Уточнення гіпотези і визначення змінних експериментального дослідження

Первинна постановка проблеми вже приховано припускає варіанти відповіді на неї. Наприклад, питання про те, що в більшій мірі – ситуація або особистісні властивості – впливають на репертуар механізмів психологічного захисту, обмежує безліч загальних теоретичних припущень.

Експериментальна гіпотеза повинна бути конкретизована і операціоналізована. Це означає, «якщо А, то В». Змінні А і В повинні контролюватися в експерименті: А – управлятися експериментатором, а В – реєструватися безпосередньо. Визначення змінних в термінах експериментальної процедури і їх операціоналізація завершують етап уточнення гіпотези. Тим самим уточнюється предмет експериментального дослідження: та сторона психіки, на яку направлено експериментальний вплив і яка регулює поведінку, що реєструється в ході експерименту. Психічна реальність завжди виступає в експерименті «змінною-модератором», або «проміжної змінною».

Психолог керує не психічною реальністю, а зовнішніми параметрами ситуації, які впливають на психіку досліджуваного. Реєструючи незалежну змінну, він виходить з того, що між «змінною-модератором» і параметрами поведінки існує функціональний (психорегулятивний) зв'язок. Це основна загальна гіпотеза – передумова будь-якого психологічного експерименту.

Крім незалежної, залежної змінних і «змінної-модератора» мають бути визначені і операціоналізовані зовнішні змінні, які можуть впливати на залежну змінну.

4. Вибір експериментального плану

Вибір експериментального плану залежить від того, яка експериментальна гіпотеза, яке число зовнішніх змінних ви повинні контролювати в експерименті, які можливості надає ситуація для проведення досліджень і т.д. При обмеженості часу і ресурсів (у тому числі фінансових) вибирають максимально прості експериментальні плани.

Простими є плани для двох групп (основна і контрольна). Інший варіант, часто використовуваний в психології, – факторні плани. Вони використовуються, якщо потрібно виявити вплив двох і більше незалежних змінних на одну залежну. При цьому незалежні змінні можуть мати кілька рівнів інтенсивності. Найпростіші факторні плани типу 2х2 або 2х2х2 припускають використання двох і відповідно трьох незалежних змінних з двома рівнями градації.

Основними є: простий план для двох груп з попереднім тестуванням (тест – вплив – ретест); план для двох рандомізованих груп без попереднього тестування (рандомізація – вплив – тест). Вони називаються планами істинних експериментів.

У разі якщо план істинного експерименту реалізувати неможливо або не потрібно, дослідник застосовує один з квазіекспериментальних планів.

Наприклад, план експерименту з виявлення мотиваційних чинників емоційного самоконтролю старшокласників складається з таких послідовних етапів:

1. На першому етапі проводилося комплексне психодіагностичне обстеження з метою отримання даних про розвиток емоційного самоконтролю у старшокласників.

2. На другому етапі досліджувалися показники мотиваційної сфери, які могли б чинити вплив на емоційних самоконтроль особистості старшокласника.

3. На третьому етапі за допомогою процедури кореляційного аналізу були визначені взаємозв’язки кількісних показників мотиваційної сфери із показниками прояву емоційного самоконтролю старшокласників.

4. На четвертому етапі експериментальної частини дослідження було здійснено експериментальну перевірку ефективності психолого-педагогічного тренінгу з формування вмінь самоконтролю емоцій старшокласників.