Нормативно-правове забезпечення обліку і контролю видатків бюджетних установ 4 page

Необхідно звернути увагу на те, що у вітчизняному балансі установи до складу активів відносять видатки, а пасиви включають суми доходів.

Згідно з міжнародною практикою статті доходів і витрат у звіті про фінансовий стан не відображаються, для цього створений звіт про фінансові результати виконання, в якому наводяться доходи у розрізі джерел отримання, витрати – у розрізі функцій або змісту статей. Відокремлено подають дані про доходи, що належать установі вищого рівня.

В нашій країні основою для відображення звітів про виконання кошторисів є поділ джерел покриття – загальний та спеціальний фонди. У звітах українських установ подають інформацію про касові видатки, що пояснюється використанням Держказначейством касового методу при реалізації бюджетів.

За міжнародними стандартами, суб’єкти державного сектору подають звіт про рух грошових коштів, в основу якого покладено поділ напрямів діяльності на операційну, інвестиційну та фінансову.

Радимо встановити подібну структуру у вітчизняному звіті про рух грошових коштів враховуючи класифікацію грошових потоків у розрізі видів діяльності установи.

Міжнародні фінансова звітність у бюджетних установах включає примітки, які суттєво різняться від пояснювальної записки національної бюджетної звітності. У примітках за міжнародними стандартами відображається інформація про основні засади складання фінансової звітності, елементи облікової політики тощо.

Через це, вважаємо за доцільне, у бюджетних установах складати примітки, що були б частиною фінансової звітності. Викладення інформації здійснювалося б у такому порядку:

– позначка на відповідність звітності вимогам Держказначейства;

– інформація щодо методів обліку та елементів облікової політики;

– пояснювальна інформація до показників фінансових звітів;

– інші розкриття, що безпосередньо стосуються діяльності установи.

Зростання потреб обліку у бюджетних установах в умовах поширення ринкових відносин вимагає перегляду теоретичної та практичної основ, напрямів його управління.

З метою реформування бухгалтерського обліку в бюджетних установах, враховуючи вимоги міжнародних стандартів, було прийнято Стратегію модернізації системи обліку у державних установах на період 2007 – 2015 років.

Одним з провідних напрямів при виконанні Стратегії є перехід на метод нарахувань, який передбачає, що витрати визнаються у момент їх виникнення або переоцінки вартості активів і зобов'язань, а не у випадку оплати грошовими коштами.

Насамперед, застосування даного методу повинно забезпечити:

– складання плану на довгостроковий період і прогнозування показників бюджетних програм;

– отримання достовірної та оперативної інформації щодо стану активів та зобов'язань, а також складання комплексного майнового балансу;

– полегшення зіставлення отриманих звітних даних, що сприятиме управлінню ресурсами установи.

Проте, такий метод має важливий недолік – складність та трудомісткість, на відміну від простоти реєстрації касових витрат. Це зумовлює його жорстку регламентацію, що, на нашу думку, обтяжується нестабільним станом економіки в країні.

Основним питанням у процесі удосконалення бухгалтерського обліку залишається побудова єдиного Плану рахунків. Як відомо, в даний час в державних установах України використовують План рахунків обліку щодо виконання державного та місцевого бюджетів, який використовує Держказначейство, і План рахунків щодо обліку виконання кошторисів розпорядниками бюджетних коштів. Тому, дана проблема вимагає розробити і впровадити єдиний план рахунків для всіх бюджетних установ.

На нашу думку, єдиний план рахунків має будуватися, перш за все, на таких важливих принципах:

– план рахунків повинен відповідати цілям облікового процесу бюджетної установи;

– бухгалтерські проводки мають охоплювати всіх об'єктів обліку через кореспонденцію рахунків;

– розроблені рахунки мають спростити узагальнення даних синтетичного обліку та відокремити здійснені господарські операції у розрізі кодів економічної класифікації.

Першорядними напрямами удосконалення обліку у державних установах є:

– пристосування нормативно-правової бази з обліку видатків до вимог міжнародних стандартів обліку у державному секторі;

– створення Єдиного плану рахунків, у відповідності до бюджетної класифікації;

– удосконалення меморіально-ордерної форми обліку, яка використовується на даний час у бюджетних установах. Прогресивність такої форми обліку має визначатися достовірністю, повнотою та швидкістю, достатнім рівнем контрольних процедур для раціонального, доцільного використання ресурсів, дієвість порядку формування показників щодо реалізації кошторису доходів і видатків;

– запровадження порядку управління обліком, здійснюваний за методом нарахування. Визнання витрат повинно відображатися у момент їх виникнення, а не у випадку фактичної сплати грошових коштів, що дозволить ревізувати правильність розподілу бюджетних коштів і ефективність їх використання;

– підвищення кваліфікації працівників, які будуть задіяні у реалізації заходів з модернізації обліку. Тому, вважаємо, необхідним кроком є розробка програми професійної підготовки та перепідготовки спеціалістів-бухгалтерів.

