Краща практика для України

Не зважаючи на значні відмінності в організації стратегічного економічного планування та прогнозування, у тому числі й бюджетного, у провідних країнах світу, існує багато спільного у підходах до організації цього процесу на державному рівні. Так, у кожній економічно розвиненій країні світу створені спеціальні урядові органи, які безпосередньо займаються формуванням і реалізацією довгострокової політики державного регулювання економіки та соціальної сфери суспільства, у тому числі із застосуванням механізму індикативного стратегічного планування; створена відповідна правова база та діє система підготовки кваліфікованих кадрів; налагоджена система інформаційного забезпечення діяльності державних установ, що займаються питаннями економічного планування та прогнозування. Розповсюджена практика залучення до процесу прогнозування науково-дослідницьких економічних інститутів та провідних вчених-економістів для надання консультацій та здійснення експертних оцінок стосовно поточного стану економіки країни, розробки прогнозів і визначення тенденції соціально-економічного розвитку держави на довгострокову перспективу.

Посилення залежності бюджетного планування від політичних чинників та організації управління цим процесом у провідних країнах світу, зумовили необхідність налагодження тісної координації на міжміністерському рівні, запровадження чіткого розподілу обов’язків між суб’єктами бюджетного процесу з метою виключення можливості політичного суб’єктивізму, забезпечення об’єктивної оцінки соціально-економічного стану в країні, розробки реалістичних макроекономічних та бюджетних прогнозів.

Сьогодні Україні не вистачає стратегічного бачення бюджетного процесу, що дало б змогу краще прогнозувати й узгоджувати бюджетні ресурси згідно із середньо- й довгостроковими державними пріоритетами. При цьому стратегічне планування доходів і видатків державного бюджету повинно бути адекватно відображено в щорічних бюджетних процесах.

Законодавче закріплення процедури розробки довгострокових бюджетних прогнозів як невід’ємної складової бюджетного процесу України, дозволить усунути багатовекторність пріоритетів розвитку держави, збалансувати доходи і видатки бюджету, створити дієвий механізм концентрації ресурсів для вирішення середньострокових і довгострокових завдань.