Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Практичне заняття № 7 (10)
Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні
Мета заняття: розглянути синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, правила координування підмета з присудком; навчитися правильно будувати синтаксичні конструкції при складанні професійних текстів.
План:
1. Синтаксичні структури у професійному мовленні. Розповідна форма
викладу матеріалу:
а) прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівни-
кових та дієприкметникових конструкцій, однорідних членів речення;
б)місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
2. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
3. Просте і складне речення.
4. Практичне застосування знань.
Література:
1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери.- К.: А.С.К., 2000 [1]
2. Сучасне діловодство:зразки документів, За ред. В.М.Бріцина
К.: Довіра,2007 [2]
3. Зарицька І.М. Українське ділове мовлення.-Донецьк,1997 [3]
4. Лещак О. Ділове українське мовлення.Тести.-Тернопіль,1995 [4]
5. Мацюк З.Українська мова професійного спілкування:навчальний
посібник.-К.Каравела,2005 [5]
6. Погиба Л.Г. Складання ділових паперів: Практикум. К.: Вища школа, [6]
1. Синтаксичні структури у професійному мовленні. Розповідна форма
викладу матеріалу
Синтаксичні норми – це усталені зразки побудови словосполучень, речень.
Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні є вимога чітко й містко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал.
Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв'язків.
Синтаксичні зв'язки у реченнях називають за функцією залежного члена речення:
· означальні (між означенням і підметом, додатком, обставиною)
· обставинні (між присудком і обставинами)
· додаткові (між присудком і додатком)
· присудкові (між підметом і присудком).
Ділові папери мають специфічний синтаксис, як того вимагає стислість інформації.
Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими
означеннями.
Вставні слова стоять переважно на початку речення.
Майже всі присудки вживаються в теперішньому часі.
Часто вживаються інфінітивні конструкції.
Важливою ознакою ділових паперів є часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів.
В справочинстві переважає непряма мова, а пряма вживається тільки тоді, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів.
Перевага надається простим реченням.
Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне-два підрядних, однак можуть бути і складнопідрядні з кількома підрядними, вставними словами, реченнями.
Типова ознака ділового стилю - використання віддієслівних іменників: провести огляд, подати звіт.
У мові ділових документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовуються у конкретній адміністративно - виробничій ситуації: взяти за основу, взяти до уваги, взяти на себе обов'язок, зобов'язання тощо.
У діловій документації переважає розповідна форма викладу.
Присудок ставиться здебільшого у формі теперішнього часу, перевага надається пасивним конструкціям (прибуток — одержується, система освіти — перебудовується та ін.).
Синтаксис ділових паперів характерний вживанням інфінітивних конструкцій (перебудувати, втілити, фінансувати та ін.), дієприслівникових і дієприкметникових зворотів; використанням серед дієслівних форм першої особи множини теперішнього і майбутнього часу (розглянемо, пропонуємо, звернемося та ін.), розщепленого присудка (виявити увагу, вести переговори та ін.).
Серед синтаксичних структур складних речень у ділових паперах широко вживаються сполучники але, а, зв'язки між простими реченнями в межах складного синтаксичного цілого здійснюються за допомогою сполучників через те що, перш ніж, після того як та ін., а для позначення складних логічних зв'язків використовуються багатослівні сполучники типу відповідно до того, у зв'язку з тим та ін.
Досить рідко вживаються у діловому стилі модальні частки ніби, начебто, неначе, а також питальні конструкції.
2. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні
Для правильного оформлення висловлення важливо насамперед узгодити присудок з підметом.
Для цього існують такі правила:
1. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчуються на одиницю (21, 31, 151, 1991 і под.), то присудок вживається в однині: Двадцять один комп'ютер знайшов своє застосування на заняттях.
2. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчується на два, три, чотири, то присудок вживається в однині: Чотири студенти пропустили заняття. Чотири студенти змагаються за першість.
3. Якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, то присудок ставиться чи у множині чи в однині, залежно від контекстового значення підмета: коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад: Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів. Але, якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно і самостійно, присудок переважно ставиться у множині: Шість аспірантів склали іспит достроково.
4. Якщо у складі підмета є слова більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька, то присудок вживається в однині: Частина членів комісії дійшла до думки про припинення дії постанови. Може присудок вживатися в множині, якщо головні члени речення розділені підрядними реченнями або є однорідними: Ряд питань, які внесені на залік, будуть поставлені у письмовій формі.
5. Якщо підмет виражений займенниками що, дехто, ніхто, ніщо та ін., присудок вживається в однині: Ніхто не заперечував.
6. Якщо у складі підмета є прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет роду, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Музей – садиба Лесі Українки сподобався усім; Виставка-продаж відбулася.
7. Якщо у складі підмета є прикладка – власна назва (Фірма "Світоч"), то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Фірма "Світоч" відома своїми прекрасними виробами в усьому світі.
8. Якщо однорідні підмети розділені протиставними сполучниками (не – а, не тільки – а й, не лише – а й), присудок вживається в однині: Не тільки економічний, а й юридичний бік справи цікавив промисловців.
9. Якщо у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума), то присудок вживається в однині: Значна частина словників, велика кількість підручників потребує негайного внесення у програму.
10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується (у роді, числі) з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: Запорізька АЕС розпочала роботу у визначений графіком час.
11. Якщо підмет, виражений займенником Ви (так звана пошанна множина), позначає однину (у формі Кл. відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад: Ви уклали річний кошторис?; Сьогодні Ви внесли доречну пропозицію. Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так й у формі однини: Ви призначені (призначений) на цю посаду.
Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині:
На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги даного варіанту.
Не є нормативним в офіційно-діловому стилі форма вони та присудок у множині, коли йдеться про третю особу, тим паче в її присутності, наприклад:
Знайомтесь. Це наш кращий програміст. Вони допоможуть вирішити...
Треба було б сказати:
Знайомтесь. Це наш кращий програміст Гліб Якович. Він допоможе вирішити...
Керування – один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд.
Щоб уникнути помилок, слід звернути увагу на сполучуваність слів у тексті документа.
При дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків від іменників, не вживається спільний додаток:
Ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методів. Треба опанувати – методами, але вдосконалення – методів;
Для організації роботи замало самого інформування, повідомлення фактів. Повідомляти – факти, інформувати – про факти.
Спільний додаток неможливий.
Близькозначні слова (синоніми) можуть вимагати після себе неоднакових відмінків:
повідомити директору (кому?) – інформувати директора (кого?);
опанувати (що?) мову – оволодіти (чим?) мовою;
властивий (кому?) – характерний (для кого?);
сповнений (чого?) – наповнений (чим?);
оснований (на чому?) – заснований (ким?);
торкатися (чого?) – доторкатися (до чого?).
Наприклад:
нехай ці знання будуть властиві й характерні нам (властиві нам, але характерні для нас).
Використання прийменників у російській і українській мовах неоднакове. Тому, слід звернути увагу на вживання прийменників, що їх вимагають дієслова:
подготовиться (к чему?) – підготуватися (до чого?);
стремиться (к чему?) – прагнути (до чого?);
предупреждать (о чем?) – попереджувати про (що?);
думать о (чем?) – думати про (що?);
случилось по вине – трапилось через провину.
В українській мові розрізняють такі види керування:
1. Дієслівне – коли дієслово вимагає від іменника певного відмінка:
вжити (чого?) заходів, запобігати (чому?) аваріям, заперечувати (що?) факти, повідомляти (чим?) телефоном, ігнорувати (що?) пропозицію, зазнати (чого?) поразки, наголошувати (на чому?) на головному, заслуговувати (на що?) на увагу, досягти (чого?) згоди.
2. Іменне – іменники, утворені від дієслів вимагають певних відмінків:
попередження (чого?) незаконних дій, завідувач (чого?) відділу, завідуючий (чим?) відділом, забезпечення (чим?) літературою, опанування (чого?) курсу, оволодіння (чим?) мовою, освоєння (чого?) комп'ютера, запобігання (чому?) злочинним заходам.
Існують інші види іменного керування: пам'ятник (кому?) Шевченкові, магазин Михайла Вороніна.
3. Прикметникове – коли прикметники керують формою іншого слова:
характерний (для кого?, чого?) для директора, притаманний (кому, чому?) директору, властивий (кому?) менеджеру, хворий (на що?) на грип, багатий (на що?) на ідеї.
Конкретної форми вимагають також прийменники прислівникового походження. Так, слова всупереч і завдяки вимагають давального відмінка:
всупереч умовам, домовленості, вимогам; завдяки клопотанню, узгодженості, послугам.
Загалом, використовуючи різні синтаксичні структури у діловому мовленні, слід добиватися, аби виклад був простим і зрозумілим. Це стосується використання у мові ділового спілкування простих і складних речень.
3. Просте і складне речення
Речення – це граматично та інтонаційно організована одиниця мови, яка є головним засобом формування і висловлювання думки.
Речення складається з граматично пов’язаних слів і словосполучень, які є цілим висловлюванням, що характеризується смисловою завершеністю. Особливу роль в оформленні речення відіграє інтонація. Інтонація розрізняє повідомлення, наказ, питання. За допомогою інтонації виділяють найважливіше в повідомленні. Залежно від мети висловлювання речення поділяють на: розповідні, питальні та спонукальні.
Розповідні – це речення, в яких повідомляється про якийсь факт, подію, явище, наприклад: Маркетинг охоплює величезний спектр людської діяльності.
Питальні – це речення, які містять запитання, що спонукає співрозмовника до відповіді, до роздуму над відповіддю, наприклад: Хто організовує процес виробництва на підприємстві?
Такі речення передбачають діалог (чи роздум однієї особи). Питання ставиться за допомогою питальних часток, прислівників та займенників: як, коли, чому та ін.
Спонукальні – це речення, які містять наказ, вимогу, бажання, заборону, пораду, наприклад: Будь вимогливим, але справедливим керівником.
Підмет – граматично незалежний член двоскладного речення, який інформує про що йдеться в реченні,може бути простим і складеним.
Простий підмет найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку, а також іншими частинами мови, які вжиті у значенні іменника, наприклад:
Ціна виступає найважливішим інструментом контролю за економічною поведінкою господарських суб’єктів.
Складений підмет виражається словосполученнями, вжитими у значенні іменника у називному відмінку, а також цілим реченням, наприклад:
Михайло Іванович Туган-Барановський зробив вагомий внесок на шляху поступового введення теоретичного аналізу капіталістичної економіки на макрорівень.
Речення, граматична основа якого складається з одного головного члена речення, називається односкладним, наприклад: Радою Національного Банку України розроблено основні засади грошово-кредитної політики.
Якщо головний член виражений іменником, то речення називають називними.
Означено-особові – це речення, в яких головний член виражає дію, яка стосується певної особи чи осіб, наприклад: Охарактеризуйте фактичний стан економіки.
Неозначено-особові – це речення, в яких дійова особа мислиться неозначено, наприклад: Економічну сутність його залишили незмінною.
Узагальнено-особові – це речення, в яких головний член виражає дію, що стосується будь-якої (узагальненої) особи, як правило, усна народна творчість, наприклад: о посієш, те й пожнеш.(Н. тв.).
Безособові – це речення, в яких головний член виражає дію чи стан, що відбуваються без активної участі особи, наприклад: На Керченському півострові знайдено кілька невеликих родовищ нафти.
До граматичного оформлення речення належать способи вираження членів речення, типи зв’язку, засоби вираження синтаксичних відношень між частинами складного речення.
У реченнях може бути як підрядний (узгодження, прилягання, керування), так і сурядний зв’язки. Сурядним зв’язком поєднуються однорідні члени речення, наприклад: Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об’єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють, та за способом стягнення.
Синтаксис української науково-професійної мови самобутній, бо сформувався на підставі синтаксису народної мови, його типовою ознакою є розмовний, активний характер синтаксичних конструкцій.
Активні ко нструкції речення повинні переважати над пасивними.
Пасивні конструкції – це переважно наслідок впливу російського канцелярського стилю, який частково нівелює активність особи. Порівняймо: Ми підписали договір та Договір підписаний нами..
Сучасні науковці виділяють такі синтаксично-стилістичні ознаки української науково-професійної мови:
– активна конструкція, що містить підмет, який визначає активного суб’єкта дії, вираженого іменником у називному відмінку, присудок, виражений дієсловом у формі 3-ої особи однини або множини теперішнього часу, та додаток, що вказує на об’єкт дії, наприклад: Ми працюємо над темою. Економісти розглядають процес
–дієслівність української мови (центр висловлювання–дієслово), наприклад: Зі справою не можна зволікати – Дело не терпит отлагательств (рос.); Прямувати до мети – Идти по направлению к цели (рос.). В російській мові сенсове навантаження – в іменниках)
– активна конструкція з підметом, який визначає активного суб’єкта дії іменником у називному відмінку, присудком, вираженим дієсловом у формі 3-ої особи однини чи множини минулого часу, додатком, що вказує на об’єкт дії, наприклад: Бухгалтер врахував зауваження.
–продуктивнапасивна конструкція української мови – безособове речення на -но, -то, в якому домінує результативність і непередбачено означення виконавця (його вже означено у попередніх реченнях). Найхарактерніша риса українських форм на - но, -то – це наявність іменника у знахідному відмінку на позначення об’єкта дії, наприклад: Використано нову модель… (іменник в орудному відмінку із зазначенням суб’єкта дії застосовувати не можна), наприклад: Нову модель запропоновано дослідниками…
– узагальнено-особові пасивні конструкції, в яких дію, ознаку чи стан, виражену присудком, сприймають як характерну завжди чи зазвичай (присудок подають переважно у 3-тій особі множини), наприклад:
Матеріали використовують для…
– інфінітивне речення, головний член якого виражено інфінітивом – безособовою формою дієслова, наприклад: Економічну кризу легше попередити, ніж усувати наслідки й вживати антикризові заходи.
Date: 2016-02-19; view: 721; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА... |