Тенденції та структурні зміни у формуванні доходів бюджету

В умовах несприятливих довгострокових тенденцій, що посилилися у посткризовий період розвитку економіки, та через існування загрози стійкості бюджету виникла необхідність запровадження нового інструменту управління державними фінансами – бюджетної стратегії. В першу чергу, це пов’язано з негативними демографічними змінами, що мають свій прояв у збільшенні питомої ваги людей похилого віку у структурі населення більшості країн світу, та які спричинять у майбутньому зростання бюджетних витрат на соціальні потреби і зроблять фінансові позиції держав нестійкими. У поєднанні з хронічними бюджетними дефіцитами та високим рівнем державного боргу, ущільненням динаміки коливань економічних циклів, зазначені тенденції змушують уряди країн збільшувати податкове навантаження та/або скорочувати обсяги надання гарантованих державних послуг і благ.

На макрорівні узагальнюючим показником, який характеризує формування бюджету, у світовій практиці прийнято вважати співвідношення обсягів доходів бюджету, включаючи їхню податкову складову, та ВВП. Цей показник демонструє, яка частка валового внутрішнього продукту в процесі перерозподілу доходів залишається в державному секторі у вигляді доходів бюджету. Т.І. Єфименко вважає, що дотримання оптимального співвідношення “бюджетні доходи – ВВП” важливе для формування умов сталого економічного зростання. Тому частка доходів бюджету у ВВП має буди достатньо високою, але не настільки, щоб гальмувати розвиток і проведення структурних реформ.

Зростання податкового та бюджетного навантаження в Україні протягом останніх років (Табл. 1.) не дозволяє досягти конкурентних переваг економіці країни, компенсувати її технологічне та інституціональне відставання, і фактично консервує нерозвиненість ринків, їх слабку інтеграцію у міжнародний розподіл праці та світову торгівлю. Крім того, виконання податковою системою власних функцій здійснюється в умовах високої залежності надходжень до бюджету не лише від циклів економічної активності (як в усіх країнах з ринковою економікою), але й від поточної кон’юнктури світових ринків щодо вартості енергоносіїв, стану міжнародної фінансової системи, політичної ситуації в країні тощо. Враховуючи, що у собівартості вітчизняної продукції значна частка витрат припадає на імпортні енергоносії, це призводить до втрати її конкурентних переваг та до недоотримання прибутків, що, в свою чергу, зумовлює зменшення обсягів податкових надходжень.

Таблиця 1