4 років у меліоративному стані, тобто під шаром багаторічних трав.

Прогноз еволюції ґрунтів у зв'язку з намічуваними заходами.

Головною умовою збереження родючості ґрунтів є проведення комплексу меліоративних гідротехнічних і агрохімічних заходів.

При розчищенні русла р. Мокра Сура варто очікувати деякого зниження рівня ґрунтових вод, що позначиться надалі на зміні ґрунтового покриву заплави.

У першу чергу лучно-болотні й болотні ґрунти перейдуть у лугові, тобто на порядок, вище, відповідні зміни відбудуться й з луговими ґрунтами. Однак рівень ґрунтових вод понизиться не настільки, щоб виключити ці ґрунти з порядку гідроморфних, ґрунтові води й надалі будуть впливати на ґрунтовий покрив.

У цей час ґрунти випробовують вплив мінералізованих ґрунтових вод, що позначається на засоленні ґрунтового профілю. При зниженні рівня ґрунтових вод, поступово значна кількість солей перейде із ґрунту в ґрунтові води при природному промивному режимі ґрунтів. У першу чергу будуть вимиватися легкорозчинні з'єднання типу хлоридів, у меншому ступені - сульфати. Однак у сильнозасушливі роки можливе підвищення концентрації солей у верхньому метровому шарі ґрунту за рахунок підтягування по капілярам до поверхні.

На добре аеріруемих пухких ґрунтах підтягування солей до поверхні буде спостерігатися значно рідше внаслідок гарного промивання ґрунтового профілю.

Однак при природному промивному режимі засолених ґрунтів виникає небезпека осолонцювання ґрунтового профілю, що викликається підвищеним вмістом солей натрію в ґрунтовому розчині. Небезпека осолонцювання тим вище, чим більше знизиться рівень ґрунтових вод. У випадку якщо рівень ґрунтових, вод нижче 1,5 м, на заселених ґрунтах виникає, небезпека осередкового осолонцювання ґрунтів, а надалі, і більш широкого поширення осолонцювання.

Цей негативний ефект усувається шляхом профілактичного гіпсування ґрунтів, яким знижується дія іонів натрію на колоїдний комплекс ґрунту.

При рівні ґрунтових вод 1,5 м і вище така можливість виключається внаслідок установлення рівноваги між сольовими розчинами ґрунту й ґрунтових вод, у цьому випадку буде спостерігатися тільки засолення ґрунтового профілю.

Крім негативної дії засолення й осолонцювання на осушуваних ґрунтах заплави, особливо в замкнутих зниженнях виникає небезпека заболочування й, як наслідок, прояв негативних явищ: оглеєння ґрунтового профілю, збагачення закисними формами заліза, нагромадження сірководню.

На добре спланованих й дренованих ділянках можливість прояву негативних форм заболочування зводиться до мінімуму.

Найбільшу небезпеку на схилових землях представляє лінійна й площинна ерозія ґрунтів. З однієї сторони відбуваються необоротні процеси руйнування ґрунтового профілю, з іншого боку - замулення русла ріки. Тому необхідний цілий комплекс протиерозійних заходів, що включає: агротехнічні прийоми (безвідвальна оранка поперек схилу, щілювання, посів багаторічних трав), будівництво гідротехнічних споруд для зниження поверхневого стоку, терасування схилів, посадка водоохоронних лісосмуг, виположування ярів.

При використанні донних відкладень для землювання малородючих земель варто враховувати, що землювання повинне проводитися на добре спланованих ділянках, і на ґрунтах з хорошою водопроникністю й дренованостью. У противному випадку виникає небезпека злежування й утворення кірки, а в замкнутих зниженнях - заболочування території.

Крім того, слабкий ступінь засолення мулу збагачення закисними з'єднаннями може викликати гноблення, і загибель рослин, тому перед нанесенням мулу на ділянки землювання необхідно витримати його в добре аеріруємих умовах.

Оскільки донний мул являє собою безструктурну органо-мінеральну масу, доцільно вносити його разом із гноєм, як додаткове збагачення ґрунту органічними речовинами.

Після нанесення мулу на ділянки землювання обов'язковою умовою є використання цих ділянок у меліоративному стані під шаром багаторічних трав протягом 3-4 років. Цим досягається поліпшення агрономічних властивостей штучно створеного родючого шару ґрунту, стабілізація водно-повітряного й сольового режимів, створюються сприятливі умови для розвитку мікрофлори знову створеного ґрунту.

 

Таблиця 1.5 - Розподіл земельного фонду по ґрунтово-меліоративних

групах і підгрупам

 

Індекси ґрунтово-меліо-ративних груп і підгруп Назва груп Шифри ґрунтів
1а 1б Чорноземи звичайні малогумусні і чорноземи щебнюваті 2,3 4,5,6
II Чорноземи лугові й лугові ґрунти 7,9,10 8,11,12
IIа
III Лучно-болотні й болотні ґрунти 13, 14, 15, 16,17
IIIа
IV Виходи порід 18,19

 

1.6. Гідробіологічна характеристика

 

Вивченні водяної та прибережної рослинності використовувалися за стандартними методиками гідроботанічних досліджень (Катанська, 1981, Полевая геоботаника, 1964).

Визначення видів проводилося по «Определителю высших растений Украины» (1987) і «Визначнику рослин” України» (1965) с використанням мікроскопів "Citoval" та МБС-9. Назви рослин наведені згідно сучасної ботанічної номенклатури (Mosyakin, Fedorochuk, 1999).

Основним методом вивчення структури та розподілу угруповань макрофітів був метод профілів.

При гідробіологічних дослідженнях як основне літературне джерело використовували (Посібник, 1982).

Якісні і кількісні проби зоопланктону відбирали шляхом зачерпування відром 50 - 100 л води з поверхневого шару і наступним фільтруванням її через планктонну сітку Апштейна з газу № 67. Концентрат із сітки переносили в ємності і фіксували на місці 40% нейтральним формаліном.

При камеральній обробці якісний зоопланктон вивчався під мікроскопами МБІ-1 і МБС-2. Кількісні проби доводили до певного об’єму і досліджували методом підрахунків у модифікованій камері Богорова. Відносно «бідні» проби проглядалися цілком, у «багатих» масові види рахували в частині проби з подальшим перерахунком на весь об’єм.

Для визначення біомаси окремих зоопланктерів використовували таблиці індивідуальних мас, що були розроблені Інститутом гідробіології НАН України.

Математичну обробку даних виконували за загальноприйнятими методиками, і посібникові А. В. Макрушина (1974).

Видову ідентифікацію зоопланктону проводили з використанням визначників (Визначник прісноводних безхребетних Європейської частини СРСР, 1977, Фауна України, 1974, Жадні, 1952), Мануйлова, 1964,

Кутикова, 1970).

Якісні проби зообентосу відбирали сачком, в основному серед заростей вищої водної рослинності.

Для добору кількісних проб використовували дночерпак моделі Экмана-Берджа площею 1/40 м2. Проби відбирали двічі, вміст дночерпака зливали у велику ємність, з якої послідовно відмивали організми від ґрунту, переносили їх у лабораторний посуд і відразу ж фіксували 40% формаліном.

Подальшу якісну і кількісну обробку проб виконували в лабораторії. Чисельність визначали прямим підрахунком організмів, біомасу - прямим зважуванням окремих груп на аналітичних і торсіонних вагах.

Математичний аналіз проводили за методикою В. И. Жадіна (1956).

Визначення видової належності виконували по визначниках: Визначник прісноводних безхребетних Європейської частини СРСР, 1977, Попова (1953), Жадін, (1952), Ліпін (1950).

Іхтіологічні та орнітолоогічні дослідження проводили за загальноприйнятим методикам.

 

 

1.6.1. Флора та рослинність прибережжя та мілководь

 

До водянної рослинності відносять.В сучасний період природні лісові біогеоценози на території заплави р. Кільчень практично не залишились. Червонокнижних і рідкісних видів та угруповань на досліджуваній ділянці не зареєстровано.

В руслі ріки зареєстровано всього 11 видів, що надзвичайно мало для річки такого типу внаслідок заростання та промислово-сільскогосподарського забруднення.

Водяна рослинність в руслі представлена окремими фрагментами.

З угруповань занурених рослин - куширу зануреного (Ceratophyllum demersum).

