Дніпропетровської області

Проведено аналіз динаміки розвитку особистих господарств населення за обсягами виробництва сільськогосподарської продукції. Виявлено основні переваги діяльності особистих господарств населення перед великими товаровиробниками. Визначено напрями розвитку особистих господарств населення.

Нові відносини власності спричинили перехід до реальної зміни виробничих відносин у сільському господарстві. Формування виробничих відносин на основі приватної власності найбільш повно відповідає сутності товарно-грошових відносин та інтересам сільськогосподарських товаровиробників. Високу ефективність такого господарювання сільськогосподарських підприємств підтверджує вітчизняний і зарубіжний досвід. Важливе місце серед різноманітних форм господарювання займають особисті господарства населення. Нині в нашій країні особисті господарства виробляють близько 50 % валової сільськогосподарської продукції. Не випадково вітчизняні науковці активно досліджують становлення і розвиток господарств населення. Широко відомі роботи Л.Ю. Мельника, П.М.

Макаренка [1], О.М. Онищенка [2], М.Г. Шульського [5], В.В. Юрчишина [6] та інших. Проте досліджуючи це питання, науковці в основному зосереджують свою увагу на загальних тенденціях розвитку особистих господарств, не підкреслюють специфічних особливостей перебігу процесів господарювання в конкретних реґіонах. Тому метою наших досліджень було проведення аналізу діяльності особистих господарств населення Дніпропетровської області і на основі одержаних результатів визначити подальші напрями їх розвитку.

Особисті господарства населення (ОГН) значно впливають на обсяги виробництва сільськогосподарської продукції. На частку ОГН Дніпропетровської області (як, до речі, і всієї України) припадає майже половина сільськогосподарської продукції. Вони створюють можливості використовувати внутрішні резерви сім’ї для збільшення виробництва без будь-яких істотних інвестицій держави і без залучення додаткових трудових ресурсів. У сучасних умовах наймасовішими і найжиттєздатнішими виробниками сільгосппродукції в країні є особисті господарства населення, включаючи сюди дачні ділянки, кооперативні сади і городи. Перевагою можна вважати їх незалежність від державних дотацій, високу пристосовність до обставин. В умовах економічної кризи, що супроводжується значним скороченням обсягів виробництвасільськогосподарської продукції, ОГН дозволили значною мірою забезпечити себе продовольством.

Стан розвитку ОГН тісно пов’язаний зі станом економіки країни в цілому: економічна криза, обсяги виробництва продукції в ОГН зростають, за економічного підйому – навпаки, скорочуються. Ці процеси яскраво відображають дані табл. 2.

1. Частка господарств населення у виробництві продукції сільського господарства за роками, % [3]

У несприятливі роки періоду реформування (1991–1996 рр.) особисті господарства населення збільшили вдвічі виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Причому це зростання – результат розширення посівних площ, збільшення поголів’я худоби, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності худоби. Частка господарств населення у виробництві продукції сільського господарства за досліджувані роки значно зросла по всіх без винятку видах продукції.

Основна маса виробленої населенням продукції йде на самозабезпечення сімей. У прийнятому в травні 2003 року законі “Про особисте селянське господарство” – це господарська діяльність, яка відбувається без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають. За цим законом основна мета ОГН – задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

На нашу думку, виробництво в ОГН для особистого споживання не є підприємництвом, але виробництво продукції для продажу – це комерційна підприємницька діяльність. У такому випадку задовольняються власні потреби не тільки в продуктах сільського господарства, але і в грошових доходах. Господарства населення виконують і важливу прибуткову функцію, оскільки значною мірою формують реальні доходи сім’ї.

Загальновідомо, що в результаті реформування сільгосппідприємств у сільській місцевості вивільнялася значна маса працездатних працівників. Наслідком цього стало істотне скорочення рівня доходів через високий відсоток безробіття. Ті ж працівники, що зберегли свої робочі місця, отримують мінімальну зарплату, причому нерегулярно. Це створює соціальні підстави для розвитку особистих господарств населення. Основна функція ОГН – забезпечення сім’ї додатковим продовольством – доповнюється ще двома: самозайнятість населення і підвищення доходів сім’ї.

Отже, ведення особистих господарств населення сприяє підвищенню рівня матеріального статку сільської сім’ї, бо ОГН набуває суспільного значення.

ОГН з виробництва сільськогосподарської продукції поза сумнівом мають ряд переваг перед великими товаровиробниками:

- не вимагаючи від держави коштів, сприяють задоволенню потреб у тих видах сільськогосподарської продукції, на виробництві яких вони спеціалізуються, збільшують фонди товарної продукції;

- в основному займають присадибну землю, покинуті ділянки, не залучені в оборот великими господарствами;

- є основним джерелом доходів сільських сімей в умовах низьких зарплат і відсутності роботи в суспільному секторі на селі;

- значну частину робіт виконує непрацездатна частина сільського населення;

- в основному зосереджені трудомісткі галузі – тваринництво, овочівництво і плодівництво з високою часткою ручної праці.

Основою функціонування будь-якого сільськогосподарського підприємства (і особисті господарства населення не виняток) є наявність сільськогосподарських угідь, які забезпечують виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Дані Головного управління статистики в Дніпропетровській області свідчать про те, що площа сільськогосподарських угідь збільшилась в особистих господарствах населення у 2006 році порівняно з 1990 роком у 4 рази [4]. Безумовно ці зміни вплинули на обсяг виробництва сільськогосподарської продукції, урожайність сільськогосподарських культур та продуктивність тварин (табл. 3). Так, відбулося значне зростання валового збору основних сільськогосподарських культур, а виробництво м’яса всіх видів (у забійній масі) зменшилося. Це спричинено в першу чергу тим, що в основному селяни реалізують м’ясо приватним комерційним (торгово-посередницьким) структурам, які практично витіснили індивідуальних товаровиробників з роздрібних продовольчих ринків. Саме приватні посередники визначають межу максимальних і мінімальних цін, за якими скуповують м’ясо. А оскільки цей канал реалізації відрізняється від інших непрозорістю, то відповідно він і характеризується найнижчими цінами.

Ще однією причиною зменшення виробництва м’яса (у забійній масі) є роблема забезпечення кормами худоби в приватному секторі, що пояснюється значним зростанням цін на зерно та комбікорми.

Сьогодні держава не в змозі компенсувати самостійно втрати від скорочення обсягів виробництва в сільгосппідприємствах. І в цьому їм допомагають господарства населення, хоча і їх ресурси небезмежні. ОГН стають істотним джерелом для продовольчого забезпечення міських жителів.

2. Валове виробництво продукції, урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин в особистих господарствах аселення [4]