Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методичні вказівки до виконання розділу “Менеджмент проекту: структура управління проектом та цілі учасників”





В даному розділі, насамперед, коло провідних учасників інвестиційного проекту у житловому будівництві:

¨ Ініціатор – сторона, що є автором головної ідеї проекту, його попереднього обґрунтування і пропозицій по здійсненню проекту. Як ініціатора може виступати практично кожний з майбутніх учасників проекту, але, у кінцевому рахунку, ділова ініціатива по здійсненню проекту повинна виходити від знайденого проектом замовника.

¨ Замовник – головна сторона, зацікавлена в здійсненні проекту і досягненні його результатів, майбутній власник і користувач результатів проекту. Замовник визначає основні вимоги і масштаби проекту, забезпечує фінансування проекту за рахунок власних и залучених коштів інвесторів, укладає контракти з основними виконавцями проекту, несе відповідальність по цих контрактах, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту. Несе відповідальність за проект у цілому перед суспільством і законом.

¨ Інвестор – сторона, що вкладає грошові кошти та інші матеріальні чи нематеріальні активи інвестиції в проект, з метою одержання прибутку на свої інвестиції від реалізації проекту. Інвестори вступають у контрактні відносини з замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами в міру виконання проекту. Інвестори є повноправними партнерами проекту і власниками всього майна, що здобувається за рахунок їхніх інвестицій, поки їм не будуть виплачені всі с кошти за контрактом (кредитною угодою) з замовником.

¨ Органи влади – сторона, що задовольняє свої інтереси шляхом одержання податків від учасників проекту, що висуває і підтримує екологічні, соціальні й інші суспільні і державні вимоги, зв'язані з реалізацією проекту.

¨ Споживачі кінцевої продукції – юридичні і фізичні особи, що є покупцями і користувачами кінцевої продукції (житла), що визначають вимоги до виробничої продукції і послуг, що пропонуються, формуючи попит на них. За рахунок коштів споживачів відшкодовуються витрати на проект, а також формується прибуток всіх існуючих учасників бізнес – проекту.

Найчастіше в комерційному житловому будівництві функціональні ролі інвестора, замовника та ініціатора проекту сполучаються в одній чи кількох юридичних особах – забудовника (що є власником відведеної під будівництво землі) та фінансово-кредитної установи (інвестиційної компанії).

В даному розділі слід охарактеризувати:

1) загальні вимоги та методологія управління інвестиційним процесом, з визначенням основних стадій життєвого циклу проекту;

2) основних учасників проекту (з зазначенням їх адреси, спеціалізації діяльності, терміну діяльності в обраній галузі);

3) запропонувати структуру управління проектом на стадії проектування;

4) розробити підпорядковану інвестору структуру управління фінансовими потоками інвестиційного проекту;

5) запропонувати структуру управління процесом будівництва.

При формування організаційної структури управління на різних стадіях інвестиційного процесу слід використовувати переваги тих типів структур, які добре зарекомендували себе в практиці інвестиційного менеджменту, Це досягається шляхом раціонального сполучення традиційних лінійно-функціональних структури з елементами матричних, проектно - та об¢єктно орієнтованих структур.

Формуючи структури управління, слід додержувати наступних локальних принципів процесу організації (як однієї з провідних функцій в циклі менеджменту):

î мети. Організація, її окремі ланки працюють в ім'я досягнення загальної мети;

î еластичності організації. При визначенні задач і відповідальності повинний бути встановлений оптимум між волею дій окремих працівників і адміністративних розпоряджень;

î стійкості. Систему управління необхідно будувати так, щоб її елементи не піддавалися корінним змінам під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища;

î безупинного вдосконалювання. Припускає необхідність систематичної організаційної роботи з удосконалювання процесу організації і реалізації рішень;

î прямої співпідпорядкованості. Любою працівник повинний мати одного начальника;

î обсягу контролю. Менеджер у стані кваліфіковано забезпечити і проконтролювати роботу обмеженого числа підлеглих;

î безумовної відповідальності керівника за дії підлеглих;

î домірності відповідальності даним повноваженням;

î виключення. Рішення повторюваного характеру зводять до рутинних, виконання яких доручається нижчестоящим управлінським ланкам;

î пріоритету функцій. Управлінська функція народжує орган управління, а не навпаки;

î комбінування. Необхідно забезпечувати найбільш правильне сполучення централізму і самостійності.