З повітряно-водяних рослин: рогозу широколистого (Typha latifolia), частухи подорожникової (Alisma plantago–aquatica).

Таким чином рослинність ділянок запланованого розчищення русла відрізняється надмірним заростанням повітряно-водяною рослинністю, що перетворює русло ріки на очеретові болота і спрощеним складом угруповань макрофитів у порівнянні з іншими частинами ріки.

До прибережної рослиності відносять. В заплаві р. М. Сура розповсюджена мезофільно-лучна, гігрофільно-лучна рослинність з домінуванням бур’янистих видів.

Мезофільно-лучна рослинність в основному представлена угрупованнями злаків, серед яких домінують пирій повзучий (Elytrigia repens), зрідка костриця лучна (Festuca pratensis), а також різнотрав’я: морква дика (Daucus carota), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia), лопух великий (Arctium lappa), полин звичайний (Artemisia vulgaris). В їх складі кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), щавель кінський (Rumex confertus), нетреба звичайна (Xanthium strumarium), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare) та ін.

Гігрофільно-лучна (лучно-болотна) рослинність зустрічається фрагментами трохе вище урізу води і представлена угрупованнями мітлиці повзучої (Agrostis stolonifera), бульбокомишу морського (Bolboschoenus maritimus) з такими гігрофільними видами: вовконіг європейський (Lycopus europaeus), щавель кучерявий (Rumex crispus), жовтець отруйний (Ranunculus sceleratus), жовтець повзучий (Ranunculus repens), алтей лікарський (Althea officinalis) перстач гусячий (Potentilla anserina) та інші.

Червонокнижних і рідкісних видів та угруповань на досліджуваній ділянці не зареєстровано.

 

 

1.6.2. Іхтіофауна

 

Ділянка ріки, де проектується розчистка русла, розташована в нижній течії р. Мокра Сура.

Особливістю процесу функціонування нижньої течії ріки, включаючи її абіотичні (морфологія, гідрологія, гідрохімія) і біотичні (фітопланктон, вища водна рослинність, зоопланктон, зообентос, іхтіофауна) параметри є багатофакторний трансформуючий вплив антропогенного походження. На цій ділянці починається звуження долини ріки, широка (до 4,5 км) двостороння заплава поступово змінюється на односторонню, шириною від 400 м до 1,5 км.

Прилягаючі ландшафти представляють собою мережу стариць, насипів, ярів і балок. Це колишні притоки ріки, деякі з них перетворилися на стічні канави, що приносять у акваторію Мокрої Сури скиди промислових і комунально-побутових вод, та змиті з ланів і сільгоспугідь органічні і інші забруднювачі. Значний вплив полягає також у використанні прибережжя під випас худоби та сільгоспугіддя.

Основними формуючими факторами у прибережжі є цивільне будівництво (більше 95% прибережної зони тут зайнято населеними пунктами) і скид стічних вод міської агломерації. Більше 45% обсягу річного стоку ріки складають забруднені стічні води - з 96,5 млн.м3/рік. Значний перепад висот від витоків до гирла, що міг би сприяти природній промивці акваторії, частково нівелюється підпором Дніпровського водосховища та перекриттям русла по всій течії ріки дамбами, запрудами, мостовими переходами та ін. Тим самим, по всій акваторії ріки, особливо в районі від с. Сурсько-Литовське до понтонного мосту (верхів`я Сурської затоки водосховища), формуються застійні зони із суцільно замуленими мілководними акваторіями, які у вегетаційний період здебільшого повністю заростають зануреною водною рослинністю.

Ділянка ріки від с. Новоалександрівка до с. Братське потерпає від всіх наведених факторів. Наближеність до Дніпровського водосховища фактично не впливає на формування фауни риб ділянки через високий рівень антропогенного навантаження, звуженості і мілководності русла, відсутності ефективних нерестовищ і шляхів до них, та можливості міграції молоді з цих акваторій на верхні ділянки ріки. Товщина донних відкладень на окремих ділянках перевищує 3 метри.

Перелічений комплекс негативного впливу визначає вкрай збіднілий склад фауни риб на даній ділянці.. По суті проводити порівняльний аналіз в змінах функціональних структур іхтіокомплексу даної акваторії з іншими ділянками ріки, некоректно взагалі з причини практичної відсутності угруповань риб на цій акваторії.

 

Таблиця 1.6 - Видовий склад, кількісні параметри фауни риб

р. Мокра Сура.

Види риб Станції відбору проб
Район с. Новоалександрівка – с. Братське Усереднено по акваторії ріки
х % у х % у
             
Тюлька 0,07 0,01 0,11
Вівсянка 496,07 27,3 666,97
Гірчак 1225,13 67,42 1901,79
Плоскирка 0,33 0,02 2,01
Карась золотий 1,67 0,09 0,93
Карась сріблястий 3,13 0,17 15,57
Короп 0,07 0,01 26,25
Краснопірка 0,6 0,03 3,23
Лящ 1,93 0,11 52,04
Лин 0,35 0,02 1,21
Товстолобик 0,07 0,01 3,79
Плітка 12,5 4,95 354,25 33,48 1,85 129,75
Верховодка 45,63 2,51 209,91
Чебачок амурський 240,0 95,05 933,4 0,67 0,03 0,49
Щипавка 2,2 0,12 8,31
Щука 0,83 0,05 75,42
Йорж 0,6 0,03 2,73
Окунь 1,73 0,09 3,75
Судак 0,2 0,01 3,19
Бичок-пісочник 1,6 0,09 7,78
Бичок-головач 0,3 0,02 4,71
Бичок-гонець 0,13 0,01 0,07
Всього 252,5 100,00 1287,65 1816,79 100,00 3120,01
Промислово цінні 2,2 0,12 81,48
Промислові 12,5 4,95 354,25 42.19 2.32 235,66
Малоцінні промислові 240,0 95,05 933,4 45,7 2,5 210,2
Непромислові. 1726,7 95,04 2592,85
                   

 

Примітка: х - чисельність, екз/100м2; у - біомаса, г/100 м2; %-доля виду від загальної чисельності.

З зареєстрованих на всій акваторії ріки 22 видів риб, на ділянці від с. Новоалександрівка до с. Братське у прибережних біотопах встановлено всього 2 види – плітка і випадковий далекосхідний інтродуцент – чебачок амурський. Останній, при чисельності 240,0 екз/100м2 займає 95% чисельного складу іхтіофауни. Плітка реєструється у кількості 12,5 екз/100м2 (5% від загальної чисельності). Відсутність в пробах інших видів риб свідчить про те, що на даній ділянці вони практично не мешкають, а можуть лише короткочасно тут знаходитися при міграційних процесах. Тобто ця ділянка практично не відповідає умовам життєдіяльності більшості представників туводної іхтіофауни. Характерна ознака – найвищий рівень пристосування до цих, замулених, вкрай забруднених стоками акваторій проявив саме новий для регіону вид - чебачок амурський, а не типові усталені до будь-яких шкідливих впливів аборигенні види місцевої фауни - гірчак, карась сріблястий та ін. Ці види (разом з іншими) реєструються на ділянках нижче по течії і значно вище по течії (в районі с. Сурсько-Литовське).

В цілому, загальний стан іхтіоценозу на ділянці від с.Новоалександрівка до с.Братське, слід класифікувати як деструктивний. Слід зазначити, що процеси природного відтворення риб (нерест) тут не відбуваються, умови існування і нагулу як молоді, так інших вікових груп риб, характеризуються як критичні. Негативні зміни в структурі і параметрах іхтіоценозу повністю відповідають загальному рівню техногенного навантаження.

Виходячи з вищенаведеного, зазначимо, що проведення комплексу робіт по розчищенню русла і відновленню гідрологічного режиму з вилученням надлишків донних відкладень є не тільки припустимим, але і вкрай необхідним заходом.

 

1.7. Оцінка якості води та донних відкладень

 

Оцінка якості води й донних відкладень виконана по матеріалам гідрогеологічних і біолого-екологічних досліджень становища

р. Мокра Сура, проведеним у серпні 2006 р.

Вода р. Мокра Сура мінералізована і в ній порушені процеси самоочищення. Цього року мінералізація склала на період відбору проб

1140 мг/л, жорсткість – 9,2 мг-экв./л, реакція слаболужна. Концентрація хлоридів 196 мг/л, концентрація сульфатів 350,6 мг/л, катіони подані в основному іонами натрію, кальцію та магнію, що характерно для рік даного району і визначається характером їхнього живлення.

За результатами спостережень якість води річки по хімічному аналізу більшості показників, відповідає вимогам встановленим до водойм рибогосподарського використання.

В той же час результати досліджень донної фауни показують, що якість води річки, згідно різних систем індикації за макрозообентосом, дозволяє віднести її до дуже забрудненої. Річка потребує проведення невідкладних робіт по її оздоровленню.

По утриманню водорозчинних солей гумусовані шари донних відкладень віднесені до середньозасолених.

Сухий залишок водяних витяжок до 0,596 %. Тип засолення по аніонах хлоридно-сульфатний, по катіонам калієво-натрієвий. Реакція середовища слаболужна, рН - 7,9.

Наявність важких і кольорових металів у донних відкладеннях, у порівнянні з їхніми значеннями в ґрунтах даного регіону, незначна і залежить від характеру донних відкладень, ступеня збагачення проб органічною речовиною і детритом. Вміст важких і кольорових металів не перевищує гранично допустимих концентрацій, за виключенням міді. Концентрація міді на порядок вище ГДК але незначно перевищує фонове значення.

Хімічний склад води ріки Мокра Сура приведений у таблиці 1.7.

Таблиця 1.7 - Зміст хімічних компонентів у поверхневих водах

 

№ п/п Найменування хімічних компонентів   ГДК, мг/л   р. Мокра Сура, мг/л
Дата відбору: 2.08.2006 р.
  Смак -  
  Колір -  
  Запах -  
  Прозорість - >30
  Сухий залишок -  
  РН 6,5-8,5 7,9
  Жорсткість загальна мг-экв/л 9,2
  Na + K - 202,4
  Ca - 88,2
  Mg - 58,4
  Cl 350,0 196,0
  SO4 500,0 350,6
  HCO3 - 305,1
  CO3 - відс.
  NO3 45,0 13,0
  NO2 3,3 0,082
  Fe загальне 0,3 0,25
  NH4 2,0 < 0,15
  Ni 0,1 0,061
  Cu 1,0 0,021
  Pb 0,03 0,001
  Cd 0,001 < 0,01
  Cb 0,1 0,022
  Mn 0,1 0,021

 

Вміст важких і кольорових металів у донних відкладеннях приведений у таблиці 1.8.

Донні відкладення є одним з інформативних компонентів водних екосистем, тому що відображають всі зміни, які відбуваються на водозборі й у самих водоймах у процесі їхньої еволюції. Донні відкладення формуються під впливом заплавних ґрунтів і внутрішньоводоймових процесів, що відбуваються в них.

 

Таблиця 1.8 - Зміст важких металів у донних відкладеннях

 

№ п/п Найменува-ння показників Форма присутності ГДК для ґрунтів, форма мг/кг Зміст, мг/кг
р. Мокра Сура ПК 14+50 р. Мокра Сура ПК 117+50 р. Мокра Сура (фон)
масова рухома 13.06.2006р. 02.08.2006р. 02.08.2006р.
               
1. Мідь Cu масова - 3,0 46,45 24,93 42,56
2. Свинець Pb масова, подвижна 32,0 20,0 6,88 2,05 3,35
3. Кадмій Сd масова - 0,5 0,19 0,62 0,39
4. Марганець Mn масова   - 191,74 270,88 273,77
5. Кобальт Со масова - 5,0 3,20 < 0,5 < 0,5
                       

 

У процесі формування в донних відкладеннях, особливо мулових, акумулюється значна кількість різних хімічних речовин - органічних, біогенних, токсичних. Накопичуючи їх з водної товщі, або поставляючи у воду за певних умов, донні відкладення тим самим відіграють немаловажну роль у формуванні гідрохімічного режиму і якості води водойми, сприяючи їхньому самоочищенню й вторинному забрудненню.

При вишукуваннях були відібрані зразки донних відкладень

р. Мокра Сура на ПК 14+50 і ПК 117+50.

Основні типи донних відкладень на досліджуваній ділянці являють собою мули піщанисті і мули дисперсні.

Наявність важких металів у донних відкладеннях примірно дорівнює їхнім значенням у ґрунтах даного регіону й залежить від характеру донних відкладень, ступеня збагачення проб органічною речовиною й детритом.

Найбільш високими концентраціями представлена мідь (до 46,45 мг/кг). Зміст важких металів в мулах р. Мокра Сура наведено в табл. 1.8.

Утримання важких і кольорових металів повсюдно не перевищує гранично допустимих концентрацій, за виключенням міді

У зв'язку із заплавною діяльністю в руслі ріки донні відкладення характеризуються значною строкатістю фізико-хімічних і агрохімічних властивостей.

Потужність гумусированных донних відкладень варіює від 1,8 до 2,8 м, по змісту гумусу переважають малогумусні (гумусу 3, 2-5,0%), на окремих ділянках зустрічаються середньогумусні (5, 2-5,5%).

У загальній масі відкладень слабогумусні шари (зміст гумусу 1,5 - 2,4%) мають невелику потужність (40-50 см), іноді зовсім відсутні.

Вміст органічної речовини донних відкладень варіює в межах 1,55-6,47%, загального азоту 0,095-0,291% рухливого фосфору 1,5-13,0 мг на

100 г ґрунти, обмінного калію 28-35 мг на 100 г ґрунти.

У зв'язку з тим, що технологія розчищення русла не дозволяє проводити селективну виїмку донних відкладень: окремо добре гумусовані й слабогумусовані з оглеєними грунтоутворюючими породами, існує небезпека створення плям слабогумусованих з поверхні шарів на ділянках

планування (землевання).

Незважаючи на певні обсяги слабогумусованих ґрунтів у загальній масі відкладень, середній зміст гумусу у відвалах розкриву при ретельному перемішуванні складе 2-3%. Тому при розрівнюванні ґрунтів досить важливо гарне перемішування й перекриття менш гумусованих шарів добре гумусованими (на практиці обумовлене візуально - по кольору наносимого шару).

Узагальнюючи вищевикладене можна зробити наступні висновки:

1. Донні відкладення по змісту гумусу цілком придатні для землевання відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 17.4.2.02.-83 і ДЕРЖСТАНДАРТУ 17.5.3.06.-85.

2. Обов'язкова витримка відвалів (із проморожуванням) протягом

1-2 сезонів для поліпшення фізичних властивостей ґрунтів.

3. По агро - й фізико-хімічних показниках донні відкладення істотно не відрізняються від фонових ґрунтів заплави, а в ряді випадків, мають кращі характеристики, тому донний мул складований у тимчасові відвали при розчищенні русла доцільно використовувати для землевання малородючих ґрунтів. При цьому варто керуватися наступними положеннями:

- вміст органічної речовини в мулі повиненстановити не менш 2%;

-сухий залишок водної витяжки не більше 0,3%;

- ділянки землевання повинні добре дренуватися, а найбільш сприятливі ґрунти для цієї мети легкого механічного складу, тобто супіщані й легкосуглинисті;

- при розрівнюванні хорошо гумусованих ґрунтів по площі заплави, особливу увагу необхідно приділяти створенню рівномірних шарів по змісту гумусу.

4. Доцільно після виїмки донних відкладень провести агрохімічне обстеження ґрунтів відвалів, тому що при розкритті можлива виїмка ґрунту зі строкатістю по змісту гумусу.

5. Оскільки донний мул в основній масі багатий органічними речовинами, однак бідний рухливими формами фосфору, треба при землеванні доповнити недолік фосфору мінеральними добривами. Найбільш доцільно використовувати мул після витримки й підсихання в аеробних умовах протягом не менш 6 місяців і компостування спільно із гноєм (доза гною зменшується в 2-2,5 рази проти звичайної, що дає крім додаткового збагачення рухливими формами живильних речовин, гарне перемішування органо-мінеральної маси, поліпшення її фізичних властивостей).

6. Донний мул, як правило, слабкозасолений тому при землеванні варто внести гіпс у дозі 1-2 т/га, щоб уникнути утворення соди при природному промивному режимі засолених ґрунтів. Гіпс доцільно вносити при компостуванні, чим досягається більш рівномірне перемішування його з органо-мінеральною масою.

7. Перед землеваням заплавних земель доцільно провести фрезування дернини для роздроблення коріння рослинності й кращого контакту наносимого шару із ґрунтом ділянок землевання.

8. Після нанесення мулу на ділянки, їх треба залужити багаторічними травами й витримати протягом 3-4 років у меліоративному стані, тобто під шаром багаторічних трав.

У цілому, розчищення русла ріки, навіть на порівняно невеликому відрізку, дозволить змінити меліоративний стан ґрунтів за рахунок поліпшення водно-повітряного й сольового режимів, що сприятливо позначиться надалі на формуванні лугових рослинних асоціацій.

Заходи щодо збереження й поліпшення екологічного стану заплавних земель повинні супроводжуватися агротехнічними, лісомеліоративними - на прибалочних схилах і гирловій частині балок, що виходять до заплави

р. Мокра Сура уздовж ділянки розчищення русла. У заплаві повинен дотримуватися режим прибережних смуг і водоохоронної зони з розробкою й впровадженням відповідних заходів, що сприяють збереженню екологічного стану заплавних земель.

 

2. Обґрунтування гідротехнічних заходів з розчищення русла р. Мокра Сура

 

 

2.1. Сучасний стан річища та заплави в районі с. Новоолександрівка

 

У результаті порушення водного режиму (спорудження перемичок у руслі, винос продуктів ерозії з діючих ярів і балок, відсутності водоохоронних зон, оранка берегів впритул до урізу води) відбулося замулення ріки Мокра Сура, що викликало підйом рівня ґрунтових вод на прилягаючих землях; а в період паводків створюється підпір води, що затоплює заплавні землі та населені пункти Дніпропетровського району.

 

 

2.2. Характеристика пропуску максимальних витрат весняного водопілля та дощового паводку

 

Весняна повінь спостерігається кожен рік. Середня дата початку повені - 27 лютого. Максимальна витрата води спостерігається у середньому

11 березня, кінець повені - 7квітня. Середня тривалість повені складає 39 діб, найбільша тривала 61 добу (1974 р.), найменша - 13 діб (1951 р.). Середній обсяг стоку повені складає 5,8 млн. м , найбільший - 22,6 млн. м. спостерігався у 1970 р.

Середня із найбільших витрат води весняник повінь складає 13,4 м /с, (табл. 2.1) найбільша спостерігалась 09.03.1986 р. - 78,5 м /с. За останні 20-30 років спостерігається тенденція зменшення інтенсивності максимальних витрат весняних повіней на річках регіону у 1,5 рази у порівнянні з попереднім періодом, що пов`язано з загальним потеплінням, особливо в зимові місяці, і зменшенням накопичення снігу.

Дощові паводки спостерігаються після тривалих дощових опадів. Середня витрата дощових паводків складає 3,0 м /с, найбільша спостерігалась 27 січня 1979 р. - 71,1 м /с. Середній об'єм стоку паводків складає 0,9 млн. м , найбільший - 12,4 млн. м (1979 р.).

 

Таблиця 2.1 - Розрахунки максимальних витрат весняної повені в басейні р. Мокра Сура  
             
Найменування показників р. Базавлук в/п Катерино-Наталівка (аналог) Мокра Сура (гирло) с. Новоалександровка  
 
         
№ створу,   в/п      
Площа басейну F, км2        
Довжина водотоку L, км 75,3      
Відстань від гирла, км 84,5 0,0    
Падіння ріки Н, м 106,2 108,6 105,2  
Інтенсивність водовіддачи am, мм/год 4,3 4,3 4,3  
Коефіцієнт форми та шорсткості русла а км/добу        
Швидкість добігання хвилі повені v=aH1/3 км/добу 37,9 47,7 37,8  
Тривалість добігання хвилі повені =L/v, діб 1,99 2,85 3,02  
Тривалість водовіддачи від сніготанення tc, (рис. 49) діб 3,1 3,0 2,9  
Співвідношення n= /tc,   0,64 0,95 1,04  
Коефіцієнт редукції: - =(0,28+0,07n)/(1+2n) при n>1; ( >tc) -      
- =0,35/(1+2n) при n<1; >1 0,153 0,121 0,114  
- =tc/(0,92tc-0,24+(1,94tc+5,95) ); при <1 -      
Площа лісів в басейні fл, км2   70,39 156,94  
Площа боліт в басейні fб, км2   9,33 0,00  
Коефіцієнт складу лісів,   0,85 0,85 0,85  
   
  Продовження таблиці 2.1    
           
Коефіцієнт підвищення часу водовіддачи за рахунок залісеності та заболоченості m=1+ fл/F+fл/F 1,03 1,02 1,05  
Умовний час початку віддачи стоку: - у витоку ріки Т и діб 3,3 3,3 3,3  
- в розрахунковому створі ріки Тс, (рис. 50) ді б 2,7 2,7 2,7  
Тривалість неодночасності віддачи стоку tнис, діб 0,6 0,6 0,6  
Коефіцієнт, що враховує вплив залісеності, заболоченості і        
неодночасності сніготанення =(tc+ )/(mtc+ +tн) 0,88 0,90 0,89  
Регулюючий об'єм водосховища W1, млн. м3 2,0 3,5    
Водозбірна площа водосховища f1, км2        
Об'єм стоку з площі басейну водосховища S1=0,001hp1%f1, млн. м3 23,4 34,8 32,4  
Коефіцієнт, що враховує зарегулювання витрати водосховищем,        
r1=1-(W1/S1)[1-(1-f1/F)0,75] 0,97 0,98 1,00  
Регулюючий об'єм водосховища W2, млн. м3        
Водозбірна площа водосховища f2, км2        
Об'єм стоку з площі басейну водосховища S2=0,001hp1%f2, млн. м3        
Коефіцієнт, що враховує зарегулювання витрати водосховищем,        
r2=1-(W2/S2)[1-(1-f2/F)0,75] 1,00 1,00 1,00  
Сумарний коефіцієнт зарегулювання водосховищами, r = r1r2 0,97 0,98 1,00  
Максимальна витрата Q1%=0,28am F r , 1% м3     313,5  
Забезпеченість, Р, %/модульний коефіцієнт, 3% 0,75     235,1  
  5% 0,64     200,7  
  10% 0,47 77,5 170,3 147,4  
  25% 0,25 41,2 90,6 78,4  
  0,5% 1,19     373,1  
Шар стоку повені 1 % забезпеченості hp1%,   мм        
Об'єм стоку повені W1%=0,001hp1%F, 1% млн. м3 61,0 166,1 156,4  
Забезпеченість, Р, %/модульний коефіцієнт, , 3% 0,73 44,5 121,3 114,2  
Продовження таблиці 2.1    
             
  5% 0,62 0,59 36,0 98,0  
  10% 0,37 22,6 61,5 57,9  
  25% 0,16 9,8 26,6 25,0  
  0,5% 1,18 72,0 196,0 184,6  
             

 

 

3. Проектування та розрахунок заходів з розчищення русла р. Мокра Сура

 

 

3.1. Загальна схема намічуваних заходів, що передбачаються проектом

 

У процесі розробки проекту були виконані детальні топографічні, інженерно-геологічні, гідрогеологічні дослідження заплави ріки Мокра Сура. Використані матеріали техно-робочого проекту «Расчистка русла и регулирование водного режиму реки Мокрая Сура в Днепропетровськой области» виконаного Дніпропетровським філіалом інституту «Укрдіпроводгосп» у 1981 році, рішення якого були реалізовані не в повному обсязі.

У результаті досліджень з'ясовано, русло ріки в районі

с. Новоолександрівка - с. Братське сильно замулене, заросло водною рослинністю через що, при проходженні весняних і дощових паводків відбувається регулярне, тривале затоплення заплавних земель і підтоплення присадибних ділянок. Замулення русла на цій ділянці привело до підйому рівня ґрунтових вод у заплаві. У верхній течії ріки виконувалось локальне розчищення й русло перебуває в задовільному стані.

Основною причиною замулення русла ріки є порушення землекористувачами водоохоронного режиму ріки. Захисні лісонасадження по берегах ріки в заплавній частині знищені й не відновлені, водоохоронні зони не відведені, заплавні землі й прируслові схили розорані впритул

Date: 2016-02-19; view: 834; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию