Принципи складання психокорекційної програми

Складаючи різного роду корекційні програми, необхідно спиратися на наступні принципи.

1. При визначенні цілей і завдань корекційно-розвиваючої програми не можна обмежуватися лише актуальними на сьогоднішній день проблемами і труднощами людини, а потрібно виходити з найближчого прогнозу розвитку.

Цілі і завдання корекційно-розвиваючої програми повинні бути сформульовані як система задач трьох рівнів:

– корекційного – виправлення відхилень і порушень розвитку, вирішення труднощів розвитку;

– профілактичного – попередження відхилень і труднощів у розвитку;

– розвиваючого – оптимізація, стимулювання, збагачення змісту розвитку.

Тільки єдність перерахованих видів задач може забезпечити успіх і ефективність корекційно-розвивальних програм.

2. Принцип єдності корекції та діагностики. Цей принцип відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги у розвитку клієнта як особливого виду діяльності практичного психолога.

3. Принцип пріоритетності корекції каузального типу. Симптоматична корекція спрямована на подолання зовнішньої сторони труднощів розвитку, зовнішніх ознак, симптомів цих труднощів. Навпаки, корекція каузального типу передбачає усунення і нівелювання причин, що породжують самі ці проблеми і відхилення у розвитку клієнта. Очевидно, що тільки усунення причин, що лежать в основі порушення розвитку, може забезпечити найбільш повне вирішення проблем, ними викликаних. Принцип пріоритетності корекції каузального типу означає, що пріоритетною метою проведення корекційних заходів повинно стати усунення причин труднощів і відхилень у розвитку клієнта.

4. Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи, шляхи та способи реалізації поставлених цілей.

5. Принцип обліку віково-психологічних та індивідуальних особливостей клієнта. Врахування індивідуальних психологічних особливостей особистості дозволяє намітити в межах вікової норми програму оптимізації розвитку для кожного конкретного клієнта з його індивідуальністю, стверджуючи право клієнта на вибір свого самостійного шляху.

6. Принцип комплексності методів психологічного впливу. Принцип стверджує необхідність використання всього різноманіття методів, технік і прийомів з арсеналу практичної психології.

Відомо, що більшість методів, широко використовуваних в практиці, розроблені в зарубіжній психології на теоретичних засадах психоаналізу, біхевіоризму, гуманістичної психології, гештальтпсихології та інших наукових шкіл, дуже різні і суперечливо трактують закономірності психічного розвитку. Однак жодна методика, жодна техніка не є невідчужуваною власністю тієї чи іншої теорії. Критично переосмислені і взяті на озброєння, ці методи являють собою потужний інструмент, що дозволяє надати ефективну психологічну допомогу клієнтам з самими різними проблемами.

7. Принцип активного залучення найближчого соціального оточення до участі в корекційній програмі. Людина розвивається в цілісній системі соціальних відносин, нерозривно від них і в єдності з ними. Тобто об'єктом розвитку є не ізольована людина, а цілісна система соціальних відносин, суб'єктом яких вона є.

8. Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів. При складанні корекційних програм необхідно спиратися на більш розвинені психічні процеси і використовувати методи, які їх активізують. Це ефективний шлях корекції інтелектуального і перцептивного розвитку.

9. Принцип програмованого навчання. Найбільш ефективно працюють програми, що складаються з ряду послідовних операцій, виконання яких спочатку з психологом, а потім самостійно призводить до формування необхідних умінь і дій.

10. Принцип ускладнення. Кожне завдання повинно проходити ряд етапів: від мінімально простого – до максимально складного. Формальна складність матеріалу не завжди збігається з його психологічною складністю. Найбільш ефективна корекція на максимальному рівні труднощів доступна конкретній людині. Це дозволяє підтримувати інтерес у корекційній роботі і дає можливість клієнту відчути радість подолання.

11. Облік обсягу і ступеня різноманітності матеріалу. Під час реалізації корекційної програми необхідно переходити до нового обсягу матеріалу тільки після відносної сформованості того чи іншого вміння. Збільшувати обсяг матеріалу і його різноманітність необхідно поступово.

12. Облік емоційної складності матеріалу. Проведені ігри, заняття, вправи, пропонований матеріал повинні створювати сприятливий емоційний фон, стимулювати позитивні емоції. Корекційне заняття обов'язково має завершуватися на позитивному емоційному тлі.

Програма корекційної роботи повинна бути психологічно обгрунтованою та складатися на підставі оцінки результатів діагностичного обстеження. Корекційна робота повинна бути спрямована на якісне перетворення різних функцій, а також на розвиток різних здібностей клієнта.

Психокоректувальний комплекс, що складають здобувачі вищої освіти у магістерській роботі включає в себе два основні блоки: 1) мотиваційний; 2) корекційний. Кожен блок спрямований на вирішення різних завдань і складається з особливих методів і прийомів.

Мотиваційний блок. Мета: спонукання бажання взаємодіяти, зняття тривожності, підвищення впевненості клієнта в собі, формування бажання співпрацювати з психологом і що-небудь змінити в своєму житті.

Корекційний блок. Мета: гармонізація та оптимізація розвитку клієнта, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння способами взаємодії зі світом і самим собою, певними способами діяльності.