Таким чином, удосконалення обліку у бюджетних установах сприятиме ефективному керуванню державними ресурсами, задоволенню потреб розпорядників бюджетних коштів, забезпеченню прозорості цільового використання бюджетних коштів, забезпеченню правдивості показників бюджету, визначенню пріоритетності бюджетного фінансування, розподілу бюджетних коштів відповідно до першорядних соціально-економічних програм, отриманню практичного досвіду у використанні коштів загального та спеціального фондів. Запропоновані напрямки реформування обліку у бюджетних установах вимагають послідовного впровадження з метою уникнення помилок та зловживань.

3.2 Удосконалення контролю видатків бюджетних установ

З метою упорядкування бюджетного процесу, зокрема у частині планування та розподілу видатків бюджету, насамперед варто поліпшити порядок проведення державного фінансового контролю як на рівні держави, так і на рівні регіонів.

Доцільно розглянути і визначити основні шляхи удосконалення контролю видатків бюджетних установ у двох напрямках: по-перше, зовнішній контроль – проведення ревізій та держаного аудиту відповідними контролюючими органами, по-друге, внутрішній контроль – здійснення заходів щодо виявлення та виправлення помилок, а також їх попередження, пов’язаних з видатками бюджетної установи.

Існуючий на сьогодні орган фінансового контролю не в змозі комплексно запобігти марнотратству бюджетних коштів, шахрайству з державними фінансовими ресурсами, як наслідок, неможливість позитивно впливати на оптимізацію бюджетного процесу та всебічному розвитку соціально-економічних зв'язків.

Слід зазначити, що кількість порушень та зловживань, пов’язаних з бюджетними коштами, з року в рік не скорочується, незважаючи на проведення чисельних заходів з фінансового контролю.

За результатами діяльності Державної фінансової інспекції (ДФІ), можна стверджувати про щорічне збільшення сум завданих збитків і виявлених порушень загалом.

Рівень ефективності фінансового контролю за доцільним використанням бюджетних коштів та дбайливого зберігання державного майна значно залежить від повноти його проведення, якості та вчасності здійснення заходів з метою компенсації отриманих збитків, виявлення причин, що викликали втрати у державі.

Низка даних функцій входить до повноважень Державної фінансової інспекції. Проте, органи ДФІ у процесі реалізації своїх функцій стикаються з рядом проблем, що стосуються дієвої організації фінансового контролю. Так, одним із важливих питань можна зазначити дублювання контрольних дій між органами, які проводять контрольно-ревізійні заходи.

До даних органів включають: Державну фінансову інспекцію, Державне казначейство України, Рахункову палату, органи Державної податкової служби тощо.

Напрямком підвищення ефективності контролю видатків бюджетних установ, вважаємо, є чітке розмежування функцій і прав фінансових органів під час реалізації контрольних заходів щодо здійснення видаткової частини бюджету. Результати дослідження подані на рисунку 3.5.

Рисунок 3.3 – Функції державних органів у здійсненні контролю видатків бюджетних установ

З метою вирішення наявних проблем варто здійснити ряд заходів, зокрема:

– впровадження нових та вдосконалення існуючих нормативних документів, що регулюють планування видатків і витрачання бюджетних коштів та матеріальних запасів;

– встановлення предмету і розміру фінансового контролю, який повинні проводити головні розпорядники бюджетних ресурсів, підвідомчі установи, органи Державного казначейства;

– встановлення відповідальних посадових осіб за неналежне здійснення або невиконання визначених функцій.

Отже, перспективність покращення фінансового контролю залежить, насамперед, від його якості на всіх рівнях, швидкого і точного реагування фінансових органів, розпорядників коштів та органів влади на виявлені наслідки наступного контролю, інакше кажучи на викриті факти нецільового витрачання бюджетних коштів шляхом проведення необхідних заходів для покриття витрат, регулювання обсягів фінансового забезпечення і доведення до відповідності із нормативно-правовим забезпеченням, що регулює бюджетний процес.

Внутрішній контроль в бюджетній установі має важливу роль у системі фінансового контролювання, яке здійснюється державними органами. Адже він сприяє виявленню слабких місць, оперативного розкриття істотних порушень та зловживань у процесі використання і керування державними фінансовими ресурсами, зокрема під час витрачання коштів, які надходять до установи. Оскільки, для подібного контролю відкриті будь-які дані щодо діяльності установи, тому він є надійним засобом, який гарантує надання достовірної, повної і точної інформації про стан справ в установі.

У зв’язку з відсутністю системи внутрішнього контролю в досліджуваній установі пропонуємо створити службу внутрішнього контролю як елемент системи управління діяльністю установи, що буде спрямовуватися на виправлення допущених помилок і попередження виникнення нових.

З метою попередження ексцесів в обліку, які створюються у процесі функціонування установи, та уникнення штрафів і санкцій, які виникають у результаті проведених ревізій, варто влаштувати внутрішній контроль в установах шляхом створення посади внутрішнього контролера. Виходячи з того, що в Сумській ОДА працює значна кількість осіб (приблизно 100 осіб), впровадження служби внутрішнього контролю згідно з такою кількістю осіб є раціональним.

Тому, нами запропоновано утворити дві нові посади – внутрішній контролер та помічник контролера. Дані посади забезпечать, по-перше, реалізацію обов'язків щодо виконання та перевірки руху грошових коштів, по-друге, організацію постійного контролю за функціонуванням установи загалом та окремо за діяльністю бухгалтерською службою: правильність заповнення документів, наявність необхідних реквізитів, достовірність розрахунків для попередження помилок і зловживань, уникнення їх у майбутньому.

Впровадження нових посад внутрішнього контролера та його помічника в Сумській ОДА вимагає розробити відповідну посадову інструкцію. Вважаємо, що дані посадові інструкції мають включати пункти базової посадової інструкції провідного бухгалтера-аудитора, а також враховувати особливості нових посад.

Серед основних вимог до кваліфікації контролера варто зазначити такі: стажу роботи – не менше 1 року на посаді внутрішнього контролера та 2 років на посаді бухгалтера; знання правил документообігу і технології обробки облікової інформації в установі, володіння нормативно-правовою базою, що стосується ведення касових операцій, порядку ведення внутрішнього обліку, подання звітності щодо виконуваних обов'язків.

З метою покращення роботи служби внутрішнього контролю пропонуємо поділити її на дві системи: бухгалтерський та адміністративний контроль. Графічно поділ служби внутрішнього контролю представимо на рисунку 3.4.

Бухгалтерський контроль має на меті надання впевненості у наступному:

– операції, що були здійснені, були дозволені керівництвом установи;

– операції відображаються та оцінюються відповідно до вимог облікової політики установи та бюджетного законодавства;

– існуюча систематичність аналітичного обліку здатна надати детальну інформацію щодо витрачання ресурсів та рух необоротних активів установи;

– використання основних фондів установи припустиме лише у випадку отримання дозволу від керівництва Сумської ОДА.

Рисунок 3.4 – Служба внутрішнього контролю в установі

В свою чергу, система адміністративного контролю має включати такі елементи:

– побудову організаційної структури Сумської ОДА;

– порядок затвердження і делегування повноважень та обов'язків працівників установи;

– вибір методів контролю, що вживаються керівництвом для проведення аналізу результатів діяльності;

– додержання принципів та застосування практики у сфері трудових відносин;

– моніторинг діючої системи бухгалтерського обліку, принципи його здійснення та заходи контролю.

Запропонована служба внутрішнього контролю має функціонувати за двома напрямками. Узагальнену схему подано на рисунку 3.5.

Рисунок 3.5 – Напрямки застосування внутрішнього контролю в установі

Вважаємо, що при запровадженні внутрішнього контролю в Сумській ОДА варто врахувати два напрямки: виявлення недоліків та можливих помилок, а також дослідження причин їх виникнення та шляхи усунення.

Ефективна система внутрішнього контролю повинна виявляти можливі ризики діяльності установи: крадіжки, зловживання, перевитрати, шахрайства тощо.

Система внутрішнього контролю в Сумській ОДА має функціонувати за такими напрямами:

– дбайливе зберігання та ефективний розподіл основних фондів ті ресурсів установи;

– своєчасне пристосування установи до змін у законодавстві, економічному, політичному та соціальному середовищі;

– забезпечення ефективної діяльності установи;

– поетапний розвиток установи в умовах сучасності.

Слідуючи вказаним напрямам функціонування, служба внутрішнього контролю в установі позитивно впливатиме на швидкість пристосування до ринкового середовища. Підвищення якості послуг, які надає Сумська ОДА сприятиме зростанню отримуваних доходів установи, як наслідок зменшенню витрат.

Доцільно розробити можливі етапи реалізації контрольних заходів ефективності здійснення видатків бюджетних установ (рис. 3.6).

Рисунок 3.6 – Етапи організації контролю видатків бюджетних установ

Перший етап контролю видатків бюджетної установи – планування, в ході якого формується перелік завдань та цілей контрольних процедур, джерела інформації та об’єкти обліку видатків.

У річній Програмі внутрішнього контролю варто зазначати напрямки використання бюджетних коштів щомісячно у розрізі загального та спеціального фондів, та заплановані показники ефективності здійснення видатків бюджетної установи. Розробка такої програми має проводитися у тісному взаємозв’язку служби внутрішнього аудиту і бухгалтерії.

Другий етап включає реалізацію контрольних процедур й аналіз ступеня виконання Програми внутрішнього контролю.

Третій етап – це підведення підсумків контролю, складання звітів про результати перевірок, контроль за дотриманням наданих рекомендацій тощо.

Вважаємо, що результативність контрольних заходів потребує їх оцінки. Для об’єктивної та неупередженої оцінки роботи служби внутрішнього контролю можна скласти опитувальний лист, підсумки якого дали б змогу охарактеризувати стан системи контролю в бюджетній установі.

Як зазначалося, видатки на оплату праці в Сумській ОДА займають найбільшу частку у структурі видатків установи, тому, вважаємо доцільним розглянути дану ділянку контролю детальніше.

Внутрішній контроль видатків на оплату праці є одним зі складних і трудомістких ділянок перевірки. Контрольні заходи щодо перевірки зазначених видатків мають бути спрямовані не лише на проведення перевірки правильності нарахувань і утримань із заробітної плати, але й на формування рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності використання бюджетних коштів щодо зазначеного напрямку.

З цією метою, нами було досліджено інформаційне забезпечення контролюю видатків на оплату праці (Додаток В) та розроблена технологія проведення внутрішнього контролю видатків на оплату праці (Додаток Г), яка розкриває методи та процедури, які доцільно використовувати в процесі проведення внутрішнього контролю видатків на оплату праці.

Внутрішній контроль видатків на оплату праці спрямовано на вирішення завдань пов’язаних з: оцінкою діючих систем оплати праці в організації; оцінкою стану синтетичного й аналітичного обліку операцій з оплати праці; оцінкою ефективності використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати; оцінкою повноти відображення операцій в бухгалтерському обліку по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»; перевіркою достовірності облікових регістрів, форм бухгалтерської і статистичної звітності з праці і заробітній платі; контролем за дотриманням нормативно-правових актів України, які регулюють трудові стосунки і питання, пов’язані з питаннями праці та її оплати тощо.

Отже, наслідком діяльності вказаних систем контролю мають бути суттєві зауваження та відповідні пропозиції щодо поліпшення системи внутрішнього контролю, враховуючи ризики, які загрожують звичайній роботі Сумської ОДА.

За результатами здійсненої оцінки ефективності запровадження в Сумській ОДА служби внутрішнього контролю шляхом створення нових посад внутрішнього контролера і помічника, можна стверджувати, що даний захід є доцільним. Адже за допомогою такого впровадження установа має запобігти порушенням, які можуть виникнути у майбутньому.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ДЕРЖАВНІЙ АДМІНІСТРАЦІЇ

4.1 Організація та управління охороною праці в установі

Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) є сукупністю органів управління галузями, що проводять цільову та періодичну діяльність на основі чинного нормативно-правового законодавства з метою виконання поставлених перед ними завдань з охорони праці, спрямованих на уникнення недопустимих ризиків; СУОПГ також являє собою складову частину системи керівництва галуззю.

Нормативною основою СУОПГ є Конституція, Закон «Про охорону праці», Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Кодекс законів про працю України, закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, Національна програма поліпшення безпеки гігієни праці та виробничого середовища, Закон України «Про пожежну безпеку», система стандартів з безпеки праці, інші законодавчі й нормативні документи з охорони праці [48].

Актуальність проблем безпеки праці набуває дедалі більшого державного значення. Від їх вирішення значною мірою залежить не тільки успішна і ефективна робота будь-якого підприємства чи галузі, але й швидкий розвитку економіки держави в цілому. Це можливо лише за умови забезпечення одного з головних принципів державної політики в галузі охорони праці – пріоритету життя і здоров’я працівників.

Базою проходження практики був Апарат Сумської обласної державної адміністрації, який здійснює правове, кадрове, організаційне, матеріально-технічне, інформаційно-аналітичне, методичне та інше забезпечення діяльності адміністрації, систематичну перевірку виконання нормативно-правових актів вищих органів влади, розпоряджень і доручень голови адміністрації.