До початку продуктивної діяльності в будь-якій організації необхідно встановити управлінську ієрархію, розподілити функції, обов'язку, повноваження і відповідальність між працівниками - отже створити структуру управління, яка б забезпечувала найбільш раціональну взаємодію з зовнішнім середовищем і досягнення цілей організації. Структура управління організацією - це упорядкована сукупність взаємозалежних елементів, що знаходяться між собою в стійких відносинах, які забезпечують їхній розвиток і функціонування як єдиного цілого. У рамках структури протікає управлінський процес, між учасниками якого розподілені функції і задачі управління. З цієї позиції організаційна структура – це форма поділу і кооперації управлінської діяльності, у рамках якої відбувається процес управління, спрямований на досягнення цілей організації. Структура управління містить у собі всі цілі, розподілені між різними ланками, зв'язку між який забезпечують координацію по їхньому виконанню. Елементами організаційної структури є:

· працівник управління – людина, що виконує визначену функцію управління;

· орган управління – група працівників, зв'язаних визначеними відносинами, що складаються з первинних груп;

· первинна група – колектив працівників управління, у якого є загальний керівник, але немає підлеглих.

З'єднання елементів у структурі організації забезпечують зв'язку в структурі управління:

· горизонтальні – носять характер узгодження і є, як правило, однорівневими;

· вертикальні – зв'язку підпорядкування, виникають при наявності декількох рівнів управління;

· лінійнізв'язки означають підпорядкування лінійним керівникам, тобто з усіх питань управління;

· функціональні -мають місце при підпорядкуванні по визначеній групі проблем функціональному керівнику.

Формування організаційних структур варто підкорити наступним вимогам:

1. Структура управління повинна відбивати мети і задачі фірми, бути підпорядкованою виробництву і мінятися разом з ним.

2. Повинна відбивати функціональний поділ праці й обсяг повноважень працівників управління; останні визначаються політикою, процедурами, правилами і посадовими інструкціями і розширюються, як правило, у напрямку більш високих рівнів управління.

3. Повноваження керівників обмежуються факторами зовнішнього середовища, рівнем культури і ціннісними орієнтаціями, прийнятими традиціями і нормами.

4. Важливе значення має реалізація принципу відповідності між функціями і повноваженнями, з одного боку, і кваліфікацією і рівнем культури – з іншої.

Основні типи структур управління.

Лінійна структура. Така структура утворюється в результаті побудови апарата управління тільки з взаємно підпорядкованих органів у виді ієрархічної градації.

На чолі кожного підрозділу знаходиться керівник, наділений усіма повноваженнями і здійснюючий одноособове керівництво підлеглими йому працівниками, що зосереджує у своїх руках усі функції управління. Сам керівник перебуває в безпосереднім підпорядкуванні керівника вищого рівня. У лінійній структурі поділ системи управління на складові частини здійснюється по виробничій ознаці з урахуванням ступеня концентрації виробництва, технологічних особливостей, широти номенклатури продукції й ін. При такій побудові найбільшою мірою дотримується принцип єдиноначальності: одна особа зосереджує у своїх руках управління всією сукупністю операцій, підлеглі виконують розпорядження тільки одного керівника.

Вищий орган управління не має права віддавати розпорядження яким-небудь виконавцям, минаючи їхнього безпосереднього керівника. Структура використовується дрібними і середніми фірмами, що здійснюють нескладне виробництво, при відсутності широких коопераційних

зв'язків між підприємствами.

Переваги лінійної структури:

· єдність і чіткість розпорядництва;

· погодженість дій виконавців;

· чітка система взаємних зв'язків між керівником і підлеглими;

· швидкість реакції у відповідь на прямі вказівки;

· одержання виконавцями ув'язаних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами;

· особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

Недоліки лінійної структури:

· високі вимоги до керівника, що повинний мати великі різнобічні знання і досвід по усіх функціях управління і сферам діяльності, здійснюваним підлеглими, що обмежує можливості керівника по ефективному керуванню;

· перевантаження менеджерів вищого рівня, величезна кількість інформації, потік паперів, множинність контактів з підлеглими і керівниками;

· тенденція в тяганині при рішенні питань, що стосуються декількох підрозділів;

· відсутність ланок по плануванню і підготовці управлінських рішень.

Лінійно-штабна структура. Містить у собі спеціально створені при лінійних керівниках підрозділу, що не мають право прийняття рішень і керівництва яким-небудь нижчестоящим підрозділом. Головна задача штабних підрозділів складається в наданні допомоги лінійному менеджеру у виконанні окремих функцій управління. Штабна структура включає штабних фахівців при вищих менеджерах. До штабних підрозділів відносять службу контролю, відділи координації й аналізу, групу сіткового планування, соціологічну, юридичну служби. Створення штабних структур – крок убік поділу праці менеджерів. Часто менеджери штабних підрозділів наділяються правами функціонального керівництва. До них відносять планово-економічний відділ, бухгалтерію, відділ маркетингу, відділ управління персоналом.

Переваги лінійно-штабної структури:

· більш глибока й осмислена підготовка управлінських рішень;

· звільнення лінійних менеджерів від надмірного навантаження;

· можливість залучення фахівців і експертів у визначених областях.

Недоліки лінійно-штабної структури:

· недостатньо чітка відповідальність, тому що готуючий рішення не бере участь у його реалізації; тенденція до надмірної централізації;

· збереження високих вимог до вищого керівництва, що приймає рішення.

Функціональна структура. У такій структурі кожен орган управління спеціалізований на виконанні окремих функцій на всіх рівнях управління. Для виробничих підрозділів виконання вказівок кожного функціонального органа в межах його компетенції обов'язково. а рішення по загальних питаннях приймаються колегіально.

Функціональна спеціалізація апарата управління значно підвищує його ефективність, тому що замість універсальних менеджерів, що повинні розбиратися у виконанні усіх функцій, з'являється штаб висококваліфікованих фахівців. Структура націлена на виконання постійно повторюваних рутинних задач, що не вимагають оперативного прийняття рішень. Такі структури використовуються в керуванні організаціями з масовим чи великосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі витратного типу, коли виробництво найменш сприйнятливе до НТП.

Перевагами такої структури є:

· висока компетентність фахівців, що відповідають за здійснення конкретних функцій;

· звільнення лінійних менеджерів від рішення багатьох спеціальних питань і розширення їхніх можливостей по оперативному керуванню виробництвом;

· створюється основа для використання в роботі консультацій досвідчених фахівців, зменшується потреба у фахівцях широкого профілю.

До основних недоліків функціональної структури варто віднести:

· труднощі підтримки постійних взаємозв'язків між різними функціональними службами;

· тривала процедура прийняття рішень;

· відсутність взаєморозуміння і єдності дій між функціональними службами;

· зниження відповідальності виконавців за роботу в результаті того, що кожен виконавець одержує указівки від декількох керівників;

· дублювання і непогодженість вказівок і розпоряджень, одержуваних працівниками, оскільки кожен функціональний керівник і спеціалізований підрозділ ставлять свої питання на перше місце.

 

Лінійно-функціональна структура забезпечує такий поділ управлінської праці, при якому лінійні ланки управління покликані командувати, а функціональні - консультувати, допомагати в розробці конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів. Керівники функціональних підрозділів (по маркетингу, фінансам, постачанню, персоналу) здійснюють вплив на виробничі підрозділи формально: як правило, вони не мають права самостійно віддавати їм розпорядження. Роль функціональних служб залежить від масштабів господарської діяльності і структури управління фірмою в цілому. Функціональні служби здійснюють усю технічну підготовку виробництва; підготовляють варіанти рішень питань, зв'язаних з керівництвом процесом виробництва.

Серед переваг лінійно-функціональної структури необхідно виділити:

· звільнення лінійних керівників від рішення багатьох питань, зв'язаних із плануванням фінансових розрахунків, матеріально-технічним забезпеченням, збутом, управлінням персоналом і ін.;

Date: 2016-02-19; view: 431; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию