Висновок. Таким чином, кожен психічний акт починається несвідомо, і чи залишиться він таким до кінця, залежить від того

Таким чином, кожен психічний акт починається несвідомо, і чи залишиться він таким до кінця, залежить від того, чи зустріне він на шляху до реалізації опір і якої сили.

Взаємодія свідомості і несвідомого не зводиться лише до конфронтації, а може бути і конструктивною. Коли обставини у свідомості подолано, процес керування діяльністю переходить на підсвідоме регулювання, а свідомість звільняється для вирішення нових завдань. Цей безупинний потік через свідомість і перехід керування до підсвідомості забезпечує людині можливість вирішувати все нові завдання. Така оптимальна взаємодія спирається на гармонійне співіснування свідомості і підсвідомості.
Людина відрізняється від тварини тим, що вона живе в умовах суспільного існування. Її форми життя - це суспільні форми життя, і, саме з цих суспільних форм життя можуть бути виведені ті особливості поведінки, які називають духовними. Свідомість акумулює здатність переживати уявлюване як дійсне, минуле і майбутнє як сьогодення.

Свідомість дозволяє людині сприймати себе як сталий об'єкт. Це передбачає внутрішню цілісність і сталість особистості, її незалежність від мінливих ситуацій, здатність залишатися собою. Саме діяльність людини є визначальним фактором у формуванні свідомості.
Однак, обмежуючись лише свідомістю, не можна дати вичерпне і повне розуміння особистості. У загальному плані психіка людини є розщепленою на дві сфери: свідомого і несвідомого, котрі являють собою істотні характеристики особистості і є суперечливі, за Фрейдом. Свідоме не є суть психіки, а лише така її якість, що "може приєднуватися чи не приєднуватися до інших його якостей". Аналогічних поглядів дотримувався і Юнг, який провів чітку диференціацію між "індивідуальним" і "колективним несвідомим". "Індивідуальне несвідоме" відбиває особистісний досвід окремої людини і складається з переживань, що колись були свідомими, але втратили свій свідомий характер у силу забуття чи придушення. Колективне несвідоме, являє приховані сліди пам'яті людського минулого: расову і національну історію, а також долюдське тваринне існування. Механізм біологічної зумовленості і спадковості зберігається як у Фрейда, так і в Юнга, хоча він і діє в них на різних рівнях людської психіки. Отже, взаємодія між свідомістю і несвідомим не обмежується лише конфронтацією, а є значно складнішою, що виявляється в регуляції людської діяльності. Усвідомлення певних обставин сприяє створенню нового режиму чи регулювання нового способу розв’язання проблем. Як тільки вони знайдені, керування знову передається підсвідомості. Припускають, що ця передача обумовлена, по-перше, тим, що зона ясної свідомості не здатна умістити всі одночасно існуючі процеси, а по-друге, тим, що усвідомлене керування здійснюється в режимі покроковому, дискретному, поетапному, поопераційному, і тому воно неефективно. Значно ефективніше регулювання здійснюється на несвідомому рівні, що робить таку передачу керування від свідомості до несвідомого передумовою розвитку і вдосконалення діяльності індивіда.

ЛІТЕРАТУРА

1. Боришевський М.И. “Психологічні механізми розвитку особистості”// Педагогіка і психологія. - 1996 — № 3 —С. 26-33.
2. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А.В.Петровского. - М.:Наука, 1979.- 286 с.
3. Вступ в психологію/За заг. ред. проф. А. В. Петровського. - Москва: Видавничий центр «Академія», 1996. - 496с

4. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – СПб.: Речь, 2003. – С.299.
5. Гіппенрейтер Ю.Б. Введення в загальну психологію: Курс лекцій: Навчальний посібник для вузів. - М.: ЧеРо, 2002. - 181с

6. Мачинський О.В. До проблеми індентифікації особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. -№7. – С.28-30.

7. Маклаков А.Г. Загальна психологія. - СПб.: Питер, 2001. - 592с

8. Мухина В.С. Возрастная психология // М.: Инфра, 1998. – 248 с.
9. Психоанализ в развитии. Сборник статей. М., 1998.- 342 с.

10.. Психологический словарь / Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещеряко-ва. - М., 1990. – 506 с..
11. Психология: Словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевско-го. - М.. 1990. – 475 с..

12. Психологія свідомості/Упоряд. і загальна редакція Л. В. Куликова. - СПб.: Пітер, 2001. - 480с

13. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2000. – 712 с.
14. Сеченов И.М. Избр. филос. и психол. произв. – М., 1947. – 640 с..
15. Столин В.В. Самосознание личности. – М.: Наука, 1983. – 248 с.

16. Столяренко A.M. Психологія і педагогіка: Учеб. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 423с

17.. Тайсон Ф., Тайсон Р. Психоаналитические теория развития. М., 1998. – С.124.
18. Теории личности в западно-европейской и американской психологии. Хрестоматия. Редактор-составитель Д.Я. Райгорский. – Самара, 1996.- 411 с.
19. Фрейд З. Психология бессознательного. – СПб.: Питер, 2003. – 400 с.

20. Фрейд 3. Вступ до психоаналізу. Лекції (35 лекцій) - 2-е вид. - М.: В«НаукаВ», 1991. - 455с

21. Цукерман Г.А. Психология саморазвития: задачи для подростков и их педагогов. - М., 1994.- 344 с.
22. Шерозия А.Е.. Психика, сознание, бессознательное. Тбилиси, "МЕЦНИЕРБА", 1979. – 234 c.

23. Щербатих Ю. В. Загальна психологія. Завтра іспит. - СПб: Пітер, 2008. - 272с

24. Юнг К.Г.. Психоаналитические типы. М.: Наука, 1967.- 242 С.
25. К.Г. Юнг “Сознание и бессознательное”, Санкт-Петербург, Москва, 1997.- 336 С.