У зв’язку з невеликою чисельністю персоналу, в Апараті Сумської ОДА відсутня служба з охорони праці. Відповідальність за стан охорони праці несе заступник начальника відділу фінансово-господарського забезпечення. Обов'язки, права та відповідальність посадової особи за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці передбачені посадовою інструкцією.

Провівши аудит нормативно-правових актів, якими повинні керуватись в своїй роботи співробітники установи, нами було з’ясовано, що основні документи є в наявності в Сумській ОДА та відповідають чинному законодавству. Даний перелік нормативно-правової бази представлено у додатку Д.

В Сумській ОДА затверджено колективний договір, в якому включено такі заходи по охороні праці: виконати в повному обсязі комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму; при прийнятті на роботу працівника і в процесі роботи проводити в установлені строки навчання та інструктаж з питань охорони праці; працівники мають право відмовитися від дорученої роботи, якщо при виконанні такої роботи створюється ситуація, небезпечна для їхнього життя і здоров’я, а також для життя і здоров’я інших людей і навколишнього середовищ, якщо такі умови прямо не передбачені трудовими договорами; забезпечення страхування працівників від нещасних випадків і професійних захворювань у порядку і на умовах, визначених законодавством; забезпечити миючими засобами працівників, робота яких пов’язана з забрудненням; організувати повсякденну роботу та належне утримання місць загального користування; проводити при необхідності атестацію робочих місць з умов праці, її результати використання для розробки заходів по приведенню виробничого середовища і характеру праці у відповідність із стандартами безпеки праці та санітарними нормами і правилами; аналізувати причини нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати заходи їх запобігання.

В Сумській ОДА встановлено 5-ти денний робочий тиждень, субота та неділя – вихідні. Фонд робочого часу складає 40 годин на тиждень. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину.

За зразкове виконання трудових обов’язків, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, тривалу і бездоганну роботу, новаторство в праці і за інші досягнення в роботі до працівників застосовуються такі заохочення:

– оголошення подяки;

– видача премії, доплат, надбавок;

– нагородження почесною грамотою.

До Апарату Сумської ОДА кожен рік асигнуються кошти на проведення заходів з охорони праці. В період з 2011-2012рр. було використано коштів на охорону праці в сумі 28790 гривень.

Для покращення умов праці в апараті Сумської ОДА проводиться атестація робочих місць за умовами праці. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між начальником або уповноваженим органом і працівниками у галузі реалізації прав на здоров’я та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення та компенсації. Атестація проводиться згідно методичним рекомендаціям щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Мінпраці і МОЗ.

Отже, система охорони праці в установі є достатньо належною, і діє згідно з вимогами чинного законодавства України. Існуючі нормативно-правові акти з питань охорони праці в цілому відповідають діючим законодавчим положенням та інструкціям. Працівникам створюються необхідні умови для безпечного та сприятливого трудового процесу.

4.2 Санітарно-гігієнічне забезпечення умов праці на виробництві

Санітарно-гігієнічні умови праці є важливою складовою для комфортного та безпечного виробничого процесу.

Згідно з темою дипломної роботи, як об’єкт дослідження щодо питань з охорони праці, нами було обстежено відділ фінансово-господарського забезпечення Апарату Сумської обласної державної адміністрації.

Будівля, в якому знаходиться приміщення відділу, знаходиться в центрі міста, на пл. Незалежності. Поблизу немає високих будівель, дерев, які б зменшували природну освітленість. Відсутні також поблизу залізничні колії, автомобільні дороги з великим потоком транспорту, що в свою чергу, не створює високий рівень вібрації, пилу та загазованості.

Приміщення відділу розташоване на другому поверсі будівлі. Загальна площа кімнати становить 19,3 м², висота – 3,5 м, кількість працівників – 4 особи.

Таким чином, на одного працівника припадає:19,3: 4 = 4,82 м²

Відповідно до СНіП 2.09.04-87 на кожного працюючого в адміністративних приміщеннях повинно припадати не менше 4 м²/чол. робочої площі. Висота приміщення – не менше 2,5 м [12].

Отже, нормативи щодо забезпечення працівників робочою площею в приміщенні додержано.

У робочому приміщенні працюють 4 комп’ютери та 1 кондиціонер. Напруга джерела живлення комп’ютерів у приміщенні – 220 В. У приміщенні розміщені 4 письмових столи, 3 шафи для зберігання документів.

За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих.